Заміна сторони в цивільному процесі. Процесуальне правонаступництво: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
(Створена сторінка: == Нормативна база == * [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України] * [...)
 
 
(Не показані 19 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільний процесуальний кодекс України]
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]


* [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуальний кодекс України]
== Сторони в цивільному процесі та їх "належність" у судовому процесі ==
* [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанова Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2]
Сторонами в цивільному процесі є '''позивач''' і '''відповідач'''. 
== Заміна сторони в цивільному процесі ==


Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 30 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України]).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.  


=== Належні сторони в цивільному процесі ===
У справах про відшкодування шкоди, завданої особі Головою, членом, працівником або залученим експертом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку під час виконання ними своїх повноважень, належним відповідачем є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" (ст. 48 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільного процесуального кодексу України] (далі - ЦПК України). 


'''''Належними сторонами''''' в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.<br />
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача (статті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#n6066 5] ЦПК).  Особа, яка порушує процес, повинна  зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем.
При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними.
Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.<br />


В момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.  
'''''Належними сторонами''''' в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач — особа, якій належить право вимоги; належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом.
 
Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.
 
Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.
 
У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.  


=== Неналежні сторони в цивільному процесі ===  
=== Неналежні сторони в цивільному процесі ===  
Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.


'''''Неналежний позивач''''' - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а '''''неналежним відповідачем''''' та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.<br />
'''''Неналежний позивач''''' - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а '''''неналежним відповідачем''''' та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.


Чинне законодавство не передбачає заміни неналежного позивача. Якщо позов пред'явлено особою, яка не має право вимоги, то суд відкриває провадження, встановлює всі дійсні обставини справи і, переконавшись у тому, що позивач не має правових підстав для вимоги, відмовляє йому у задоволенні позову.
При виникненні питання про заміну неналежного позивача необхідною є його згода, за наявності якої він вибуває з процесу, а його місце займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не мають сили для належного, тому розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо неналежний позивач дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в процес, то суд закриває провадження в справі на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє таку третю особу.
 
Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить право вимоги, хто є належним позивачем.


=== Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів ===  
=== Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів ===  


Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов є неналежним відповідачем, то суд, за клопотанням позивача може:<br />
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.


#здійснити заміну неналежного відповідача;<br />
Суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
#залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.<br />


'''Тобто,''' '''''заміна неналежного відповідача'''''- це процесуальна дія суду, яка оформлюється ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і залучення належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст.33 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України])<br />
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.


Загальні правила заміни неналежної сторони: <br />
== Загальні правила заміни неналежної сторони ==
Для заміни неналежного відповідача іншою особою необхідно мати згоду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи починається заново.


#відповідач вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач.<br />
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто є належним відповідачем, буде дана судом у його рішенні.
#заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового захисту.<br />
Клопотання позивача про заміну неналежного відповідача, повинно бути обґрунтованим щодо необхідності такої заміни або залучення належного відповідача як співвідповідача у процес.<br />


Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанови Пленуму ВС України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" від 12.06.2009 р. № 2]).<br />
Вимога позивача буде присуджена з одного з відповідачів, стосовно другого відповідача у вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до такого відповідача зроблені ним витрати не присуджуються з позивача, а відносяться за рахунок держави.
 
'''Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи''', про що суд постановляє мотивовану ухвалу.
 
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
 
Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
 
Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 [http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-09 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"]).


== Процесуальне правонаступництво ==
== Процесуальне правонаступництво ==
Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.
'''''Процесуальне правонаступництво'''''- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.


Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.<br />
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ст.55 ЦПК України ).


'''''Процесуальне правонаступництво'''''- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.<br />
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.


Згідно зі статтею 37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України] правонаступництво можна визначити як заміну сторони чи третьої особи в спірному або встановленому судом правовідношенні у разі їх вибуття з цивільної справи. Воно настає у разі зміни суб'єктів права або обов'язку в матеріальному правовідношенні.<br />
Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.


Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.<br />
Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.


Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.<br />


У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.<br />


Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив(ст.37 [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15 Цивільно процесуального кодексу України]).
[[Категорія:Цивільне процесуальне право]]
[[Категорія:Суди]]

Поточна версія на 14:39, 12 червня 2024

Нормативна база

Сторони в цивільному процесі та їх "належність" у судовому процесі

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У справах про відшкодування шкоди, завданої особі Головою, членом, працівником або залученим експертом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку під час виконання ними своїх повноважень, належним відповідачем є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку" (ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб'єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача (статті 5 ЦПК). Особа, яка порушує процес, повинна зазначити в позовній заяві до суду точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також викласти обставини, що обґрунтовують вимогу позивача, тобто що право вимоги належить особі, яка вказана позивачем, а обов'язок покладений на особу, зазначену в заяві відповідачем. При розгляді справи в суді вважається, що сторони є належними.

Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. Належний позивач — особа, якій належить право вимоги; належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом.

Під час прийому позовної заяви до розгляду, на основі норм матеріального права, суд визначає чи є сторони належними. Відповідно, позивач і відповідач визнаються належними сторонами, якщо є припущення вважати, що вони є носіями спірного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, не завжди справа порушується належним позивачем, а в якості відповідача залучається належний відповідач.

У момент порушення справи не завжди відомо, чи є позивач суб'єктом права, чи порушене його право, чи є порушником права саме та особа, на яку вказує позивач. Тому позивача і відповідача в момент порушення справи вважають можливими суб'єктами спірних матеріальних правовідносин.

Неналежні сторони в цивільному процесі

Неналежними сторонами в цивільному процесі будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.

Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, а неналежним відповідачем та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до неї в суді позову.

При виникненні питання про заміну неналежного позивача необхідною є його згода, за наявності якої він вибуває з процесу, а його місце займає належний позивач. Процесуальні дії, виконані неналежним позивачем, не мають сили для належного, тому розгляд справи розпочинається спочатку. Якщо неналежний позивач дав згоду на його заміну, а належний не бажає вступити в процес, то суд закриває провадження в справі на підставі відмови позивача від позову. Якщо неналежний позивач не погоджується на заміну його іншою особою, то ця особа може вступити в справу як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про що суд повідомляє таку третю особу.

Незалежно від вступу третьої особи в справу суд зобов'язаний розглянути розпочату справу, винести рішення, яким дати відповідь, кому належить право вимоги, хто є належним позивачем.

Заміна неналежного відповідача, залучення співвідповідачів

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Загальні правила заміни неналежної сторони

Для заміни неналежного відповідача іншою особою необхідно мати згоду також позивача. При заміні відповідача розгляд справи починається заново.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача. Відповідь про те, хто є належним відповідачем, буде дана судом у його рішенні.

Вимога позивача буде присуджена з одного з відповідачів, стосовно другого відповідача у вимозі буде відмовлено. При відмові у позові до такого відповідача зроблені ним витрати не присуджуються з позивача, а відносяться за рахунок держави.

Заміна неналежної сторони належною можлива в суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи, про що суд постановляє мотивовану ухвалу.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача, та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну суб'єктного складу учасників спору.

Процесуальне правонаступництво- це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних правовідносинах.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (ст.55 ЦПК України ).

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне (часткове) правонаступництво.

Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.