Спадкування за Цивільним кодексом УРСР 1963 року: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 8 проміжних версій 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]<br>
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 Цивільний кодекс України]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963р.]<br>
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року]
[http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2211400-91 Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік] від 08.12.1961р.[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0152-94 Наказ Міністерства юстиції України від 18.06.1994 р. № 18/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]<br>
* [http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v2211400-91 Основи цивільного законодавства СРСР і союзних республік]  
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]<br>
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0152-94 Наказ Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 "Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року 7 «Про судову практику у справах про спадкування»]


== Загальні положення щодо застосування спадкових правовідносин за Цивільним кодексом Української РСР 1963 року ==
== Загальні положення щодо застосування спадкових правовідносин за Цивільним кодексом Української РСР 1963 року ==
1 січня 2004 року в Україні набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, який дещо по-новому порівняно з Цивільним кодексом України 1963 року регламентує правила спадкування.<br>
1 січня 2004 року в Україні набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, який дещо по-новому порівняно з Цивільним кодексом України 1963 року регламентує правила спадкування.


Однак, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 01.01.2004 року], норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.<br>  
Однак, відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15 п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України], норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.<br>[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування»] роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-08 Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови N 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах по спадкування»] роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.


== Підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини ==
== Підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 статті 524 ЦК УРСР] спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.<br>
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2044 статті 524 ЦК УРСР] спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.


Спадкоємство за законом має місце, коли і  оскільки  воно  не змінено заповітом.<br>
Спадкоємство за законом має місце, коли і  оскільки  воно  не змінено заповітом.<br>
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні  за  заповітом,  або жоден з  спадкоємців  не  прийняв  спадщини,  або  всі  спадкоємці позбавлені  заповідачем  спадщини,  майно  померлого  за    правом спадкоємства переходить до держави.<br>
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні  за  заповітом,  або жоден з  спадкоємців  не  прийняв  спадщини,  або  всі  спадкоємці позбавлені  заповідачем  спадщини,  майно  померлого  за    правом спадкоємства переходить до держави.


'''Часом відкриття спадщини''' визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 статті 21 ЦК УРСР]. <br>
'''Часом відкриття спадщини''' визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o112 статті 21 ЦК УРСР]. <br>
'''Місцем відкриття спадщини''' визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.  
'''Місцем відкриття спадщини''' визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.  


== Спадкування за законом==
== Спадкування за законом==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 статтей 529, 530 ЦК УРСР] існує '''дві черги спадкоємців за законом:'''<br>
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2058 статтей 529], [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2061 530 ЦК УРСР] існує '''дві черги спадкоємців за законом:'''
* спадкоємцями '''першої черги''' є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
* спадкоємцями '''першої черги''' є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
* при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері '''(друга черга).'''<br>
* при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері '''(друга черга).'''


До числа '''спадкоємців за законом''' належать також:<br>
До числа '''спадкоємців за законом''' належать також:
* непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (ст. 531 ЦК УРСР)].  
* непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2063 (ст. 531 ЦК УРСР)].  
* усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (ст. 532 ЦК УРСР)].<br>
* усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2065 (ст. 532 ЦК УРСР)].


''Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 (ст. 533 ЦК УРСР)].''
''Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2068 (ст. 533 ЦК УРСР)].''


== Спадкування за заповітом==
== Спадкування за заповітом==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 534 ЦК УРСР] кожний громадянин може залишити за заповітом усе  своє  майно або частину його  (не  виключаючи  предметів  звичайної  домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що  входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом,  а  також державі або окремим державним, кооперативним та іншим  громадським організаціям.<br>
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2070 ст. 534 ЦК УРСР] кожний громадянин може залишити за заповітом усе  своє  майно або частину його  (не  виключаючи  предметів  звичайної  домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що  входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом,  а  також державі або окремим державним, кооперативним та іншим  громадським організаціям.


