Порядок створення штучної водойми (ставок)

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Водний кодекс України
• Закон України "Про оцінку впливу на довкілля"
• Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"
• Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності"
• Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвержене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 393
• Положення про Державну службу геології та надр України, затвержене постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174

Поняття та характеристика штучної водойми

Поняття та види штучних водних об'єктів як об'єктів правових відносин

Штучна-водойма - штучне заглиблення в земній поверхні, у якому нагромаджується і затримується вода; безстічний або зі сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт (озеро, водосховище, ставок).

Чинне законодавство України дозволяє створення в межах приватних земельних ділянок штучних водних об’єктів, які класифікуються за:

1. напрямком та інтенсивністю руху водних мас –водойми;
2. цільовим призначенням – рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Визначені особливості правового режиму різних видів штучних водних об’єктів, створених в межах приватних земельних ділянок.

Вимоги щодо форми та глибини штучної водойми (ставка) :

Законом не передбачено обмежень щодо вибору форми ставка.

Відповідно до ст. 82 Водного кодексу України з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється будувати у їхньому басейні водосховища та ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку цієї річки у розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз на 20 років. Також ємність ставка не повинна перевищувати 1 млн. м3 (ст. 1 Водного кодексу України [1]). Якщо ви будуєте ставок для риб, то глибина, що рекомендується, – не менше 1,5 м, а якщо йдеться про ставок для відпочинку, то глибина може стартувати й від 0.5 м.

Розмежування та взаємодія норм земельного, водного, гірничого та екологічного права у правовому регулюванні створення і використання штучних водних об’єктів на землях приватної власності

Відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів в основному регулюються земельним, водним, гірничим та екологічним правом. Земельно-правові норми регулюють відносини щодо користування земельними ділянками при створенні та використанні всіх штучних водних об’єктів. Дія водного законодавства поширюється на відносини зі створення та використання штучних водних об’єктів, які є складовою водного фонду країни, а гірничого законодавства – на відносини зі створення штучних водних об’єктів, які наповнюються підземними водами. У разі негативного впливу на довкілля чи виникнення загрози такого впливу при створенні та використанні штучних водних об’єктів застосовуються норми екологічного законодавства. Взаємодіючи між собою, зазначені галузі права забезпечують комплексне правове регулювання створення та використання штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках.

Порядок створення

Куди звернутися

Відповідно до п. 2 ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Для цього необхідно:

1. замовити проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації;
2. погодити проект із обласним управлінням водного господарства, обласною екологією та геологами;
3. взяти дозвіл у районної ради на будівництво ставка;
4. якщо змінюється вид угідь, необхідно замовити у землевпорядної організації проект землеустрою з упорядкування угідь (згідно з п. «е» ст. 25 Закону України «Про землеустрій» [2] повна назва проекту - проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь) . Тобто цим проектом вид угідь із сінокосів змінюється на штучний ставок;
5. погодити проект із районною державною адміністрацією;
6. пройти державну землевпорядну експертизу в обласному управлінні Держкомзему;
7. затвердити проект;
8. перереєструвати земельну ділянку у державному земельному кадастрі із новими угіддями (вносяться зміни у Поземельну книгу).

Як свідчить практика, є простіший спосіб вирішення цього питання. Це стосується осіб, у яких є в приватній власності земельні ділянки за цільовим призначенням для особистого селянського господарства. В такому випадку особа замовляє проект на створення штучної водойми (ставка) в проектній організації, який затверджується самим замовником. Після затвердженої проектної документації власник землі має право на створення штучної водойми (ставка). Згідно із ч. 6 ст. 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" така проектна документація на будівництво об’єктів та зміни до неї не потребують погодження державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, отримання будь-яких інших погоджень, узгоджень, висновків (у тому числі рішень архітектурно-містобудівної ради) тощо, не передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності » [3]. Тобто, якщо є земельна ділянка для особистого селянського господарства у власності просто робиться проектна документація на будівництво ставка і ні з ким не погоджується.

При цьому необхідно знати про існуючі обмеження. Так, згідно ст. 82 Водного кодексу України [4] з метою збереження екологічного та хімічного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років.

Обґрунтована правова модель погодження органами влади створення штучних водних об’єктів на приватних земельних ділянках, яка включає:

1. попереднє погодження створення штучного водного об’єкту територіальними органами Держгеокадастру, Держводагентства та Держгеонадр, у разі розташування ділянки у населеному пункті – територіальними органами Мінрегіонбуду, на землях оздоровчого або рекреаційного призначення – територіальними органами Держсанепідслужби, а на землях лісогосподарського призначення – територіальними органами Держлісагентства;
2. погодження розробленого проекту будівництва штучного водного об’єкту тими ж органами влади;
3. здійснення екологічної експертизи проекту будівництва штучного водного об’єкту територіальними органами Мінприроди після проведення його громадського обговорення та опрацювання організацією, яка його виготовила, зауважень та пропозицій громадськості;
4. надання місцевою радою дозволу на створення штучного водного об’єкту в межах приватної земельної ділянки.
   

Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр (стаття 82 Водного кодексу України [5]). При видачі дозволу ці органи вивчають інформацію, що міститься в Державному земельному кадастрі, зокрема про наявність суміжних сформованих земельних ділянок, установлені обмеження їх використання, сервітути, цільове призначення тощо. Така інформація може вплинути на рішення щодо можливості та обґрунтованості створення штучної водойми в певному місці. Крім того, передбачається, що при цьому необхідно проаналізувати та спрогнозувати, чи не призведе відповідна діяльність до порушення прав суміжних землевласників (землекористувачів) в частині правомірного використання їхніх ділянок за цільовим призначенням. Таке порушення може бути безпосереднім (наприклад, затоплення частини сусідньої ділянки в разі створення штучної водойми) або опосередкованим (зокрема, поширення на сусідню ділянку певних обмежень, як-от: заборона провадження певних видів діяльності в прибережній захисній смузі новоствореної водойми).

Таким чином, отримання дозволу може мати місце лише на підставі результатів досліджень, проведених у рамках проекту будівництва штучного водного об'єкту. Зміст проекту будівництва штучного водного об’єкту в межах приватних земельних ділянок не регламентовані законодавством.