Моніторинг земель: призначення та завдання

Нормативна база

• Земельний кодекс України
• Закон України "Про охорону земель"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"
• Наказ Мінагрополітики України від 26.02.2004 № 51 "Про затвердження Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення"

Визначення поняття моніторинг земель

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів (ст. 191 Земельного кодексу України).

Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Осовними фукціями моніторингу є:

• спостереження;
• оцінка;
• прогноз.

Основними завданнями моніторингу земель є прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів.

Суб'єкти ведення моніторингу земель

Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр (на локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр) за участю Міндовкілля, Мінагрополітики (зокрема моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення), Національної академії аграрних наук та Державного космічного агентства України (п.1, п. 4 та п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель").

Об'єкти моніторингу

Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них, у тому числі моніторинг ґрунтів.

Складові моніторингу земель

Моніторинг земель складається із:

1. Систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування).
2. Виявлення змін у стані земель.
3. Проведення оцінки:

• процесів, пов’язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
• стану берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд;
• процесів, пов’язаних з утворенням ярів, селевими потоками, землетрусами та іншими явищами;
• стану земель у межах населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.

Моніторинг грунтів

Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення.. Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення та включає:

• агрохімічне обстеження ґрунтів;
• контроль змін якісного стану ґрунтів;
• агрохімічну паспортизацію земельних ділянок (агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років).

Суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років.

Об'єкти моніторингу ґрунтів

Об'єктами моніторингу ґрунтів є землі сільськогосподарського призначення:рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, землі тимчасової консервації.

Строки та періодичність проведення мотіторингу

Спостереження за станом земель, залежно від строку та періодичності їх проведення,поділяються на:

• базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
• періодичні (проводяться через рік і більше);
• оперативні (фіксують поточні зміни).

Порядок проведення моніторингу

Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:

• виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
• виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
• оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.

Види моніторингу земель залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій

Залежно від цілей спостережень та охоплення територій моніторинг земель може бути (ст. 191 Земельного кодексу України,ст. 54 Закону України "Про охорону земель" та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.1993 № 661 "Про затвердження Положення про моніторинг земель"):

• національний – поширюється на всі землі у межах території України.

Для ведення моніторингу земель на національному рівні рішенням центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, на всій території України створюється мережа дослідних земельних ділянок та ділянок з еталонними ґрунтами з метою проведення на них необхідних спостережень, вимірювань та обстежень екологічного стану земель, зміни показників корисних властивостей ґрунтів під впливом господарської та інших видів діяльності.

• регіональний – поширюється на території, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
• локальний – поширюється на окремі земельні ділянки та окремі частини (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.

Використання результатів моніторингу

Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.

На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оперативні зведення, звіти, прогнози та рекомендації, які надаються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого й регіонального самоврядування, інших держаних органів для вжиття заходів щодо попередження і ліквідації наслідків негативних процесів.