'''Заповідач  може  у  заповіті:'''<br>
'''Заповідач  може  у  заповіті:'''
*Позбавити  права  спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 534 ЦК УРСР]).
*Позбавити  права  спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2070 (ст. 534 ЦК УРСР)].
* на випадок,  коли  зазначений  у  заповіті спадкоємець  помре  до відкриття  спадщини  або  не  прийме  її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця) ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 536 ЦК УРСР]).
*На випадок,  коли  зазначений  у  заповіті спадкоємець  помре  до відкриття  спадщини  або  не  прийме  її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця) [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2075 (ст. 536 ЦК УРСР)].
*Покласти  на  спадкоємця  за    заповітом виконання  будь-якого  зобов'язання  (заповідальний  відказ)    на користь  однієї  або  кількох  осіб  (відказоодержувачів), які набувають  права  вимагати  його  виконання. <br>
*Покласти  на  спадкоємця  за    заповітом виконання  будь-якого  зобов'язання  (заповідальний  відказ)    на користь  однієї  або  кількох  осіб  (відказоодержувачів), які набувають  права  вимагати  його  виконання.  
Відказоодержувачами можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що  не  входять  до числа спадкоємців за законом.  Спадкоємець,  на  якого  покладено  заповідачем    виконання заповідального відказу, зобов'язаний виконати його  лише  в  межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.  В разі смерті спадкоємця, на якого було  покладено  виконання заповідального  відказу, або  в  разі  неприйняття  ним  спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на  інших спадкоємців, які одержали його частку ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 538 ЦК УРСР]).
Відказоодержувачами можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що  не  входять  до числа спадкоємців за законом.  Спадкоємець,  на  якого  покладено  заповідачем    виконання заповідального відказу, зобов'язаний виконати його  лише  в  межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього.  В разі смерті спадкоємця, на якого було  покладено  виконання заповідального  відказу, або  в  разі  неприйняття  ним  спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на  інших спадкоємців, які одержали його частку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2080 (ст. 538 ЦК УРСР)].
*Покласти на спадкоємця,  до  якого  переходить жилий  будинок,  зобов'язання  надати    іншій    особі    довічне користування цим будинком або певною його частиною. <br>
*Покласти на спадкоємця,  до  якого  переходить жилий  будинок,  зобов'язання  надати    іншій    особі    довічне користування цим будинком або певною його частиною.  
Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво  про  право спадкоємства.  В  разі  наступного  переходу  права  власності  на будинок  або  на  відповідну  частину  будинку  право    довічного користування зберігає силу  ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 539 ЦК УРСР]).
Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво  про  право спадкоємства.  В  разі  наступного  переходу  права  власності  на будинок  або  на  відповідну  частину  будинку  право    довічного користування зберігає силу  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2084 (ст. 539 ЦК УРСР)].
*Покласти на спадкоємця  виконання  яких-небудь дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 540 ЦК УРСР)].
*Покласти на спадкоємця  виконання  яких-небудь дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2087 (ст. 540 ЦК УРСР)].


Згідно положень [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2089 ст. 541 ЦК УРСР] заповіт повинен бути укладений '''у письмовій формі''' з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений або прирівняний до нотаріально посвідчених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2091 (ст. 542 ЦК УРСР)].<br>
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2070 (ст. 543 ЦК УРСР)].


'''Заповідач вправі''' в будь-який час '''змінити або скасувати''' зроблений ним '''заповіт''', склавши новий заповіт. '''Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт''' повністю або в частині, в якій він йому суперечить [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2103 (ст. 544 ЦК УРСР)].


Відповідно з [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2108 ст. 545 ЦК УРСР], '''якщо заповіт буде визнаний недійсним''', то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.


'''Частина майна, що  залишилась  незаповіданою,  розподіляється між спадкоємцями за законом''', закликаними до спадкоємства в порядку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 статей 529—533 ЦК УРСР]. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за  законом, яким інша  частина  майна  була  залишена  за  заповітом,  якщо  в заповіті не передбачено інше [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2077 (ст. 537 ЦК УРСР)].


== Черговість спадкування ==
Спадкоємцями можуть бути особи,  що  були  живими  на  момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його  житті і народженні після його смерті ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2052 стаття 527 ЦК УРСР]).


Ввідповідно до статтей [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2058 529,] [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2061 530 ЦК УРСР] існує дві черги спадкоємців за законом.


