Землі лісогосподарського призначення: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
м (Natalia.zaitseva перейменував сторінку з ПОТРЕБИ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА на Землі лісогосподарського призначення без створення перенаправл...)
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
== ПОТРЕБИ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ==
== Нормативно-правова база ==
 
'''Зміст'''
 
#  Нормативна база
#  Поняття «землі лісогосподарського призначення» згідно Земельного та Лісового кодексів України.
#  Визначення власника і користувача земельних ділянок лісогосподарського призначення.
#  Загальне та спеціальне використання земель лісогосподарського призначення.
#  Землекористування та лісокористування.
#  Проблемні питання земле-, лісокористування та шляхи їх вирішення.
#  Відповідальність за порушення лісового законодавства.
 
'''1. Нормативна база'''
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]   
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]   
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]   
# [http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341-14 Кримінальний кодекс України]   
Рядок 26: Рядок 14:
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/665-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу"]
# [http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/665-2008-%D0%BF Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу"]


'''2. Поняття «землі лісогосподарського призначення» згідно Земельного та Лісового кодексів України'''
== Загальні положення ==
'''Землі лісогосподарського призначення''' - це землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
* зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
* окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. (ст. 55 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України])
Згідно ст.5 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 Лісового кодексу України] до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.<br />
 
'''Лісова ділянка''' - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена  для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.<br />
 
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.<br />


    Так, згідно зі ст. 55 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. У ч. 1 ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛКУ) дано ширше визначення поняття «землі лісогосподарського призначення як лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства». Крім того ЛКУ визначає земельні лісові ділянки як земельні ділянки лісового фонду України з визначеними межами, які надаються або вилучаються у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Лісовий фонд - це усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них. У свою чергу, нелісові землі - це ділянки, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
'''Земельна лісова ділянка''' - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. (ст.1 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3852-12#n29 Лісового кодексу України])
== Власність на землі лісогосподарського призначення ==
Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.<br />


'''3. Визначення власника і користувача земель лісогосподарського призначення'''
Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. '''Замкнені ділянки''' — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами. Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118, 125, 126—132 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14#n449 Земельного кодексу України].<br />


    Ще одним проблемним питанням, яке може виникнути при дослідженні правового режиму земель лісогосподарського призначення, є питання визначення власника і користувача таких земельних ділянок. Відповідно до ст. 56 ЗКУ землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. При чому, громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств (ч. 2 ст. 56 ЗКУ). Згідно з ч. 2 ст. 79 ЗКУ право власності на земельну ділянку поширюється у її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться. Аналогічні положення містяться і в ст. 12 та 13 ЛКУ. З положень зазначених статей випливає, що власник земельної ділянки одночасно є власником лісу, який на ній знаходиться.
Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.


'''4. Загальне та спеціальне використання земель лісогосподарського призначення'''
== Зміна цільового призначення земель лісогогосподарського призначення ==
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, '''провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування''', які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 Земельного кодексу України].<br />


    Експлуатація земель лісового фонду здійснюється у по¬рядку загального і спеціального використання. У порядку загального використання цих земель громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому вони зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, користуватися вищезазначеними лісовими ресурсами у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами, і способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів.
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно '''за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями'''.<br />
    Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється у межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування. Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціально¬го використання різних видів лісових ресурсів, а саме: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пень, дуб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування.
У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.<br />
    Загальне користування землями лісового фонду є безоплатним. Спеціальне користування цими землями, наданими у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам є платним. Розмір плати та розподіл платежів (зборів) за користування цими землями передбачені статтями 89—91 Лісового кодексу, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду» від 6 липня 1998 р., а також Інструкцією про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженою Державним комітетом лісового господарства 15 жовтня 1999 р.2
    Плата за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земельних ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у складі плати за використання лісових ресурсів.


'''5. Землекористування та лісокористування'''
Підприємства, установи, організації і громадяни, яким передаються у власність або надаються в користування земельні лісові ділянки без права вирубування дерев і чагарників, зобов'язані забезпечити їх збереження і догляд за ними. У разі виникнення додаткової потреби у вирубуванні дерев і чагарників на земельних лісових ділянках, що передані у власність або надані в користування без права вирубування, питання про вирубування дерев і чагарників та порядок використання заготовленої при цьому деревини вирішується органом, який прийняв рішення про передачу у власність або надання в користування земельної ділянки. Рішення про вирубування дерев і чагарників приймається за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо вирубування дерев і чагарників обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
== Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення ==
Використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів і т. ін. без належного дозволу на використання цих ділянок тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 63 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n410 Кодексу України про адміністративні правовпорушення])<br />


    Складніша ситуація у даному випадку із землекористуванням та лісокористуванням.
Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.( стаття 69 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n410 Кодексу України про адміністративні правовпорушення])<br />
    Так, відповідно до норм ст. 57 ЗКУ, у редакції, що діяла до 8 лютого 2006 року, земельні ділянки лісового фонду могли надаватися у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. У 2006 році Законом України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» до ЗКУ та ЛКУ було внесено зміни. Згідно з цими змінами до ст. 57 ЗКУ земельні ділянки лісогосподарського призначення можуть надаватися лише у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. На відміну від землекористування, згідно зі ст. 16-18 ЛКУ право користування лісами може бути постійним і тимчасовим. Право постійного користування лісами набувається спеціалізованими державними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами можуть бути власники лісів або уповноважені ними особи, підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Право тимчасового користування є довгостроковим - від 1 до 50 років і короткостроковим - терміном до 1 року. З огляду на положення вказаних статей, користувач земель лісогосподарського призначення, який набув їх, наприклад, в оренду до 2006 року, не є одночасно користувачем лісу. Крім того, якщо цей суб'єкт не є спеціалізованим лісогосподарським підприємством чи підприємством, на базі якого створені спеціальні лісогосподарські підрозділи, то в його користуванні земельні ділянки лісогосподарського призначення перебувати не можуть.


