Ухилення від призову на строкову військову службу

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу»
• Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу»
• Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних"

Поняття ухилення від призову на строкову військову службу. Відповідальність

Ухилення від призову на строкову військову службу - злочин, що передбачений ст. 335 Кримінального кодексу України та карається обмеженням волі на строк до трьох років.

Склад злочину, передбаченого ст.335 КК України

Об’єкт злочину

Родовим об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу є суспільні відносини, що забезпечують безпеку та обороноздатність України. Згідно зі ст. 17 Конституції України, захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Безпосереднім об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу є встановлений відповідно до чинного законодавства порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність.

Об’єктивна сторона злочину

Об’єктивна сторона злочину проявляється в ухиленні від призову на строкову військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов’язку вчинюється шляхом вчинення активних дій). Призов на строкову військову службу - це передбачений чинним законодавством України спосіб комплектування Збройних сил та деяких інших військових формувань України (неконтрактний спосіб комплектування). Ухилення може полягати в підробці документів про хворобу, від’їзді із місця постійного проживання, умисному спричиненні собі тілесного ушкодження або іншої хвороби, симуляції хвороби, підкупі працівників військкомату або в прямій відмові від несення обов’язків військової служби. Злочин є закінченим з моменту отримання повного або тимчасового звільнення від військової служби. При цьому самі самокалічення, симуляція хвороби, підробка документів, інший обман можуть за наявності відповідних підстав кваліфікуватися як замах на ухилення від призову на строкову військову службу. Готування до вчинення злочину, передбаченого ст. 335 ККУ, не тягне кримінальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 14 ККУ.

При ухиленні шляхом бездіяльності, коли призовник без поважних причин не прибуває у строки, встановлені військовим комісаріатом та вказані у повістці, до призовної дільниці для відправлення у військову частину, злочин є закінченим з моменту нез’явлення призовника до призовної дільниці. Поважними причинами неприбуття призовників до призовних дільниць у строк, установлений військовим комісаріатом, які підтверджені відповідними документами, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба призовника або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у зазначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини.

Незгода призовника з рішенням комісії у справах альтернативної служби про відмову в проходженні ним такої служби та оскарження такого рішення в судовому порядку не звільняють особу від обов’язку з’явитися для проходження строкової військової служби.

Нез’явлення військовозобов’язаного або призовника до військового комісаріату без поважних причин не для відправлення у військову частину у зв’язку з призовом на строкову військову службу, а за іншим викликом тягне адміністративну відповідальність за ст. 210 КУпАП. За цією ж статтею військовозобов’язаний або призовник несуть відповідальність за ухилення від подання до військового комісаріату відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, навіть якщо це вчинено ними з метою ухилення в майбутньому від призову на військову службу.

Початком проходження військової служби для призовників є день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату. Тому особа, яка прибула у районний (міський) військкомат і була відправлена у військову частину, але вже після цього ухилилась від відправлення у війська, є військовослужбовцем і її дії треба кваліфікувати за статтями 407,408 або 409 ККУ.

Суб’єкт злочину

Суб’єктом злочину є громадянин України, який підлягає черговому призову на строкову військову службу і якому не надано відстрочку.

Не підлягають призову на строкову військову службу, тобто не є суб’єктами розглядуваного злочину особи: які не досягли 18 років або на день відправки на строкову військову службу вже досягли 27 років; які визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час; батько (мати), рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра яких під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних загинули чи померли або стали інвалідами; які до набуття громадянства України пройшли військову службу в інших державах; яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання; які були засуджені до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт, у т.ч. із звільненням від відбування покарання (при цьому повторне ухилення від призову на строкову військову службу після відбуття покарання (крім зазначених покарань) за такий злочин не звільняє особу від кримінальної відповідальності); які припинили громадянство України, а також особи жіночої статі.

Підлягають виключенню з військового обліку особи, засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів. Тому вони не можуть бути суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу. Те саме стосується осіб, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру. Особи, виконання якими військового обов’язку суперечить їхнім релігійним переконанням та які належать до діючих відповідно до законодавства України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, проходять невійськову (альтернативну) службу на підставі рішення комісій у справах альтернативної служби. Такі особи можуть стати суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу лише у випадку, коли вказане рішення було скасоване на підставах, передбачених законодавством.

Особи, які мають духовний сан, але не мають посади в одній із зареєстрованих релігійних конфесій, також призиваються на строкову військову службу і, відповідно, є суб’єктами розглядуваного злочину. Не є обставиною, що звільняє громадянина України від військового обов’язку, й те, що він проживає за кордоном.

Не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від призову на строкову військову службу особи, яким за рішенням призовної комісії була надана відповідна відстрочка,- протягом дії відстрочки. Відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно за сімейними обставинами, станом здоров'я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Особа, яка підмовила призовника до самокалічення, симуляції хвороби, підроблення документів, іншого обману, до прямої відмови від несення обов’язків військової служби чи до нез’явлення до призовної дільниці, організувала цей злочин, сприяла його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, переховувала призовника, притягується до відповідальності за статтями 27 і 335 ККУ, а за відповідних обставин і за статтями 121, 122, 125, 130, 133 ККУ (якщо, скажімо, самокалічення було вчинене з допомогою такої особи), 358 чи 366 ККУ (якщо нею було підроблено відповідні документи).

Суб’єктивна сторона злочину

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 335, характеризується прямим умислом. Якщо призовник не з’явився на призовний пункт у зв’язку з тим, що, скажімо, своєчасно не отримав повістку, кримінальна відповідальність виключається.