Запобігання та протидія домашньому насильству

Нормативна база

• Сімейний кодекс
• Кримінальний кодекс України
• Кримінальний процесуальний кодекс
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України "Про попередження насильства в сім'ї"
• Закон України "Про охорону дитинства"
• Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"
• Закон України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю"
• Закон України "Про національну поліцію"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 "Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу"

Органи, які здійснюють протидію та попередження насильства в сім’ї

Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

• центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї;
• центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім’ї;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції
• органи опіки і піклування:
• спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства (кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції у сфері попередження насильства в сім'ї:

1. виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх усунення;
2. беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними;
3. відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу;
4. виносять офіційні попередження членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;
5. приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім'ї або про реальну загрозу його вчинення;
6. вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім'ї, а також дій членів сім'ї, що направлені на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім'ї;
7. направляють жертв насильства в сім'ї до спеціалізованих установ для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства;
8. виносять захисні приписи - спеціальна форма реагування уповноважених підрозділів органів Національної поліції щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї;
9. контролюють виконання вимог захисних приписів;
10. направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми;
11. здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом.

   Повноваження    уповноважених    підрозділів    органів Національної  поліції   поширюються   на   випадки,  коли  жертва насильства  в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза  вчинення  насильства в сім'ї, а також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.

Органи опіки і піклування

Органи опіки та пілкування, відповідно до своїх повноважень, надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім'ях, дітям сиротам, які залишилися без піклування батьків і виховуються в сім'ях опікунів (піклувальників), прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім'ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;представляють у суді інтереси дітей та недієздатних членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї або стали жертвами насильства в сім'ї.

Спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства

Кризові центри

Кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення.

Працівники кризових центрів:

1. здійснюють прийом членів сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;
2. здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім'ї, для проходження корекційної програми - це програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство в сім'ї.
3. організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;
4. відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового перебування членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї;
5. повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;
6. повідомляють уповноважені підрозділи органів Національної поліції про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства;
7. у випадках, установлених законом, вживають вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги.
   

Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї

Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров'я.

В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо дитини необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника, у разі, якщо вони не зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і піклування. Жертви насильства в сім'ї перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для їхнього лікування та психо-соціальної реабілітації. За їхнім бажанням вони можуть пройти курс лікування та психо-соціальної реабілітації амбулаторно.

Працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї:

надають жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" ,іншими законами; за необхідності направляють жертв насильства в сім'ї для відповідного подальшого лікування; організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім'ї та у випадках, установлених законом, вживають вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги; повідомляють про вчинене насильство в сім'ї уповноважені підрозділи органів Національної поліції надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Підстави та порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї

До підстав для вжитят заходів щодо попередження насильства в сім'ї належать:

1. заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
2. висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
3. отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно дитини, яка є членом цієї сім’ї, чи недієздатного члена сім'ї.
   

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, Мінсоцполітики, структурним підрозділом, відповідальним за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації, відповідним підрозділом органу Національної поліції (далі - органи).

Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою відповідного органу, а письмова - надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу. У заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім'ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення.

Заява одразу після надходження до Мінсоцполітики, структурного підрозділу, відповідального за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації реєструється в журналі обліку заяв про вчинення насильства в сім'ї, а до відповідного підрозділу органу Національної поліції - у книзі обліку заяв про злочини та пригоди. Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься у заяві, не підлягають розголошенню.

Строки розгляду питання

Органи розглядають заяву не більше ніж протягом трьох днів. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів.

У разі коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї, відповідна інформація подається службі у справах дітей та органу опіки і піклування. Відповідний підрозділ органу Національної поліції інформує протягом трьох днів про отримання заяви структурний підрозділ, відповідальний за реалізацію державної політики щодо запобігання насильству в сім’ї, відповідної місцевої держадміністрації.

Термін обмеження по захисному припису встановлюються до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

Відповідальність за вчинення насильства в сім’ї

Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність.

Кримінальну відповідальність передбачено за втягнення батьками неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми. За вчинення легких тілесних ушкоджень при прояві насильства в сім’ї настає кримінальна відповідальність згідно з ст. 125 Кримінального кодексу України.
Умисне легке тілесне ушкодження - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Частина 2 статті 155 Кримінального кодексу України вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Також, санкція ст. 156 Кримінального Кодексу України визначає відповідальність за вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, - караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до норми статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, -тягнуть за собою громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин або адміністративний арешт на строк до семи діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, тягнуть за собою громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.