Кримінальна відповідальність військовослужбовців

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України.
• Кримінальний процесуальний кодекс України
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
• Закон України «Про оборону України»
• Закону України «Про державну таємницю»
• Закон України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»
• Наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23 грудня 2020 року № 383 "Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю"
• Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 р.
• Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 (набув чинності для України 25.07.90)

Юридичне визначення поняття «Військові злочини» та його складових

Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені Кримінальним кодексом України кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

За відповідними статтями розділу ХІХ Кримінального кодексу України несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.

Поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях, несуть відповідальність за статтями 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432-435 Кримінального кодексу України (частини 1 і 2 статті 401 Кримінального кодексу України)

Кримінальним кодексом України, як  військові злочини визначені наступні протиправні дії:

1. Стаття 402.  Непокора
2. Стаття 403. Невиконання наказу
3. Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків
4. Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника
5. Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості
6. Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
7. Стаття 408.  Дезертирство
8. Стаття 409.  Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
9. Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
10. Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна
11. Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
12. Стаття 413. Втрата військового майна
13. Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
14. Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин
15. Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них
16. Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння
17. Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання
18. Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби
19. Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування
20. Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби
21. Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості
22. Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби
23. Стаття 426. Бездіяльність військової влади
24. Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
25. Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
26. Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля
27. Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
28. Стаття 430. Добровільна здача в полон
29. Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
30. Стаття 432. Мародерство
31. Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій
32. Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими
33. Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею

Військовослужбовці - особи, які проходять військову службу. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.

Військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

Відповідні частини значної кількості військових злочинів передбачає їх вчинення в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (статті 402 - 405, 407- 411, 413, 418- 421, 425-426, 426-1, 428 Кримінального кодексу України).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Під бойовою обстановкою слід розуміти обстановку наступального, оборонного чи іншого загальновійськового, танкового, протиповітряного, повітряного, морського тощо бою, тобто безпосереднього застосування військової зброї і техніки стосовно військового супротивника або військовим супротивником.

Обстановка бою, в якому бере участь військове з’єднання, частина (корабель) або підрозділ, розпочинається і закінчується з наказу про вступ у бій (припинення бою) або з фактичного початку (завершення) бою (примітка до статті 402 Кримінального кодексу України).

Відповідні частини окремих військові злочини передбачають їх вчинення військовими службовими особами статті 410, 426, 426-1 Кримінального кодексу України), за попередньою змовою групою осіб статті 402, 404–405, 408, 410 Кримінального кодексу України), а також спричинення істотної шкоди та настання тяжких наслідків 404, 406, 411-412, 414, 417, 422, 425-426 Кримінального кодексу України).

Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками за тієї самої умови вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (статті 425 і 426  Кримінального кодексу України).

Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення (частина 2 статті 28 Кримінального кодексу України)

Державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 Закону України «Про державну таємницю»).

Відомості, що згідно із рішеннями державних експертів з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених законодавством сферах визначені Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженим наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383)

Військовополонений - будь-який комбатант,  як це визначено у  статті  43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977, який потрапляє під владу супротивної сторони.

Комбатанти - особи,  які  входять  до  складу збройних сил сторони,  що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного  персоналу),  та мають право брати безпосередню участь  у воєнних діях (частина 2 стаття 43 «Збройні сили» Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977)

Мародерство - викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (стаття 432 Кримінального кодексу України).

Символіка Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала  (у  тому  числі  Міжнародного  руху  Червоного Хреста та Червоного Півмісяця) -  це  емблеми  Червоного  Хреста,  Червоного Півмісяця,  Червоного  Кристала  і  розпізнавальні   сигнали  (спеціальні міжнародно   визнані   допоміжні   сигнали   (світлові,    радіо-, електронні),  що  використовуються  як  захисні  та розпізнавальні знаки для позначення осіб, рухомого та нерухомого майна відповідно до Женевських  Конвенцій  про  захист  жертв  війни  від 12 серпня 1949 року (стаття 1 Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»)

Емблема Червоного  Хреста  використовується  медичною службою збройних Сил України під час збройних конфліктів для  позначення власного     медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів на суші, на морі та в повітрі.

Контроль за використанням емблеми зазначеною службою здійснюється Міністерством оборони України.

Медичний персонал зобов’язаний  носити  нарукавні пов’язки з емблемою Червоного Хреста  та  мати  при  собі  посвідчення  з зображенням   емблеми   Червоного  Хреста  і  з  фотографією,  які розроблені   відповідно   до  вимог,  що  містяться  у  Женевських та Додатковому протоколі  1  до  них. 

Ці  пов’язки та посвідчення видаються в установленому порядку Міністерством оборони України (стаття 4 Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»)

Під час збройного конфлікту  емблемою  Червоного  Хреста,  що використовується   із   захисною  метою  за  спеціальним  дозволом Міністерства охорони  здоров’я  України  та  під  його  контролем, позначаються цивільний медичний персонал, цивільні лікарні та інші цивільні  медичні   формування,  будівлі,  обладнання,  медичні матеріали,  а також цивільні санітарно-транспортні засоби, заклади охорони  здоров’я,  призначені,  зокрема,   для   перевезення   та розміщення  поранених,  хворих  і  потерпілих  від аварій судна та розміщення  поранених,  хворих  і  потерпілих  від аварій судна та догляду за ними (частина 1 статті 5 Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні»).