'''Спадкоємцями першої черги є:'''


* діти померлого (у тому числі усиновлені або народженні після його смерті);
* дружина померлого;
* батьки (усиновителі) померлого.
Також, спадкоємцями за законом є онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
'''Спадкоємцями другої черги''' (при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування) є:
* брати і сестри померлого
* дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.
До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до  його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують  нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2063 стаття 531 ЦК УРСР])
== Спадкування обов’язкової частки у спадщині==
Незалежно від змісту заповіту '''неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця''' (в тому числі усиновлені), а також '''непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого''' успадковують, не менше двох третин частки, яка належала  б  кожному  з  них  при спадкоємстві  за  законом  (обов'язкова  частка).<br>
При  визначенні розміру обов'язкової частки  враховується  і  вартість  спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2073 (ст. 535 ЦК УРСР)].
== Прийняття спадщини==
'''Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.''' Не  допускається  прийняття  спадщини  під  умовою  або  з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з  моменту відкриття спадщини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2118 (ст. 548 ЦК УРСР)].
Відповідно до положень  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2118 ст. 549 ЦК УРСР] визнається, що '''спадкоємець прийняв спадщину:'''
# якщо він  фактично  вступив  в  управління  або  володіння спадковим майном;
# якщо він подав державній нотаріальній  конторі  за  місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0152-94 Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5], яка діяла на той час, було визначено, що '''доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути:'''
* довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу,  виконавчого  комітету  місцевої Ради народних  депутатів  чи  відповідної  місцевої  державної адміністрації про те,  що спадкоємець безпосередньо  перед  смертю спадкодавця проживав разом з ним,  або про те, що спадкоємцем було взято майно  спадкодавця; 
* довідка  державної  податкової  служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались  податки  або    страхові    платежі    по обов'язковому страхуванню,    квитанція    про  сплату  податку, страхового платежу;
* копія рішення суду, що  набрало законної сили, про встановлення  факту  своєчасного  прийняття спадщини; 
* запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі,  який свідчить про те, що спадкоємець  був  постійно  прописаний  в  спадковому  будинку (квартирі) в період шести місяців  після  смерті  спадкодавця,  та інші документи,  що  підтверджують  факт  вступу  спадкоємця  в управління чи володіння спадковим майном.<br>
Крім цього, '''доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути''' наявність у спадкоємців ощадної книжки,  іменних  цінних паперів, квитанцій  про  здані  в  ломбард  речі,  свідоцтва  про реєстрацію (технічного  паспорта,  реєстраційного  талону)  на автотранспортний засіб чи  іншу  самохідну  машину  або  механізм, державного акта  на  право  приватної  власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я  спадкодавця  на майно, користування  яким  можливе лише після належного оформлення прав на нього.  '''Ці документи приймаються  державним  нотаріусом  з урахуванням у  кожному  випадку  всіх  конкретних  обставин  і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.'''<br>
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2121 Ст. 549 ЦК УРСР] '''встановлює строк на прийняття спадщини''', згідно з якою дії на прийняття спадщини повинні  бути  вчинені  протягом '''шести місяців''' з дня відкриття спадщини.<br>
Особи, для яких право спадкоємства  виникає  лише  у  випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про  свою згоду  прийняти  спадщину  протягом  строку,  що  залишився    для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.<br>
'''У разі пропуску строку для прийняття спадщини''', встановлений [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2121 статтею 549 ЦК УРСР], вказаний строк може бути продовжений  судом,  якщо  він  визнає  причини пропуску строку поважними. Також, спадщина  може  бути  прийнята  після закінчення  зазначеного  строку  і  без  звернення  до  суду  при наявності  згоди  на  це  всіх  інших  спадкоємців,  які  прийняли спадщину. У цих випадках, якщо  спадкове  майно  було  прийняте  іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві,  що  пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна,  яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації  решти належного йому майна ([https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06 ст. 550 ЦК УРСР]). <br>
Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за  законом  або за заповітом, помер після відкриття  спадщини,  не  встигнувши  її прийняти в установлений строк [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2121 (стаття 549 ЦК УРСР)], право на прийняття  належної  йому  частки  спадщини  переходить  до  його спадкоємців '''(спадкова трансмісія)'''. Це  право  померлого  спадкоємця  може  бути  здійснене  його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що  залишився для прийняття спадщини. Якщо строк,  що залишився,  менше  трьох  місяців,  він  продовжується  до  трьох місяців [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2130 (ст. 551 ЦК УРСР)].<br>
'''Спадкоємець за законом або за  заповітом  вправі  відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.'''  При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини  на  користь кого-небудь з інших спадкоємців,  закликаних  до  спадкоємства  за законом або за заповітом, а також на користь держави  або  окремих державних,  кооперативних  або  інших  громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать  про  прийняття  спадщини протягом встановленого строку [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2140 (стаття 553 ЦК УРСР)].<br>
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2143 Статтею 554 ЦК УРСР] встановлено, що '''в разі неприйняття спадщини''' спадкоємцем  за  законом  або  за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування його  '''частка  переходить  до  спадкоємців  за законом''' і розподіляється між ними в рівних частках.<br>
Якщо '''спадкодавець заповідав усе своє  майно  призначеним  ним спадкоємцям, то частка спадщини''', яка належала б спадкоємцеві, який відпав,  '''переходить  до  інших  спадкоємців  за    заповітом'''    і розподіляється між ними в рівних частках. Правила цієї  статті  не  застосовуються  до  випадків,  коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого  спадкоємця, держави  чи  державної,  кооперативної  або  іншої    громадської організації  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2140 (стаття 553 ЦК УРСР)]  або    коли    замість спадкоємця,  який    відпав,    призначено    іншого    спадкоємця (підпризначення спадкоємця —  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2075 стаття 536 ЦК УРСР]).
== Поділ спадкового майна спадкоємців ==
Відповідно до [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2177 ст. 562 ЦК УРСР] поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців,  що прийняли  спадщину.  При  недосягненні  згоди  поділ  провадиться судовим  порядком  відповідно  до  часток  належних  кожному    з спадкоємців за законом або за заповітом.<br>
При наявності зачатого, але  ще  не  народженого  спадкоємця, спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з виділом належної йому спадкової частки. Для охорони інтересів  спадкоємця, що не народився,  до  участі  в  поділі  повинен  бути  запрошений представник органу опіки і піклування.
== Одержання свідоцтва про право на спадщину ==
Положеннями  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2171 статті 560 ЦК УРСР]  зазначено, що '''спадкоємці''', закликані  до  спадкоємства,  '''можуть  одержати  в державній  нотаріальній  конторі  за  місцем  відкриття  спадщини свідоцтво про право на спадщину'''. Свідоцтво про право  на  спадщину видається  також  державною  нотаріальною  конторою  при  переході спадкового майна до держави.<br>
'''Свідоцтво про право  на  спадщину  видається'''  спадкоємцям  за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. <br>
Свідоцтво про право  держави  на  спадщину  в  усіх  випадках видається не  раніше  як  через  шість  місяців  з  дня  відкриття спадщини [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#o2173 (стаття 561 ЦК УРСР)].<br>
[[Категорія: Цивільне право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Спадкове право]]
[[Категорія: Нотаріат]]
[[Категорія: Органи місцевого самоврядування]]

