Встановлення факту існування трудових правовідносин: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 36: | Рядок 36: | ||
[http://reyestr.court.gov.ua/Review/44015521 Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 р.] | [http://reyestr.court.gov.ua/Review/44015521 Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2015 р.] | ||
== Додатково: == | == Додатково: == | ||
* [https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Звернення_до_суду:_окреме_провадження| Звернення до суду: окреме провадження_провадження] | |||
[[Категорія: Трудове право]] | [[Категорія: Трудове право]] | ||
[[Категорія: Цивільне право]] | [[Категорія: Цивільне право]] |
Версія за 13:32, 7 серпня 2020
Нормативна база
- Конституція України
- Кодекс законів про працю України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Податковий кодекс України
- Закон України "Про судовий збір"
- Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу"
- Наказ Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23 "Про затвердження Типової форми контракту з працівником"
Виникнення трудових правовідносин
Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Встановлюючи конкретні трудові відносини, трудовий договір визначає правове становище працівника по відношенню до роботодавця.
Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові правовідносини відсутні.
Встановлення факту перебування в трудових правовідносинах без звернення до суду
- Шляхом переговорів з роботодавцем (якщо стоїть питання виплати зарплати за фактично відпрацьований період і після оплати особа припиняє відносини з роботодавцем) Але особа повинна пам'ятати, що офіційне працевлаштування гарантує працівнику сплату роботодавцем внеску на соціальне страхування, запис в трудовій книжці, який підтверджує трудовий стаж на конкретній посаді.
- Звернення одночасно із заявами до Управління держпраці України та Державної фіскальної служби України.
Встановлення факту трудових відносин у судовому порядку
- Спори щодо встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (ст. 315 ЦПК України)
- Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
- Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.
Судовий збір
Судовий збір за подання заяви до суду про встановлення факту трудових відносин складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк звернення до суду з трудовим спором
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. (ст.233 КЗпАП)
Відповідальність роботодавців за неофіційне працевлаштування працівників
- Відповідно до ст. 265 КЗпАП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення
- Відповідно до ст. 41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства встановлено накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян