Порушення під час досудового розслідування вимог статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: відмінності між версіями

Матеріал з WikiLegalAid
мНемає опису редагування
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
 
== Нормативна база ==
== Нормативна база ==
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод]
 
* [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]  
[https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text Кримінальний процесуальний кодекс України]  
 
== Передумови виникнення порушення ==
== Передумови виникнення порушення ==
Для початку, щоб було зрозуміло, про що йде мова, змоделюю ситуацію, яка, нажаль, стає дедалі поширеною.  Отже, особа звертається до правоохоронних органів з заявою про відкриття кримінального провадження. Кримінальне провадження відкрито, відомості занесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, розпочате досудове розслідування, потерпілому вручена пам’ятка про його права. Через деякий час потерпілий цікавиться результатами досудового розслідування і дізнається, що постановою слідчого кримінальне провадження закрито. Потерпілий оскаржує слідчому судді постанову про закриття кримінального провадження. У разі обґрунтованості скарги, слідчі судді, як правило такі скарги задовольняють. Постанова слідчого скасовується і досудове слідство продовжується. Через декілька місяців ситуація повторюється. Вона повторюється втретє, вчетверте … Таким чином, потерпілий потрапляє в таке собі «коло» з якого, здається, неможливо вибратися. Але це не так. У даному випадку існують міжнародні механізми захисту порушених прав.
Для початку, щоб було зрозуміло, про що йде мова, змоделюю ситуацію, яка, нажаль, стає дедалі поширеною.  Отже, особа звертається до правоохоронних органів з заявою про відкриття кримінального провадження. Кримінальне провадження відкрито, відомості занесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, розпочате досудове розслідування, потерпілому вручена пам’ятка про його права. Через деякий час потерпілий цікавиться результатами досудового розслідування і дізнається, що постановою слідчого кримінальне провадження закрито. Потерпілий оскаржує слідчому судді постанову про закриття кримінального провадження. У разі обґрунтованості скарги, слідчі судді, як правило такі скарги задовольняють. Постанова слідчого скасовується і досудове слідство продовжується. Через декілька місяців ситуація повторюється. Вона повторюється втретє, вчетверте … Таким чином, потерпілий потрапляє в таке собі «коло» з якого, здається, неможливо вибратися. Але це не так. У даному випадку існують міжнародні механізми захисту порушених прав.
== Суть порушень вимог Конвенції ==
В наведеному прикладі має місце порушення  [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text пунктом 2 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (далі по тексту - Конвенції).


== Суть порушень вимог Конвенції ==
Однією із складових права на справедливий суд, яке закріплене в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n328 статті  6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] , є доступ до правосуддя.
В наведеному прикладі має місце порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод] (далі по тексту - Конвенції).


Однією із складових права на справедливий суд, яке закріплене в [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод], є доступ до правосуддя.
У даному конкретному випадку передача обвинувального висновку до суду здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2528 § 3 глави 24 Кримінального процесуального кодексу України]  і жодним чином не пов’язана з волевиявленням потерпілого, що є порушенням доступу до правосуддя в контексті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n328 статті 6 Конвенції].  


У даному конкретному випадку передача обвинувального висновку до суду здійснюється в порядку, передбаченому [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text § 3 глави 24 Кримінального процесуального кодексу України] і жодним чином не пов’язана з волевиявленням потерпілого, що є порушенням доступу до правосуддя в контексті [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 6 Конвенції].
Одночасно, має місце й порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n354 статті 13 Конвенції], в якій зазначено:


Одночасно, має місце й порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ст. 13 Конвенції], в якій зазначено :
«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».  


«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
В описаній ситуації у потерпілого є тільки можливість, оскаржувати дії або бездіяльність слідчого у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 ст. 303 КПК України] , що не є ефективним засобом захисту порушених прав.


В описаній ситуації у потерпілого є тільки можливість, оскаржувати дії або бездіяльність слідчого у випадках, передбачених [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 303 КПК України], що не є ефективним засобом захисту порушених прав.
У рішенні  ЄСПЛ від 17 вересня 2014 р.  [https://hudoc.echr.coe.int/fre#{"itemid":["001-146540"]} у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 321,].  


У рішенні  ЄСПЛ від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 321, Суд вказав:  «Який би спосіб не було обрано, органи влади повинні діяти за власною ініціативою. На додаток, для того, щоби бути ефективним, розслідування має бути здатним привести до встановлення і покарання винних осіб».
Суд вказав: "Який би спосіб не був обраний, органи влади повинні діяти з власної ініціативи. Крім того, розслідування має бути ефективним, тобто здатним привести до встановлення осіб, відповідальних за вчинення правопорушення, та їхнього покарання. Воно також повинно бути достатньо широким, щоб дозволити слідчим органам враховувати не лише дії державних агентів, які безпосередньо й незаконно застосували летальну силу, але й усі супутні обставини (див. справу «Al-Skeini та інші», зазначену вище, § 163)".


Особливу увагу треба звернути на те, що '''при наявності систематичного (три і більше разів) скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження, у потерпілого є можливість відразу звернутися до Європейського суду з прав людини.'''
Особливу увагу треба звернути на те, що '''при наявності систематичного (три і більше разів) скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження, у потерпілого є можливість відразу звернутися до Європейського суду з прав людини.'''


Вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 35 Конвенції] щодо вичерпаності національних засобів юридичного захисту будуть дотримані, оскільки, як було зазначено вище, вони обмежуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text ст. 303 КПК України].
Вимоги [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n428 пункту 1 статті 35 Конвенції] Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж чотирьох місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні, оскільки, як було зазначено вище, вони обмежуються [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#n2691 ст. 303 КПК України]
 
== Строки звернення ==
== Строки звернення ==
Що стосується строків звернення, то у даному випадку мають місце тривалі порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції].
Що стосується строків звернення, то у даному випадку мають місце тривалі порушення [https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text пункт 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод] .
 
У рішенні Суду від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п.261, Суд вказав:  


«У справах з триваючою ситуацією перебіг періоду починається заново кожного дня і лише коли ця ситуація загалом завершується, тоді шестимісячний термін фактично розпочинає свій перебіг» (дивись рішення у справі «Варнава та інші проти Туреччини» [Varnava and Others v. Turkey] [Велика Палата], заяви №№ 16064/90, 16065/90, 16066/90, 16068/90, 16069/90, 16070/90, 16071/90, 16072/90 і 16073/90, пункт 159, ECHR-2009, і згадане вище рішення у справі «Сабрі Гюнеш», пункт 54).      
У рішенні Суду [https://hudoc.echr.coe.int/fre#{"itemid":["001-146540"]} від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 261,]


Суд вказав:  "У справах з триваючою ситуацією перебіг періоду починається заново кожного дня і лише коли ця ситуація загалом завершується, тоді шестимісячний термін фактично розпочинає свій перебіг (дивись рішення у справі «Варнава та інші проти Туреччини» [Varnava and Others v. Turkey] [Велика Палата], заяви №№ 16064/90, 16065/90, 16066/90, 16068/90, 16069/90, 16070/90, 16071/90, 16072/90 і 16073/90, пункт 159, ECHR-2009, і згадане вище рішення у справі «Сабрі Гюнеш», пункт 54)".       
== Практика ЄСПЛ ==
== Практика ЄСПЛ ==
«Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08)
[https://hudoc.echr.coe.int/fre#{"itemid":["001-146540"]} «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08)]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне процесуальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]
[[Категорія:Кримінальне право]]

Поточна версія на 20:03, 6 грудня 2024

Нормативна база

Передумови виникнення порушення

Для початку, щоб було зрозуміло, про що йде мова, змоделюю ситуацію, яка, нажаль, стає дедалі поширеною.  Отже, особа звертається до правоохоронних органів з заявою про відкриття кримінального провадження. Кримінальне провадження відкрито, відомості занесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, розпочате досудове розслідування, потерпілому вручена пам’ятка про його права. Через деякий час потерпілий цікавиться результатами досудового розслідування і дізнається, що постановою слідчого кримінальне провадження закрито. Потерпілий оскаржує слідчому судді постанову про закриття кримінального провадження. У разі обґрунтованості скарги, слідчі судді, як правило такі скарги задовольняють. Постанова слідчого скасовується і досудове слідство продовжується. Через декілька місяців ситуація повторюється. Вона повторюється втретє, вчетверте … Таким чином, потерпілий потрапляє в таке собі «коло» з якого, здається, неможливо вибратися. Але це не так. У даному випадку існують міжнародні механізми захисту порушених прав.

Суть порушень вимог Конвенції

В наведеному прикладі має місце порушення пунктом 2 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенції).

Однією із складових права на справедливий суд, яке закріплене в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , є доступ до правосуддя.

У даному конкретному випадку передача обвинувального висновку до суду здійснюється в порядку, передбаченому § 3 глави 24 Кримінального процесуального кодексу України і жодним чином не пов’язана з волевиявленням потерпілого, що є порушенням доступу до правосуддя в контексті статті 6 Конвенції.

Одночасно, має місце й порушення статті 13 Конвенції, в якій зазначено:

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

В описаній ситуації у потерпілого є тільки можливість, оскаржувати дії або бездіяльність слідчого у випадках, передбачених ст. 303 КПК України , що не є ефективним засобом захисту порушених прав.

У рішенні  ЄСПЛ від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 321,.

Суд вказав: "Який би спосіб не був обраний, органи влади повинні діяти з власної ініціативи. Крім того, розслідування має бути ефективним, тобто здатним привести до встановлення осіб, відповідальних за вчинення правопорушення, та їхнього покарання. Воно також повинно бути достатньо широким, щоб дозволити слідчим органам враховувати не лише дії державних агентів, які безпосередньо й незаконно застосували летальну силу, але й усі супутні обставини (див. справу «Al-Skeini та інші», зазначену вище, § 163)".

Особливу увагу треба звернути на те, що при наявності систематичного (три і більше разів) скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження, у потерпілого є можливість відразу звернутися до Європейського суду з прав людини.

Вимоги пункту 1 статті 35 Конвенції Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж чотирьох місяців від дати постановлення остаточного рішення на національному рівні, оскільки, як було зазначено вище, вони обмежуються ст. 303 КПК України

Строки звернення

Що стосується строків звернення, то у даному випадку мають місце тривалі порушення пункт 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод .

У рішенні Суду від 17 вересня 2014 р. у справі «Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08), п. 261,

Суд вказав:  "У справах з триваючою ситуацією перебіг періоду починається заново кожного дня і лише коли ця ситуація загалом завершується, тоді шестимісячний термін фактично розпочинає свій перебіг (дивись рішення у справі «Варнава та інші проти Туреччини» [Varnava and Others v. Turkey] [Велика Палата], заяви №№ 16064/90, 16065/90, 16066/90, 16068/90, 16069/90, 16070/90, 16071/90, 16072/90 і 16073/90, пункт 159, ECHR-2009, і згадане вище рішення у справі «Сабрі Гюнеш», пункт 54)".      

Практика ЄСПЛ

«Мокану та інші проти Румунії»  (Заяви №№ 10865/09, 45886/07 та 32431/08)