'''6. Проблемні питання земле-, лісокористування та шляхи їх вирішення'''
Самовільне сінокосіння і пасіння худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід і т. ін. на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квитками тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br />


    Крім того, навіть у разі належної передачі земельних ділянок лісогосподарського призначення спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, або набуття їх цими підприємствами іншим способом, такі підприємства на сьогодні не оформлюють правовстановлюючих документів  на ці землі, що значно ускладнює можливість підтвердження наявності права на них. Як передбачено п. 5 Прикінцевих положень ЛКУ до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Разом з тим не зазначено, які саме матеріали та у якій формі є достатніми для підтвердження права спеціалізованих лісогосподарських підприємств на земельні ділянки лісогосподарського призначення.
Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 70 [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10#n410 Кодексу України про адміністративні правовпорушення])
    В умовах, коли згідно з чинним законодавством України складно визначити, хто є дійсним власником земель лісогосподарського призначення, і хто їх правомірно використовує, а ефективні заходи захисту таких земель взагалі відсутні, ситуація, що склалася у даній сфері лише сприяє постійним зловживанням, несанкціонованій вирубці лісу, неправомірній зміні цільового призначення.
    Для зупинення існуючих зловживань і поступового вирішення проблем, пов'язаних з набуттям і використанням земель лісогосподарського призначення, необхідно у першу чергу усунути суперечності між ЛКУ та ЗКУ, а також визначити на законодавчому рівні ефективний механізм охорони цих земель і забезпечення прав усіх учасників правовідносин. Це можна зробити лише шляхом подальшого законодавчого врегулювання.


'''7.  Відповідальність за порушення лісового законодавства'''


    Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Загальний перелiк таких порушень закрiплений у ст. 105 Лiсового кодексу України. За порушення лісового законодавства відшкодування шкоди застосовується до винуватих осіб незважаючи на те, несуть вони адміністративну чи кримінальну відповідальність або ж ні.
    Постaновою Кабiнету Мінiстрів Укрaїни "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23 липня 2008 р. N 665  затверджено тaкси oбчислення рoзмiру шкoди, що запoдiяна лiсовому господaрству. Розмір стягнень визначають відповідно до неоподатковуваних мiнімумів доходiв громадян і відповiдно до порушень.
    Відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України визначена в ст.20 Закону України "Про Червону книгу України". Розмір компенсації  за  незаконне  добування,  знищення  або пошкодження видів тваринного  і  рослинного  світу,  занесених  до Червоної  книги  України,  а  також  за  знищення  чи  погіршення середовища  їх перебування (зростання) та методика її розрахунку встановлюються Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)" від 7 листопада 2012 р. № 1030 [[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1030-2012-%D0%BF/page]]).
      
      
[[Категорія:Доробити]]
[[Категорія:Доробити]]

Версія за 13:20, 7 вересня 2018

Нормативно-правова база

  1. Цивільний кодекс України
  2. Кримінальний кодекс України
  3. Лісовий кодекс України
  4. Земельний кодекс України
  5. Кодекс України про адміністративні правопорушення
  6. Закон України "Про природно-заповідний фонд України"
  7. Закон України "Про Червону книгу України"
  8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну лісову охорону"
  9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України"
  10. Постанова Кабінету Міністрів України "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів"
  11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання)"
  12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд"
  13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу"

Загальні положення

Землі лісогосподарського призначення - це землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

  • зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
  • окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках. (ст. 55 Земельного кодексу України)

Згідно ст.5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. (ст.1 Лісового кодексу України)

Власність на землі лісогосподарського призначення

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Замкнені ділянки — це такі земельні ділянки лісового фонду, які відокремлені природними (болотами, водоймами, пустирями і т. ін.) або протипожежними розривами. Порядок надання їх у приватну власність регулюється статтями 116, 118, 125, 126—132 Земельного кодексу України.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Зміна цільового призначення земель лісогогосподарського призначення

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.
У разі зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, органи, що приймають таке рішення, одночасно вирішують питання про збереження або вирубування дерев і чагарників та про порядок використання одержаної при цьому деревини.

Підприємства, установи, організації і громадяни, яким передаються у власність або надаються в користування земельні лісові ділянки без права вирубування дерев і чагарників, зобов'язані забезпечити їх збереження і догляд за ними. У разі виникнення додаткової потреби у вирубуванні дерев і чагарників на земельних лісових ділянках, що передані у власність або надані в користування без права вирубування, питання про вирубування дерев і чагарників та порядок використання заготовленої при цьому деревини вирішується органом, який прийняв рішення про передачу у власність або надання в користування земельної ділянки. Рішення про вирубування дерев і чагарників приймається за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо вирубування дерев і чагарників обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Відповідальність у сфері використання земель лісогосподарського призначення

Використання ділянок земель державного лісового фонду для розкорчовування, спорудження будівель, переробки деревини, влаштування складів і т. ін. без належного дозволу на використання цих ділянок тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 63 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.( стаття 69 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Самовільне сінокосіння і пасіння худоби в лісах і на землях державного лісового фонду, не вкритих лісом, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід і т. ін. на ділянках, де це заборонено або допускається тільки за лісовими квитками тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збирання дикорослих плодів, горіхів, ягід і т. ін. з порушенням установлених строків їх збирання тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( стаття 70 Кодексу України про адміністративні правовпорушення)

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Землі_лісогосподарського_призначення&oldid=8031