Причетність до кримінального правопорушення

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України (КК України)
• Кримінальний процесуальний кодекс України

Загальні положення

Причетність до кримінального правопорушення - це дія чи бездіяльність, яка хоча і пов'язана з вчиненням кримінального правопорушення, але не є співучастю в ньому.

На підставі положень частин шостої-сьомої статті 27 КК України, з урахуванням теорії і сформованої практики, виділяються такі види причетності до кримінального правопорушення:

1. заздалегідь не обіцяне (тобто не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення) приховування кримінального правопорушення, тобто переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знарядь і засобів учинення кримінального правопорушення, слідів кримінального правопорушення чи предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом;
2. заздалегідь не обіцяне придбання чи збут майна, добутого кримінально протиправним шляхом;
3. заздалегідь не обіцяне потурання кримінальному правопорушенню;
4. заздалегідь обіцяне (тобто обіцяне до закінчення кримінального правопорушення) неповідомлення про достовірно відоме підготовлюване або вчинюване кримінальне правопорушення.

Причому перші три види причетності є самостійними кримінальними правопорушеннями і тому тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Що ж стосується неповідомлення, то особи підлягають кримінальній відповідальності лише у випадках, коли вчинене ними діяння містить ознаки іншого кримінального правопорушення.

Види причетності до кримінального правопорушення

Приховування кримінального правопорушення

Це активна діяльність особи по приховуванню особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, засобів і знарядь вчинення кримінального правопорушення, його слідів або предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом. Причому мова йде тільки про заздалегідь не обіцяне приховування, тобто про приховування, не обіцяне до закінчення (завершення) кримінального правопорушення. Це, наприклад, випадок, коли вбивця в закривавленому одязі після вчинення злочину прийшов до свого знайомого і, розповівши про те, що трапилося, попросив дати йому інший одяг, а закривавлений спалити, що знайомий і вчинив. Перед нами заздалегідь не обіцяне приховування як злочинця, так і слідів злочину. Така особа несе відповідальність за статтею 396 КК Ураїни.

Ця стаття встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування лише тяжких або особливо тяжких злочинів. Приховування нетяжкого злочину або проступку кримінальній відповідальності не підлягає. Причому в силу частини другої статті 396 КК України не підлягають кримінальній відповідальності за приховування тяжких і особливо тяжких злочинів члени сім'ї особи, яка вчинила злочин, а також її близькі родичі, коло яких визначається законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України ними вважаються чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 256 КК України передбачена відповідальність за найбільш небезпечний вид заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій чи укриття їх злочинної діяльності. Закон встановлює, що за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності шляхом надання приміщень, сховищ, транспортних засобів, інформації, документів, технічних пристроїв, грошей, цінних паперів, а також за заздалегідь не обіцяне здійснення інших дій по створенню умов, які сприяють їх злочинній діяльності, винні підлягають покаранню у виді позбавлення волі на строк до п'яти років. Покарання посилюється від п'яти до десяти років позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, якщо такі дії вчинені службовою особою або повторно. Якщо ж таке приховування було обіцяне до початку чи в процесі вчинення злочину, але до його закінчення, таке приховування, як вже зазначалося, розглядається як співучасть у злочині у виді пособництва.

Придбання чи збут майна, здобутого кримінально протиправним шляхом

Це активна діяльність особи, що виявляється у купівлі або іншій сплатній передачі майна, здобутого кримінально протиправним шляхом, або зберіганні такого майна. Мова йде лише про дії, заздалегідь не обіцяні. Якщо такі дії були заздалегідь обіцяні, то вони утворять, у силу частини п'ятої статті 27 КК України, пособництво. Придбання і збут, що не були заздалегідь обіцяні до закінчення кримінального правопорушення, тягнуть за собою відповідальність за самостійне кримінальне правопорушення за статтею 198 КК України - як вид причетності до кримінального правопорушення (частина шоста статті 27 КК України). Дане кримінальне правопорушення передбачає знання суб'єктом того, що придбане ним майно здобуто кримінально протиправним шляхом, тобто в результаті конкретного кримінального правопорушення (крадіжки, розбою тощо).

Потурання

Потурання виражається в тому, що особа, яка зобов'язана була і могла перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, не перешкоджає - кримінальне правопорушення відбувається. Наприклад, працівник поліції, знаючи про кримінальне правопорушення, що готується, його не припиняє, хоча зобов'язаний був це зробити, а тому кримінальне правопорушення вчиняється.

У Загальній частині КК України прямо не встановлено відповідальність за потурання. Питання про відповідальність за потурання вирішується таким чином:

1. якщо воно було заздалегідь обіцяним, то стає пособництвом, тому що таке потурання є не що інше, як усунення перешкод вчиненню кримінального правопорушення чи сприяння його приховуванню (частина п'ята статті 27 КК України);
2. заздалегідь же не обіцяне потурання утворює собою у випадках, передбачених в Особливій частині КК України, службове кримінальне правопорушення (зловживання владою або службовим становищем - стаття 364 КК України, службова недбалість - стаття 367 КК України). Можлива і відповідальність за згаданою вище статтею 256 КК України, а також за статтею 426 КК України.

Таким чином, з закону випливає, що наявність заздалегідь даної обіцянки чи її відсутність дає можливість дати різну юридичну оцінку приховуванню, придбанню або збуту предметів, здобутих кримінально протиправним шляхом, і потуранню. Якщо ці дії (бездіяльність) були заздалегідь обіцяні - це пособництво кримінальному правопорушенню, якщо така обіцянка була дана після закінчення кримінального правопорушення, відповідальність настає за самостійне кримінальне правопорушення у випадках, передбачених у КК України.

Неповідомлення

Виражається у неповідомленні органам влади про кримінальне правопорушення, що готується або вже вчинене. На відміну від приховування, неповідомлення - це діяльність пасивна (бездіяльність). Незалежно від того, було чи не було воно заздалегідь обіцяно, відповідно до КК України воно кримінальним правопорушенням не визнається. Лише у випадку, якщо в діях такої особи містяться ознаки іншого самостійного складу кримінального правопорушення, вона підлягає за нього кримінальній відповідальності. Так, наприклад, якщо така особа незаконно зберігала вогнепальну зброю, вона підлягає відповідальності за статтею 263 КК України).

Корисні посилання

• Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України
• До питання про зміст поняття «причетність до кримінального правопорушення»