Екологічне правопорушення

Нормативна база

• Конституція Українивід 28 червня 1996 року;
• Закон України " Про охоронну навколишнього природного середовища"від 25 червня 1991 року № 1264-XII;
• Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 року № 2341-III;
• Кодекс України про адміністративні правопорушеннявід 7 грудня 1984 року № 8073-X;
• Кодекс законів про працювід 10.12.1971 № 322-VIII.

Поняття екологічного правопорушення

Екологічне правопорушення – це винне, протиправне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, спричиняє шкоду навколишньому природному середовищу або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди і тягне за особою застосування заходів юридичної відповідальності.
Ознаками екологічного правопорушення, як і будь-якого, можна визначити наступні:
• з об'єктивної (зовнішньої) сторони воно проявляється у вигляді дії чи бездіяльності. В екологічних правовідносинах це досить часто невиконання встановлених законодавством обов'язків, недотримання заборон, екологічних вимог тощо;
• за соціальними наслідками ця поведінка є соціально шкідливою чи небезпечною, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальному функціонуванню суспільних відносин. Екологічне правопорушення порушує нормальні природні відносини взаємодії природи і суспільства по забезпеченню раціонального використання і охорони природних об'єктів;
• за психологічною ознакою, як і інші правопорушення, таке діяння має свідомо-вольовий характер, є винним (хоча у випадку заподіяння шкоди джерелом підвищеної екологічної небезпеки цивільно-правова відповідальність власника цього джерела настає незалежно від наявності його вини);
• за юридичною ознакою – це протиправне діяння, тобто заборонене правовою нормою;
• за наслідками правопорушення породжує виникнення правовідносин по застосуванню до правопорушника заходів юридичної відповідальності.
Сутність екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення правового режиму природних ресурсів. Екологічна небезпека включає не лише ймовірність порушення екологічних інтересів суспільства, але й підвищену небезпеку для існуючих екологічних зв'язків у самих екосистемах. Екологічна протиправність полягає в повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного законодавства. Не вдаючись до детального аналізу наведених вище ознак, хотілося б підкреслити, що головна ознака, яка дозволяє відмежувати екологічне правопорушення від інших (в тому числі тих, які пов'язані з природними об'єктами) і дає підстави визнавати його самостійним видом в системі правопорушень, полягає в заподіянні ним шкоди природі, природним об'єктам, екосистемам (а через них і людині).

Склад екологічного правопорушення

Склад екологічних правопорушень традиційно містить чотири елементи:
• об'єкт
• об'єктивна сторона
• суб'єкт
• суб'єктивна сторона

Об'єктом екологічного правопорушення є ті суспільні відносини, на які воно посягає і яким заподіює шкоду. Розрізняють загальний і спеціальний об'єкт. Загальним об'єктом екологічних правопорушень є екологічний правопорядок, тобто коло суспільних відносин по охороні довкілля і раціональному використанню природних ресурсів. Екологічний правопорядок визначають як систему принципів і правил, які регулюють взаємодію суспільства і природного середовища в інтересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, здоров'я і благополуччя людей. Загальний об'єкт диференціюється на спеціальні. Спеціальними об'єктами є суспільні відносини по охороні і раціональному лісів, вод, земель, надр, тваринного світу, і т.д. Іноді ще додається факультативний об'єкт – життя і здоров'я людини.
Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується трьома ознаками: • протиправною поведінкою особи, яка полягає у порушенні або невиконанні встановлених вимог екологічного законодавства (досить часто це якраз протиправна бездіяльність); • шкодою, що заподіяна, або наявність реальної загрози заподіяння шкоди. В даному випадку це шкода, заподіяна довкіллю в цілому, окремим природним об'єктам, і може полягати в забрудненні, виснаженні, знищенні чи пошкодженні компонентів довкілля. Значна кількість екологічних правопорушень мають формальний склад, тобто відповідальність наступає за сам факт порушення екологічних вимог незалежно від факту настання наслідків; • причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і заподіяною шкодою.

Суб'єктом екологічного правопорушення можуть бути як юридичні, так і фізичні деліктоздатні особи. Серед юридичних осіб – це виробничі підприємства, проектні установи, державні органи тощо. Часто суб'єктами екологічного правопорушення, особливо адміністративних, є посадові особи. Відповідно до чинного законодавства адміністративна і кримінальна відповідальність фізичних осіб за екологічні правопорушення настає з 16-річпого віку. У порядку цивільного судочинства громадяни несуть обмежену відповідальність з 14 до 18 років, повну – з 18 років. Багато екологічних правопорушень можуть бути вчинені лише спеціальним суб'єктом, тобто особою, що наділена спеціальними правами й обов'язками в галузі здійснення функцій, завдань, видів діяльності, пов'язаних з природокористуванням чи іншою діяльністю, що впливає па довкілля.
Суб'єктивна сторона екологічного правопорушення виражається ознакою вини, яка може бути у формі умислу чи необережності, причому у більшості випадків це непрямий умисел або протиправна самовпевненість. Традиційною є змішана ({юрма вини, тобто ставлення до порушення встановлених норм виражається у формі умислу, а до наслідків, що виникли, – у формі необережності. Відповідальність без вини можлива у випадку, коли відшкодовується шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (що прямо передбачено ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідальність за вчинення екологічного правопорушення

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою правових норм та ін. юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпеки, ефективне використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища або покладається обов’язкове виконання ін. обов’язків за допущене екологічне правопорушення.
Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов’язків та ін. вимог дисципліни праці, пов’язаних з використанням природних ресурсів, охороною навколишнього природного середовища, забезпеченням екологічної безпеки.
Види дисциплінарних стягнень :

1. догана;
2. звільнення з посади.
   

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.
Види адміністративно-правових стягнень є

1. штраф;
2. вилучення об’єктів правопорушення;
3. позбавлення права заняття спеціальною діяльністю;
4. конфіскація знарядь правопорушення;
5. обмеження, зупинення, припинення діяльності чи експлуатації об’єктів.
   

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кримінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічного правопорушення з високим рівнем екологічного ризику і екологічної небезпеки для навколишнього природного середовища, природних ресурсів, життя і здоров’я людей.
Види покарання за екологічні злочини є

1. виправні роботи;
2. кримінальний штраф;
3. позбавлення волі;
4. конфіскація незаконно добутого, знарядь злочину;
5. позбавлення права займати відповідні посади.

Майнова відповідальність за екологічні злочини — це різновид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов’язку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи моральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та ін. прав громадян.