Поточна версія на 16:54, 19 червня 2024

Нормативна база

Загальні положення щодо застосування спадкових правовідносин за Цивільним кодексом Української РСР 1963 року

1 січня 2004 року в Україні набув чинності Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, який дещо по-новому порівняно з Цивільним кодексом України 1963 року регламентує правила спадкування.

Однак, відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто з 01 січня 2004 року.
Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах по спадкування» роз'яснив, що у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Підстави спадкоємства. Час і місце відкриття спадщини

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 ЦК УРСР.
Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Спадкування за законом

Відповідно до статтей 529, 530 ЦК УРСР існує дві черги спадкоємців за законом:

  • спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.
  • при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

До числа спадкоємців за законом належать також:

  • непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства (ст. 531 ЦК УРСР).
  • усиновлені та їх нащадки при спадкоємстві після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх нащадків. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії, а також братів і сестер. Усиновителі та їх родичі при спадкоємстві після смерті усиновленого або його нащадків прирівнюються до батьків і інших кровних родичів усиновленого. Батьки усиновленого, його інші кровні родичі по висхідній лінії і його брати та сестри не одержують спадщини за законом після смерті усиновленого або його нащадків (ст. 532 ЦК УРСР).

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно з спадкодавцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони проживали з спадкодавцем до його смерті не менше одного року (ст. 533 ЦК УРСР).

