Порядок утримання домашніх тварин у населених пунктах

Нормативно- правова база

• Європейська Конвенція про захист домашніх тварин від 13.11.1987 року (ратифіковано Законом України № 578-7 (578-18) від 18.09.2013 року);
• Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X
• Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III
• Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 року № 3447-4 (із відповідними змінами);
• Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 року № 2807-4 (із відповідними змінами);
• Методичні рекомендації з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджені Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.09.2009 № 264.

Розрізнення понять «домашня тварина», «дика тварина», «сільськогосподарська тварина» в розрізі європейського та національного законодавства

Стаття 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» (далі — Закон) встановлює, що утримання в домашніх умовах — це обмеження природної волі домашніх тварин, що виключає їх вільне переміщення за межами квартири, подвір’я окремого будинку. Нагадаємо, що до тварин законодавство відносить біологічні об’єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця. Так, ст. 1 Закону визначає, що домашні тварини — це собаки, коти та інші тварини, що протягом тривалого історичного періоду традиційно утримуються і розводяться людиною, а також тварини видів чи порід, штучно виведених людиною для задоволення естетичних потреб і потреб у спілкуванні. Зазначимо, що Європейська конвенція про захист тварин (далі — Конвенція) містить ширше визначення домашніх тварин. Так, відповідно до ст. 1 цієї Конвенції під домашньою твариною мається на увазі будь-яка тварина, яку утримує або збирається утримувати людина, зокрема у своїй оселі для власного задоволення й товариства. А ось Модельний закон про поводження з тваринами відносить до домашніх тварин велику рогату худобу, свиней, коней, овець, кіз, хутрових тварин, птахів, риб та інших сільськогосподарських тварин, які спеціально вирощені та використовуються для отримання (виробництва) продуктів тваринного походження (продукції тваринництва), а також у якості транспортного засобу або тяглової сили. Відповідно до ст. 1 Закону сільськогосподарські тварини — це тварини, що утримуються та розводяться людиною для отримання продуктів і сировини тваринного походження. Тобто фактично віднесення тварини до домашньої або сільськогосподарської буде залежати від мети утримання. Дикі тварини — тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах.

Основні вимоги щодо утримання домашніх тварин в населених пунктах

Головним правилом сьогодні стає правило стосовно гуманного поводження з тваринами, що декларує не лише виключення жорстокого поводження з тваринами, а й створення для них відповідних умов утримання. Так, згідно зі ст. 7 Закону основним правилом утримання тварин є те, що умови, в яких утримуються тварини, повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем. Вказані положення Закону відповідають ст. 4 Конвенції . Крім того, Конвенція також встановлює, що тварина не повинна утримуватись як домашня, якщо наведені положення або не виконуються, або, незважаючи на їх виконання, тварина не може пристосуватися до неволі. Останнє положення стосується насамперед диких тварин, що утримуються в неволі, оскільки, як зазначалося вище, Конвенція містить розширене поняття домашніх тварин. До основних питань, які виникають при утриманні тварин, слід віднести питання кількості тварин, що можуть утримуватись, а також питання стосовно основних правил, яких має дотримуватись особа, що утримує тварину, задля уникнення порушення прав третіх осіб. Сьогодні законодавство встановлює обмеження кількості тварин, що можуть утримуватись особою, керуючись лише санітарно-епідеміологічним благополуччям населення та можливістю створення необхідних умов для самих тварин.

Пунктом 1.7. Методичних рекомендацій передбачено, що Правилами забезпечується утримання у населеному пункті домашніх тварин із забезпеченням гуманного ставлення до них та чистоти і порядку на території населеного пункту при їх утриманні, за недодержання яких передбачена відповідальність відповідно до законодавства.

Розділом 3.5. Методичних рекомендацій вказано, що у розділі «Вимоги до утримання домашніх тварин у населених пунктах» Правил доцільно зазначати методи утримання домашніх тварин, при застосуванні яких, не допускається жорстоке поводження з тваринами відповідно до статті 18 Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”.

Рекомендовано також зазначати правила поведінки осіб, власників домашніх тварин при поводженні з домашніми тваринами, відповідно до статті 22 Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”.

Розділом 3.7. Методичних рекомендацій встановлює, що в розділі «Вимоги до утримання у населеному пункті потенційно небезпечних домашніх тварин» Правил рекомендовано зазначати обмеження щодо утримання у населеному пункті потенційно небезпечних собак та собак, визнаних небезпечними. Рекомендований перелік потенційно небезпечних порід собак наводиться у додатку. Також доцільно зазначати, що придбання порід собак, які визнано потенційно небезпечними дозволяється лише особам, які досягли 18-річного віку та пройшли спеціальне навчання у кінологічних організаціях. Особи, яким дозволено утримувати собак, визнаних потенційно небезпечними, повинні обов`язково бути членами кінологічних клубів та об’єднань і мати рекомендації від цих організацій.

В розділі 3.8. Методичних рекомендацій рекомендовано в розділі «Вимоги до вигулу домашніх тварин» Правил доцільно зазначати визначені органами місцевого самоврядування місця для вигулу домашніх тварин, а також відобразити механізм збирання, перевезення та подальшої переробки, утилізації або захоронення екскрементів домашніх тварин.
Поряд з цим пункт стосовно заборони викидів екскрементів домашніх тварин в контейнери для збору побутових відходів чи захоронювати їх у не відведених для цього місцях. Органам місцевого самоврядування з метою реалізації положень цього розділу рекомендується створювати майданчики або зони для вигулу домашніх тварин, у разі їх відсутності, насамперед для вигулу собак, огородити їх та встановити інформаційні таблички для маршрутного орієнтування (у разі їх відсутності); мережі контейнерів для збирання екскрементів домашніх тварин, графіки їх перевезення для подальшої переробки, утилізації або захоронення. В цьому розділі також доцільно встановити вимоги до власників домашніх тварин стосовно обов’язкового прибирання екскрементів після домашніх тварин під час їх вигулу.

Вимоги до реєстрації та перереєстрації домашніх тварин відповідно до Методичних рекомендацій з розроблення правил утримання домашніх тварин у населених пунктах, затверджених Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 02.09.2009 № 264

Для проведення реєстрації власником домашньої тварини також надається

• паспорт;
• відповідний документ, який підтверджує право власності на цю тварину;
• ветеринарний документ встановленого зразку на тварину з відміткою про проведення необхідних досліджень та щеплень.

Перереєстрація домашніх тварин проводиться в разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника тварини із зазначенням нового власника. Домашні тварин, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються не зареєстрованими. Для проведення перереєстрації власником домашньої тварини надається:

• паспорт;
• відповідний документ, що підтверджує право власності на тварину і попередньо видане реєстраційне посвідчення на домашню тварину встановленого зразка.

При перереєстрації видається лише нове посвідчення про реєстрацію, без зміни ідентифікаційного коду, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті. 

Кошти за послуги, пов’язані з реєстрацією чи перереєстрацією домашніх тварин, сплачуються власником відповідно до встановлених тарифів, що встановлюються органами місцевого самоврядування. Від внесення плати за реєстрацію та перереєстрацію собак звільняються інваліди по зору, для яких собака слугує поводирем.

Відповідальність за неналежне утримання тварин

Діючим законодавством України передбачено кримінальну та адміністративну відповідальність за неналежне утримання тварин.

Згідно ст.154 КУпАП тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях -тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, Кримінальним кодексом України в ст.299передбачено - жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.