Право на обов'язкову частку у спадщині: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
 
(Не показані 6 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 9: Рядок 9:
{| class="wikitable sortable"
{| class="wikitable sortable"
|-
|-
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"], в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
| style="background-color:#98FB98;" |'''Увага!!!''' З 24 лютого 2022 року відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19#Text Закону України "Про правовий режим воєнного стану"] в Україні введено '''режим воєнного стану'''!
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''зупиняється''' на час дії воєнного стану, але '''не більше ніж на чотири місяці.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2022-%D0%BF#Text пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану"] перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття '''було зупинено''' на час дії воєнного стану, але '''н'''е більше ніж на чотири місяці'''.''' Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
 
'''Зверніть увагу! з 18 червня 2023''' '''року''' зазначена норма скасована ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/469-2023-%D0%BF#Text постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469]). Тобто діє  загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.
|}
|}
== Загальні положення ==
== Загальні положення ==
Рядок 32: Рядок 34:
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-14 Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 лютого 2014 року в справі № 1-1/2014 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України] (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 абзаці першому частини першої ст. 1241 Цивільного кодексу України]], ґрунтується на положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України], який відносить до категорії „непрацездатні“ осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний“. <br />Згідно з ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n381 ст. 75 Сімейного кодексу України] непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-14 Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 лютого 2014 року в справі № 1-1/2014 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України] (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 абзаці першому частини першої ст. 1241 Цивільного кодексу України]], ґрунтується на положеннях [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14 частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України], який відносить до категорії „непрацездатні“ осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний“. <br />Згідно з ч. 3 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#n381 ст. 75 Сімейного кодексу України] непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.


Відповідно до ст. 1 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text Закону.]
Відповідно [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15/ed20240101#n27 до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»] непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону;
 
Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність в розумінні [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#n5792 статті 1241 Цивільного кодексу України як особи,] що має право на обов`язкову частку у спадщині.


<u>Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності</u> (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 34, 35 Цивільного кодексу України]), вона також зберігає за собою право на обов'язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягл вісімнадцяти років, оскільки вона продовжує належати до категорії неповнолітніх.<br />
<u>Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності</u> (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини ([http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ст. 34, 35 Цивільного кодексу України]), вона також зберігає за собою право на обов'язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягл вісімнадцяти років, оскільки вона продовжує належати до категорії неповнолітніх.<br />
Рядок 42: Рядок 42:


Відповідно до ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»], п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], нотаріус в обов’язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Відповідно до ст. 69 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3425-12#Text Закону України «Про нотаріат»], п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5], нотаріус в обов’язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Важливо ! ''Право на обов’язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.''
== Визначення обов’язкової частки у спадщині ==
== Визначення обов’язкової частки у спадщині ==
Згідно пункту 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08?fbclid=IwAR0oSbuE59HvdNKJNYkFB4FCZKKrN1Xa1F2zWTOW0mv0JX0okrj1E2R1mSo#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»] судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.
Згідно пункту 19 [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08?fbclid=IwAR0oSbuE59HvdNKJNYkFB4FCZKKrN1Xa1F2zWTOW0mv0JX0okrj1E2R1mSo#Text постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»] судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.
Рядок 55: Рядок 57:
Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.


Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до [[Охорона спадкового майна|охорони спадкового майна]].<br />
Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до [[Охорона спадкового майна|охорони спадкового майна]].
== Зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ==
== Зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині ==
Згідно із [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України], розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7]).<br />
Згідно із [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України], розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця ([http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування"] ).<br />
Підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині на практиці вказують:  
Підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині на практиці вказують:  
# Непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому
# непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому;
# Погане поводження із ним
# погане поводження із ним;
# Нездійснення належного догляду
# нездійснення належного догляду;
# Надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця
# надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця;
# Звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину
# звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину;
# Неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця
# неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця;
# Не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці
# не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці;
# Аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку
# аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку;
# Виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.  
# виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.
Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.<br />
Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.<br />
Отримання позивачем пенсії за вислугою років, не свідчить про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК Українияк особи, що має право на обов'язкову частку у спадщині. ('''Постанова Верховного Суду від   26 вересня 2019 року  у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/674/17''').
Отримання позивачем пенсії за вислугою років, не свідчить про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК Українияк особи, що має право на обов'язкову частку у спадщині. ('''Постанова Верховного Суду від   26 вересня 2019 року  у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/674/17''').
== Усунення від права на спадкування ==
== Усунення від права на спадкування ==
Позбавлення особи права на обов'язкову частку або скасування обов’язкової частки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України] не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 1224 Цивільного кодексу України], яка визначає, що:<br />
Позбавлення особи права на обов'язкову частку або скасування обов’язкової частки [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page Цивільний кодекс України] не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/page статті 1224 Цивільного кодексу України], яка визначає, що:
# Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
# Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
# Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
# Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
# Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
# Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
# Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
# Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
# За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
# За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані
== Див. додатково ==
== Див. також ==
* <span style="color:#008B45">Див. додатково </span> [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* [[Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини]]
* <span style="color:#008B45">Див. додатково </span> [[Відмова від прийняття спадщини]]
* [[Відмова від прийняття спадщини]]
==Отримання безоплатної правничої допомоги==
Для отримання [https://legalaid.gov.ua/ безоплатної правничої допомоги] (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ '''0 800 213 103''' (дзвінки у межах України безкоштовні);
*для дзвінків з-за кордону - '''+38(044)363 10 41''' (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
*бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на [https://legalaid.gov.ua/kliyentam/poshuk-najblyzhchogo-tsentru-ta-dystantsijnyh-punktiv/ мапі])
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Спадкове право]]
[[Категорія:Нотаріат]]
[[Категорія:Нотаріат]]

Поточна версія на 12:26, 10 грудня 2024

Нормативна база

Увага!!! З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану!

