Звільнення у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
 
(Не показані 25 проміжних версій 10 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/322-08 Кодекс законів про працю України]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1645-14 Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб"]
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3674-17 Закон України "Про судовий збір"] 
* [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2232-12 Закон України  "Про військовий обов'язок і військову службу"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1130 Закон України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. №1105-XIV]


Пунктом 5 статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
{| class="wikitable sortable"
|-
| style="background-color:#98FB98;" |
'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!


== Опис суттєвих аспектів ==
У період дії воєнного стану, введеного відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану"] (далі- Закон).


<br />
Відповідно до ч. 1 ст. 5 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text Закону] у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (в т.ч. звільнення за ''п. 5 ч. 1 ст. 40 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 КЗпП України]'' (нез’явлення на роботу протягом більш як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності)).
Пункт 5 статті 40 КЗпП України дає право власнику або уповноваженому ним органу звільнити працівника, який тривалий час хворіє, але не зобов'язує його до цього. У кожному конкретному випадку, враховуючи досвід, кваліфікацію і безперервний стаж роботи на даному підприємстві, в установі, організації працівника, що хворіє, а також можливість його видужання найближчим часом, власник або уповноважений ним орган може зберегти за ним місце роботи або посаду на строк і більший від чотирьох місяців, якщо це не порушує нормальної роботи підприємства, установи, організації.
|}


<br />
==Умови та порядок звільнення==
До відновлення працездатності або встановлення інвалідності працівнику, навіть звільненому в зв'язку з тривалою непрацездатністю, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності за попереднім місцем роботи.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 Пунктом 5 ст. 40 КЗпП України] передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. '''Важливо!''' За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.  


<br />
Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.  
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку інвалідами. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медичних рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.


<br />
Згідно вимог  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n275 ст. 43 КЗпП України] розірвання трудового договору з підстав, передбачених  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 п.5 ст. 40 КЗпП України], може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Якщо власник не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду соціального страхування на випадок безробіття кошти у розмірі середньорічної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється державною службою зайнятості населення.


<br />
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n286 ст. 43<sup>-1</sup> КЗпП України] розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
При поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, новоприйнятий працівник, незалежно від того, на невизначений чи на певний строк укладено з ним трудовий договір, може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом на підставі п. 6 статті 40 КЗпП України.
Але таке звільнення може відбутися лише за умови, що звільнений працівник поновлюється на роботі за рішенням суду або вищестоящим за підлеглістю органом.
Згідно судової практики, яка існує нині, звільнення працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП допускається тільки в тому разі, коли роботодавець має вагомі пояснення стосовно того, що виробнича ситуація вимагає прийняття на цю посаду високопродуктивного кваліфікованого працівника, без якого виробництво обійтися не може, розподілити функції хворого працівника між іншими працівниками неможливо, а також немає можливості прийняти на цю посаду іншого працівника з такою ж кваліфікацією за строковим договором відповідно до п.3 ст.23 КЗпП України. Вважається також недоцільним звільняти працівника на підставі п.5 ст.40 КЗпП тоді, коли роботодавець знає, що до відновлення (хоча і часткової) працездатності працівника залишилося мало часу.
Трапляються непоодинокі випадки, коли працівники виходять на роботу, а через декілька днів стан їх здоров’я погіршується і такі працівники знову ідуть на лікарняний. Найчастіше це трапляється при хронічних серцево-судинних захворюваннях, онкології тощо. В такому разі комісія соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підприємства разом з роботодавцем можуть звернутися з відповідним запитом до Медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК), яка надає висновок може чи ні працівник продовжувати виконувати свої функції (роботу), а також встановлює відсоток втрати працездатності. Якщо МСЕК дійде висновку, що працівник не може виконувати свою роботу, то йому пропонується інша робота відповідно до стану здоров’я. Якщо такої роботи на підприємстві немає або працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, роботодавець може розірвати трудовий договір з хворим працівником на підставі п.2 ст.40 КЗпП України – виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи з виплатою вихідної допомоги в розмірі не менше одного середнього місячного заробітку (ст.44 КЗпП України).
Згідно п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із різного роду правовідносин, в т.ч. трудових. Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі – протягом одного місяця.
Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КзПП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Згідно ч.1 ст.294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.


== Строки судового розгляду ==
* ліквідації підприємства, установи, організації;


<br />
* незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України  суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця.


Приклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56020088
* поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;


<br />
* звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 серпня 2015 року його було звільнено з посади Директора з операційних питань на підставі п. 5 ст. 40 КЗпПУ у зв'язку з нез'явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Зазначає, що він з'являвся на роботі на протязі чотирьох місяців, тому вважає, що були відсутні підстави для звільнення його на підставі п. 5 ст. 40 КЗпПУ.      В зв'язку з вище викладеним просив скасувати наказ №417-к/тр від 12.08.2015 року про його звільнення; поновити його на посаді Директора з операційних питань ТОВ «Український лізинговий фонд»; стягнути з Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 112 381,43 грн.; стягнути з Відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 100 грн. Позивач та його представник в судове засідання з'явилися, позов підтримали в повному обсязі, просили його задоволити. Представник відповідача в судове засідання з'явилася, позов не визнала, заперечувала проти його задоволення. Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.


<br />
* звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
Відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.


<br />
* звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
Оскільки ОСОБА_1 не з'явився на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності протягом більш як чотирьох місяців підряд, суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.
== Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів ==


<br />
* звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна роботодавця, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
<br />
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
== Строки апеляційного оскарження ==


<br />
* призову або мобілізації під час особливого періоду роботодавця - фізичної особи;
Згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.


[[Категорія: Гарантії і компенсації]]
* звільнення працівника у зв’язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
[[Категорія: Індивідуальні трудові спори]]
 
Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
 
Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після '''чотирьохмісячного строку'''.
 
Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 п. 4 ст. 40 КЗпП України] за прогул без поважних причин.
 
Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул.
 
'''''Зверніть увагу!''''' ''Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок.''
 
==Право на оскарження рішення роботодавця==
Якщо працівник не згоден з даним фактом, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. Місцевими загальними судами розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1231 ч. ст. 232 КЗпП України])
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1246 ст. 233 КЗпП України] працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в '''тримісячний строк''' з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
 
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в '''''місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення,''''' а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n697 (стаття 116).]
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3674-17#n37 п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»] позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин звільняються від сплати судового збору.
 
==Продовження строку==
Законодавством може бути встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певних захворюваннях. Відповідно до  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1645-14#n211 ст. 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"] особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
 
Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону. ( [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12#n613 ч. 14 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу]").
 
==Оплата праці при непрацездатності==
Умови, за яких працівник має право на оплату лікарняного, визначає [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1174 Закон України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. №1105-XIV]. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року №1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності" та Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року №1066 "Про затвердження  Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" визначено механізм видачі/формування електронних лікарняних.
 
На період дії воєнного стану та протягом 3 місяців з дня його припинення або скасування залишаються також умови оформлення паперових листків непрацездатності, визначені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1005-01#Text Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року, № 455] та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, що затверджена [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1456-04?find=1&text=%D0%9D%D0%B0+%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%BE%D0%B4+%D0%B4%D1%96%D1%97+%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE+%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%83+%D1%82%D0%B0+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BE%D0%BC#w1_1 Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 листопада 2004 року, № 532/274/1 Зб-ос/1406.]
 
Інформацію про сформований листок непрацездатності працівника роботодавець отримує через свій кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
 
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14#n1174 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"] уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
 
Перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачує установа-роботодавець, інші оплачуються за рахунок страхових коштів від Пенсійного фонду України. Для нарахування лікарняних визначається розрахунковий період, який складається з середньоденної заробітної плати, а ще залежить від терміну праці співробітника. Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є оформлена заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Територіальні органи ПФУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунка, зокрема й в електронній формі.
 
==Поновлення на роботі==
За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку особами з інвалідністю. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.
 
Час перебування у зв'язку із отриманою інвалідністю, яка настала під час  нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
 
При поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, новоприйнятий працівник, незалежно від того, на невизначений чи на певний строк укладено з ним трудовий договір, може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом на підставі [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231 п.6 ст. 40 КЗпП України].<br />
[[Категорія:Розірвання трудового договору, звільнення]]

Поточна версія на 06:48, 18 червня 2024

Нормативна база

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану!

У період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами визначає Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі- Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (в т.ч. звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (нез’явлення на роботу протягом більш як 4-х місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності)).

Умови та порядок звільнення

Пунктом 5 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. Важливо! За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.5 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:

  • ліквідації підприємства, установи, організації;
  • незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;
  • звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;
  • звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;
  • звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна роботодавця, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
  • призову або мобілізації під час особливого періоду роботодавця - фізичної особи;
  • звільнення працівника у зв’язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Керівник приймає рішення про звільнення на підставі запису у табелі обліку робочого часу, листків непрацездатності та службової записки начальника відділу. Звільнити працівника за зазначеною підставою можливо вже на наступний день після чотирьохмісячного строку.

Відсутність на робочому місці протягом чотирьох місяців обов’язково повинна бути підтверджена наявністю листків непрацездатності, у разі їх відсутності підставою звільнення буде п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Тому, якщо лікарняного листка від працівника, що відсутній, ще не надходило, роботодавцю потрібно повідомити його (краще письмово) про необхідність обґрунтувати свою відсутність і про те, що інакше його можуть звільнити за прогул.

Зверніть увагу! Звільнення працівника у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності – право начальника, а не обов’язок.

Право на оскарження рішення роботодавця

Якщо працівник не згоден з даним фактом, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду. Місцевими загальними судами розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу (ч. ст. 232 КЗпП України)

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин звільняються від сплати судового збору.

Продовження строку

Законодавством може бути встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певних захворюваннях. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" особам працездатного віку, в яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.

Якщо військовозобов'язаний захворів під час зборів і продовжує хворіти після їх закінчення, за ним зберігаються місце роботи і займана посада, а з дня закінчення зборів, у разі тимчасової непрацездатності, замість заробітної плати виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності відповідно до закону. ( ч. 14 ст. 29 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

Оплата праці при непрацездатності

Умови, за яких працівник має право на оплату лікарняного, визначає Закон України "Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 р. №1105-XIV. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 червня 2021 року №1234 "Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності" та Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року №1066 "Про затвердження Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я" визначено механізм видачі/формування електронних лікарняних.

На період дії воєнного стану та протягом 3 місяців з дня його припинення або скасування залишаються також умови оформлення паперових листків непрацездатності, визначені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року, № 455 та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, що затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 3 листопада 2004 року, № 532/274/1 Зб-ос/1406.

Інформацію про сформований листок непрацездатності працівника роботодавець отримує через свій кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачує установа-роботодавець, інші оплачуються за рахунок страхових коштів від Пенсійного фонду України. Для нарахування лікарняних визначається розрахунковий період, який складається з середньоденної заробітної плати, а ще залежить від терміну праці співробітника. Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є оформлена заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами. Територіальні органи ПФУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунка, зокрема й в електронній формі.

Поновлення на роботі

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому порядку особами з інвалідністю. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи.

Час перебування у зв'язку із отриманою інвалідністю, яка настала під час нещасного випадку на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

При поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, новоприйнятий працівник, незалежно від того, на невизначений чи на певний строк укладено з ним трудовий договір, може бути звільнений власником або уповноваженим ним органом на підставі п.6 ст. 40 КЗпП України.