Моніторинг земель: призначення та завдання

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"
• Закон України “Про охорону земель”
• Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністру України від 20.08.1993 № 661

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель — важлива функція управління у сфері використання та охорони земель, об’єктом якого є землі України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання, відповідно до загальнодержавних і регіональних (місцевих) програм (п.3 Положення про моніторинг земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661).

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191 Земельного кодексу України).Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них. Залежно від цілей, спостережень і охоплення територій моніторинг земель може бути національним, регіональним і локальним.

Основою технічного забезпечення моніторингу є автоматизована інформаційна система.Складовою частину моніторингу земель є моніторинг грунтів.

Моніторинг земель складається із:

• систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування);
• виявлення змін.
  

Під час моніторингу здійснюється оцінка:

• стану використання угідь, полів, ділянок;
• процесів, пов’язаних зі змінами родючості ґрунтів, збільшенням сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами;
• стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд;
• процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами;
• стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовидобувними об’єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об’єктами.

Спостереження за станом земель, залежно від строку та періодичності їх проведення, поділяються на:

• базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
• періодичні (проводяться через рік і більше);
• оперативні (фіксують поточні зміни).

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

1. Виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
2. Виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
3. Оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних ґрунтових процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Основними завданнями моніторингу земель є:

• довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів;
• аналіз екологічного стану земель, оцінки та прогнозу можливих змін стану родючості ґрунтів з урахуванням природних і антропогенних факторів, еколого-меліоративного стану зрошуваних і осушуваних земель;
• своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їх наслідків;
• інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок та заходів щодо забезпечення відтворення родючості ґрунтів.
  

Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій

Порядок проведення моніторингу земель встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме регулюється Положенням про моніторинг земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661.

Виділяють наступні види моніторингу:

• національний – поширюється на всі землі у межах території України;
• регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
• локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Зміст моніторингу земель

Зміст моніторингу земель передбачає:

• збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон;  
• зміни у стані земель на конкретних територіях;
• виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану;
• виявлення забруднювачів, їх характеристика і шкідлива дія;
• виявлення напрямів і розмірів негативних процесів;
• передбачення соціальних та економічних наслідків;
• прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо;
• рекомендації щодо використання земель;
• управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.

Уповноважені органи, що здійснюють моніторинг земель

Моніторинг земель здійснюється у відповідності із загальнодержавними і регіональними програмами. Інформація про стан земельних ресурсів та їх використання, яка була отримана в процесі ведення моніторингу, нагромаджується в архівах і банках даних автоматизованої інформаційної системи.Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

Ведення моніторингу земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Міндовкілля, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.

Використання результатів моніторингу ґрунтів

Результати моніторингу грунтів використовуються:

• в процесі регулювання правових основ земельних відносин;
• при здійсненні економічної та грошової оцінки земель;
• здійсненні заходів щодо відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур;
• коригуванні агротехнологій, проведенні еколого-агрохімічного районування (зонування) території;
• визначенні зон виробництва сільськогосподарської продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
• формуванні рекомендацій з раціонального та екологічно безпечного застосування агрохімікатів.
  

Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення передбачає виконання таких завдань:

• проведення спостережень, збір, аналіз і опрацювання інформації щодо якісного стану ґрунтів (розвиток ґрунтової ерозії, стан структури ґрунту, підкислення, засолення, солонцюватість, заболочення ґрунтів, динаміка вмісту гумусу і елементів живлення), забруднення ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, залишковими кількостями пестицидів та іншими токсичними речовинами;
• розроблення і впровадження науково обґрунтованих рекомендацій щодо  прийняття  рішень про  відвернення  та ліквідацію наслідків негативних  процесів та  заходів  щодо забезпечення  відтворення родючості ґрунтів;
• визначення зон  виробництва сільськогосподарської  продукції для виготовлення продуктів для дитячого та дієтичного харчування;
• створення та ведення  інформаційних банків  даних  про стан ґрунтів    на   землях  сільськогосподарського  призначення  та інформаційно-аналітичної системи для розроблення заходів  у  сфері охорони родючості ґрунтів;
• надання (на договірній основі) землевласникам, землекористувачам та суб'єктам оціночної діяльності у сфері оцінки  земель інформації про сучасний стан ґрунтів;
• участь у здійсненні природно-сільськогосподарського, еколого-економічного,  протиерозійного та інших видів  районування (зонування) земель;
• підготовка та видання  щорічної (періодичної)  доповіді  про стан ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.