Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279 «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню»
• Лісовий кодекс України

Загальні положення

Глава 36 Земельного кодексу України присвячена Відшкодуванню втрат та лісогосподарського виробництва.

В даній главі Земельного кодексу норми щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони земель лісогосподарського призначення (лісових земель та чагарників) з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Поняття втрат лісогосподарського виробництва чинним законодавством не визначено. Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, втрати лісогосподарського виробництва включають:

• втрати лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов’язаних із лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об’єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв'язку з виключенням лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон.

Втрати лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Втрати лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення земель лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості цих земель.

Порядок визначення втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню

Порядок визначення втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279. Втрати лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими зазначеною постановою.

Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені вилученням лісових земель і чагарників (вкритих лісовою рослинністю земель, незімкнутих лісових культур, лісових розсадників, плантацій, рідколісся, згарищ, загиблих насаджень, зрубів, галявин, лісових шляхів, просік, протипожежних розривів тощо), для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, визначаються на основі нормативів втрат по Автономній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастополю за формулою:

    Рв = Пд х Нв х Кі, 
    де Рв - розмір  втрат  лісогосподарського  виробництва,  тис. гривень;  Пд  -  площа  ділянки  лісових  земель  і чагарників, що вилучається,  гектарів;  Нв  -  норматив  втрат лісогосподарського виробництва,  тис. гривень; Кі - коефіцієнт продуктивності лісових земель  і чагарників за типами лісорослинних умов (визначається за таблицею).

Втрати лісогосподарського виробництва, спричинені обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості земель, зумовленим впливом діяльності підприємств, установ і організацій, визначаються за формулою: Рв = (1-К) х Нв х Пд,

    де Рв - розмір втрат, тис. гривень; К -  коефіцієнт  зниження продуктивності угіддя; Нв - середній розмір втрат з розрахунку  на 1 гектар, що визначається відповідно до  пунктів  1 або  2  цього Порядку; Пд - площа ділянки, гектарів.

Для визначення показника зниження продуктивності лісових земель і чагарників - дані лісотаксації. Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, лісових земель і чагарників для цілей, не пов'язаних із лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених земельних ділянок для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

    Контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держгеокадастр та його територіальні органи.
    Розмір втрат  лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) розраховується суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України «Про землеустрій». Розрахунок розміру втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) є складовою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. 
    Матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в тому числі розрахунок втрат), які надійшли до Державного фонду документації із землеустрою, надаються у користування за письмовим запитом відповідно до Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  від 17 листопада 2004р.

Звільнення від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

Відповідно до ст. 208 Земельного кодексу України від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва звільняються:

• громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів,
• державних об’єктів охорони здоров’я,
• об’єктів культури, фізкультури та спорту,
• об’єктів соціального забезпечення,
• аеропортів та об’єктів інфраструктури аеропортів, аеродромів та аеродромних об’єктів,
• державних об’єктів дорожнього будівництва,
• культових споруд релігійних організацій,
• кладовищ,
• меліоративних систем,
• протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд,
• для будівництва та обслуговування жилих будинків і господарських будівель,
• для розміщення внутрігосподарських об’єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ,
• для розміщення індустріальних (промислових) парків,
• інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції,
• видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання,
• для створення територій та об’єктів природно-заповідного фонду,
• для будівництва та обслуговування об’єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії,
• для лісорозведення, у разі використання земельних ділянок для будівництва,
• облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій,
• всеукраїнські громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю,
• об’єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю.

Здійснення внутрігосподарського будівництва сільськогосподарськими або лісогосподарськими підприємствами, організаціями, установами, а також громадянами без зміни цільового призначення земельних ділянок провадиться без відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення у випадках, для яких передбачено звільнення від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, протягом п’яти років зміна цільового призначення такої земельної ділянки для інших цілей допускається за умови відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, від відшкодування яких був звільнений землевласник (землекористувач), крім зміни цільового призначення земельних ділянок, відчужених для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності. Положення цієї частини поширюються також на випадки зміни цільового призначення земельних ділянок, утворених внаслідок поділу, об’єднання земельних ділянок лісогосподарського призначення, цільове призначення яких було змінено із звільненням від відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.

Використання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва

Втрати лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Кошти, що надходять у порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, використовуються на освоєння земель для лісорозведення, у тому числі на здійснення лісовпорядкування, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою, а також на викуп самозалісених ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства, проведення інвентаризації земель, проведення нормативної грошової оцінки земель. Використання зазначених коштів на інші цілі забороняється.

Судова практика

Рішення Рівненський міський суд Рівненської області від 21 липня 2021 р., справа №570/5237/20

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26 листопада 2021 р., справа №925/1250/21

Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 18 листопада 2021 р., справа №822/619/15