Кримінально-правова характеристика  військових злочинів

Об’єкт військових злочинів:

Родовий об’єкт військових злочинів - встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби.

Цей порядок визначений низкою законів України, Військовою присягою, військо­вими статутами, положеннями про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, наказами відповідних начальників та іншими нормативно-пра­вовими актами.

Відповідно до безпосереднього об’єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів:

• проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402-406 Кримінального кодексу України);
• проти порядку проходження військової служби (статті 407-409 Кримінального кодексу України);
• проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410-414 Кримінального кодексу України);
• проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415-417 Кримінального кодексу України);
• проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418-421 Кримінального кодексу України);
• проти встановленого порядку збереження військової таємниці (стаття 422 Кримінального кодексу України);
• військові службові злочини (статті 425-426 Кримінального кодексу України);
• проти порядку несення служби на полі бою і в районі бойових дій (статті 427-433 Кримінального кодексу України);
• злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434-435 Кримінального кодексу України).

Об’єктивна сторона військових злочинів:

Скоєння суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби, вчинені як шляхом дії  статті 404, 405, 432 тощо Кримінального кодексу України), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 та інші Кримінального кодексу України), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо Кримінального кодексу України).

Кваліфікуючі ознаки: зрив виконання бойового завдання, загибелі людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Особливо кваліфікуючі ознаки: вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою, в районі бойових дій.

Суб’єкт військових злочинів:

• Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом.
• Військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Суб’єктом військових злочинів особа може бути тільки у відповідних часових межах, які визначені Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» - після початку і до закінчення проходження військової служби.

Початком проходження військової служби вважається:

• день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;
• день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;
• день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних;
• день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
• день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
• день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби:

• на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
• на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
• поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов’язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
• під час виконання державних обов’язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
• під час виконання обов’язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (стаття 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»)

Військовополонені ворожої армії несуть кримінальну відповідальність за законом про військові злочини за дії, вчинені проти порядку несення військової служби держави перебування в полоні, однак, це не стосується для військовослужбовців, які вчинили замах на втечу з полону.

У випадках вчинення втечі військовополонений, вдруге взятий у полон у ході наступних військових дій, не підлягає покаранню за раніше вчинену втечу (статті 84, 87, 89, 91, 92 і 93 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими 1949 р.)

Також підлягають відповідальності за статтями про військові злочини будь-які особи, які є співучасниками (орга­нізаторами, підбурювачами, посібниками ) цих злочинів.

Проте, не вважаються суб’єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв.

Суб’єктивна сторона військових злочинів:

Суб’єктивна сторона військових злочинів характеризується або умисною виною (статті 402, 404, 406 тощо Кримінального кодексу України), або виною з необережності (статті 403, 412 та інші Кримінального кодексу України), деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і виною з необережності (статті 418, 419, 420 тощо Кримінального кодексу України).

Кримінальна відповідальність за скоєння  військових злочинів:

Відповідальність військовослужбовців та військовозобов’язаних під час проходження ними відповідних зборів за скоєння військових злочинів вони відповідають за конкретними статтям (402- 435) Кримінального кодексу України.

За скоєні злочини проти держави і загальнокримінальні злочини відповідальність військовослужбовців та військовозобов’язаних настає на загальних засадах.

Особливості кримінального процесу щодо вчинення військових злочинів у зв’язку із наявністю відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю

При проведенні досудового розслідування і судового провадження щодо військових злочинів у непоодиноких випадках виникає необхідність дослідження документів, які містять державну таємницю або предметів, відомості про які становлять державну таємницю (військові карти, схеми, накази, інструкції, озброєння, військову техніку, військові засоби тощо).

Конкретний перелік та зміст відомостей, що становлять державну таємницю у сфері оборони, ступінь їх секретності, строк дії (у роках) рішення про віднесення інформації до державної таємниці тощо, визначені в розділі 1 «Сфера оборони» частини ІІ «Відомості, що становлять державну таємницю» Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затверджений наказом Служби безпеки України від 23.12.2020 № 383.

Тексти зазначених наказу та Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, є відкритими для вільного доступу.

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження щодо військових злочинів:

Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, має проводитись з дотриманням вимог режиму секретності.

Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять державну таємницю.

До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.

Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску до державної таємниці після роз’яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов’язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.

Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного чи обвинуваченого забороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у вигляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом.

Виписки зберігаються з дотриманням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у приміщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у приміщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зробила, не допускається.

Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці (стаття 517 Кримінального процесуального кодексу України).

Особливості проведення експертизи у кримінальному провадженні, яке містить державну таємницю

Проведення експертизи щодо законності віднесення інформації у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці, зміни ступеня секретності цієї інформації та її розсекречування, підготовка висновку щодо завданої національній безпеці України шкоди у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації здійснюється посадовою особою, на яку покладено виконання функцій державного експерта з питань таємниць відповідно до закону у сфері державної таємниці.

У такому разі на зазначену особу поширюються обов’язки і права, які Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено для експертів.

Якщо під час проведення експертизи використовуються методики, технології чи інформація, що містять охоронювану державою таємницю, в описовій частині висновку експертизи ці відомості не зазначаються (стаття 518 Кримінального процесуального кодексу України).

Див. також

• Дезертирство. Самовільне залишення військової частини або місця служби
• Відповідальність за мародерство та інші кримінальні правопорушення проти власності під час воєнного стану
• Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання у кримінальному процесі