Спадкування за заповітом

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може у заповіті:

  • Позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (ст. 534 ЦК УРСР).
  • На випадок, коли зазначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини або не прийме її, зазначити іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця) (ст. 536 ЦК УРСР).
  • Покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого зобов'язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб (відказоодержувачів), які набувають права вимагати його виконання.

Відказоодержувачами можуть бути особи як ті, що входять, так і ті, що не входять до числа спадкоємців за законом. Спадкоємець, на якого покладено заповідачем виконання заповідального відказу, зобов'язаний виконати його лише в межах дійсної вартості спадкового майна, що перейшло до нього. В разі смерті спадкоємця, на якого було покладено виконання заповідального відказу, або в разі неприйняття ним спадщини зобов'язання виконання заповідального відказу переходить на інших спадкоємців, які одержали його частку (ст. 538 ЦК УРСР).

  • Покласти на спадкоємця, до якого переходить жилий будинок, зобов'язання надати іншій особі довічне користування цим будинком або певною його частиною.

Це зобов'язання заноситься нотаріусом у свідоцтво про право спадкоємства. В разі наступного переходу права власності на будинок або на відповідну частину будинку право довічного користування зберігає силу (ст. 539 ЦК УРСР).

  • Покласти на спадкоємця виконання яких-небудь дій, спрямованих на здійснення будь-якої загальнокорисної мети (ст. 540 ЦК УРСР).

Згідно положень ст. 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений або прирівняний до нотаріально посвідчених (ст. 542 ЦК УРСР).
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно.Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено (ст. 543 ЦК УРСР).

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати зроблений ним заповіт, склавши новий заповіт. Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить (ст. 544 ЦК УРСР).

Відповідно з ст. 545 ЦК УРСР, якщо заповіт буде визнаний недійсним, то спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений спадщини, одержує право спадкувати на загальних підставах.

Частина майна, що залишилась незаповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529—533 ЦК УРСР. До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за законом, яким інша частина майна була залишена за заповітом, якщо в заповіті не передбачено інше (ст. 537 ЦК УРСР).

Черговість спадкування

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 527 ЦК УРСР).

Ввідповідно до статтей 529, 530 ЦК УРСР існує дві черги спадкоємців за законом.

Спадкоємцями першої черги є:

  • діти померлого (у тому числі усиновлені або народженні після його смерті);
  • дружина померлого;
  • батьки (усиновителі) померлого.

Також, спадкоємцями за законом є онуки і правнуки спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родичу.

Спадкоємцями другої черги (при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування) є:

  • брати і сестри померлого
  • дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері.

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства. (стаття 531 ЦК УРСР)

Спадкування обов’язкової частки у спадщині

Незалежно від змісту заповіту неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку (ст. 535 ЦК УРСР).

Прийняття спадщини

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК УРСР).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

  1. якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
  2. якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути:

  • довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця;
  • довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу;
  • копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини;
  • запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Крім цього, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Ст. 549 ЦК УРСР встановлює строк на прийняття спадщини, згідно з якою дії на прийняття спадщини повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

У разі пропуску строку для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 ЦК УРСР, вказаний строк може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Також, спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна (ст. 550 ЦК УРСР).

Якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 ЦК УРСР), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців (ст. 551 ЦК УРСР).

Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини протягом встановленого строку (стаття 553 ЦК УРСР).

Статтею 554 ЦК УРСР встановлено, що в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Правила цієї статті не застосовуються до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, держави чи державної, кооперативної або іншої громадської організації (стаття 553 ЦК УРСР) або коли замість спадкоємця, який відпав, призначено іншого спадкоємця (підпризначення спадкоємця — стаття 536 ЦК УРСР).

Поділ спадкового майна спадкоємців

Відповідно до ст. 562 ЦК УРСР поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.
При наявності зачатого, але ще не народженого спадкоємця, спадкоємці вправі провести поділ спадкового майна тільки з виділом належної йому спадкової частки. Для охорони інтересів спадкоємця, що не народився, до участі в поділі повинен бути запрошений представник органу опіки і піклування.

Одержання свідоцтва про право на спадщину

Положеннями статті 560 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через шість місяців з дня відкриття спадщини (стаття 561 ЦК УРСР).