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття було зупинено на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Зверніть увагу! з 18 червня 2023 року зазначена норма скасована (постанова Кабінету Міністрів України від 9 травня 2023 року № 469). Тобто діє загальний строк прийняття спадщини - 6 місяців.

Загальні положення

Відповідно до Цивільного кодексу України особа має право розподілити спадкове майно та призначити спадкоємців за допомогою заповіту. Водночас незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов’язковою часткою, певній категорії осіб.

Коло спадкоємців, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, визначається на день відкриття спадщини.
Правило про обов'язкову частку у спадщині є встановленою законом поправкою до заповідального розпорядження. Утім, застосування цього правила не означає, що буде застосований порядок спадкування за законом. Залишається чинним заповіт у тій частині, в якій він не потребує поправок, передбачених правилами про обов'язкову частку.
Право на обов’язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов’язкову частку. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Право на обов’язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії.
Спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку у спадщині шляхом подачі нотаріусу заяви про те, що зі змістом заповіту він ознайомлений, зміст статті 1241 Цивільного кодексу України йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині. У частині позбавлення права на спадкування обов'язкового спадкоємця заповідальне розпорядження є недійсним, що в свою чергу не тягне недійсність інших частин заповіту. Зазначене зумовлене застосуванням до цих відносин ст. 217 Цивільного кодексу України, відповідно до якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині

Відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (ст. 6 СК України, ст. 31 Цивільного кодексу України).
Неповнолітньою вважається фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років ( ст. 6 Сімейного кодексу України, ст. 32 Цивільного кодексу України).
Непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"пенсійного віку, або особи з інвалідністю І, ІІ, ІІІ груп, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 лютого 2014 року в справі № 1-1/2014 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця), розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в абзаці першому частини першої ст. 1241 Цивільного кодексу України], ґрунтується на положеннях частини третьої статті 75 Сімейного кодексу України, який відносить до категорії „непрацездатні“ осіб з інвалідністю I, II та III групи, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття „непрацездатний“.
Згідно з ч. 3 ст. 75 Сімейного кодексу України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону;

Якщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір'ю або батьком дитини (ст. 34, 35 Цивільного кодексу України), вона також зберігає за собою право на обов'язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягл вісімнадцяти років, оскільки вона продовжує належати до категорії неповнолітніх.
У разі, якщо особа досягла пенсійного віку, але продовжує трудову діяльність, вона не позбавляється права на обов'язкову частку у спадщині. В осіб, які не досягли встановленого чинним законодавством пенсійного віку, але які мають право на отримання пенсії на пільгових підставах, право на обов'язкову частку у спадщині не виникає.

Спадкоємці інших черг, а також онуки і правнуки спадкодавця, батьки яких померли до відкриття спадщини, не мають права на обов’язкову частку при спадкуванні за заповітом.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про нотаріат», п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус в обов’язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Важливо ! Право на обов’язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Визначення обов’язкової частки у спадщині

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.

Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

При визначенні розміру обов’язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов’язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом.
Спочатку нотаріусом визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування (у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).
Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов’язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.
При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

Обов’язкова частка – це мінімум того, що може дістати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець першої черги (за винятком зменшення її за рішенням суду). Тому на спадкоємця, який одержав саме цю частку, не може бути покладений заповідальний відказ, він не може бути зобов’язаний вчинити певну дію, спрямовану на досягнення суспільно-корисної мети, щодо цієї частки не може бути встановлений сервітут.
Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Зменшення розміру обов'язкової частки у спадщині

Згідно із ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України, розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" ).
Підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині на практиці вказують:

  1. непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому;
  2. погане поводження із ним;
  3. нездійснення належного догляду;
  4. надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця;
  5. звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину;
  6. неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця;
  7. не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці;
  8. аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку;
  9. виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Зменшення розміру обов'язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.
Отримання позивачем пенсії за вислугою років, не свідчить про його непрацездатність в розумінні статті 1241 ЦК Українияк особи, що має право на обов'язкову частку у спадщині. (Постанова Верховного Суду від   26 вересня 2019 року  у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 303/674/17).

Усунення від права на спадкування

Позбавлення особи права на обов'язкову частку або скасування обов’язкової частки Цивільний кодекс України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 Цивільного кодексу України, яка визначає, що:

  1. Не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
  2. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
  3. Не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини. Не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
  4. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду. Якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу.
  5. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані

Див. також

Отримання безоплатної правничої допомоги

Для отримання безоплатної правничої допомоги (правової інформації, консультації або роз’яснення з правових питань) звертайтесь до системи надання безоплатної правничої допомоги:*контакт-центр ‒ 0 800 213 103 (дзвінки у межах України безкоштовні);

  • для дзвінків з-за кордону - +38(044)363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв'язку)
  • бюро правової допомоги (розташування, номери телефонів та інформація про режим роботи на мапі)