Кримінальна відповідальність за вчинення домашнього насильства

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України (КК України)
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Сімейний кодекс України
• Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"
• Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"
• Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами

Загальні положення та поняття домашнього насильства

Відповідно до пункту3 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до статті 126¹ КК України домашнє насильство - умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Домашнє насильство означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім’ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні (стаття 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).

Склад злочину

Об'єкт

Основним безпосереднім об’єктом злочину є здоров’я особи. Додатковим факультативним його об’єктом можуть виступати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність.

Об'єктивна сторона

Об’єктивна сторона характеризується застосуванням фізичного, психологічного або економічного насильства. Відповідно до законодавчого визначення, такі види насильства призводять до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Насильство – застосування сили до кого-небудь; примусовий вплив на когось, щось.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

В статті 126-1 Кримінального кодексу України застосовуються поняття, визначення яких дано в Законі України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Однак, протиставляючи поняття “домашнє насильство” в статті 126-1 та у Законі, в першому випадку ми не бачимо такої складової як “сексуальне насильство”.

Отже, складовими об’єктивної сторони є фізичне, психологічного або економічне за виключенням сексуального насильства.

Суб'єкт

Суб’єкт злочину – спеціальний (член подружжя чи колишнього подружжя або інша особа, яка перебуває у сімейних або близьких відносинах).

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно (стаття 3 Сімейного кодексу України).

Близькі особи – члени сім’ї особи, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеної особи.

Визначення поняття "близькі особи" наведено лише у статті 1 Закону України "Про запобігання корупції".

Суб’єктивна сторона

Суб’єктивна сторона характеризується умислом та систематичністю.

Ознака "систематичність" характеризує діяння як таке, що було вчинено три і більше разів (тобто особа притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Всі вчинені діяння повинні бути тотожними та об’єднані спільним умислом.

Санкція (покарання)

За вчинення домашнього насильства винна особа карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

В iнтeрeсaх пoтeрпiлoгo вiд злoчину, пoв’язaнoгo з дoмашнiм нaсильствoм, oднoчaснo з признaчeнням пoкaрaння, нe пoв’язaнoгo з пoзбaвлeнням вoлi, aбо звiльнeнням з підстав, пeрeдбaчених КК України, вiд кримiнaльнoї вiдпoвiдaльнoстi чи пoкaрaння, суд мoжe зaстoсувaти дo oсoби, якa вчинилa дoмaшнє нaсильствo, oдин aбo дeкількa oбмежувaльних зaходiв, вiдпoвiднo дo якoгo (яких) на зaсуджeнoгo мoжуть бути пoклaдeнi такi oбoв’язки:

• зaбoрoнa пeрeбувaти в мiсцi спiльнoгo прoживaння з oсoбoю, якa пoстрaждaлa вiд дoмашньoгo нaсильствa;
• oбмежeння спiлкyвaння з дитинoю у рaзi, якщo дoмaшнє нaсильствo вчинeнo стoсoвнo дитини aбо у її присутнoстi;
• зaбoрoнa нaближaтися нa визнaчeну вiдстaнь дo мiсця, дe oсoбa, якa пoстрaждaлa від дoмaшньoгo нaсильствa, мoжe пoстiйнo чи тимчaсoвo прoживaти, тимчасaвa чи систeмaтичнo пeрeбувaти у зв’язку з рoбoтoю, нaвчaнням, лiкувaнням чи з інших причин;
• зaбoрoнa листувaння, тeлeфoнних пeрeгoвoрiв з oсoбoю, якa пoстрaждaлa вiд дoмашньoгo нaсильствa, iнших кoнтaктiв чeрeз зaсoби зв’язку чи eлeктрoнних кoмунiкaцiй oсoбистo aбo чeрeз трeтiх oсiб;
• нaпрaвлeння для прoхoджeння прoгрaми для кривдникiв aбo прoбaцiйнoї прoгрaми.

Вищевказані заходи зaстoсoвуються дo oсoби, якa нa мoмeнт вчинeння дoмaшньoгo нaсильствa дoсяглa 18-рiчнoгo вiку. Ці заходи мoжуть зaстoсoвувaтися нa стрoк вiд oднoгo дo трьoх мiсяцiв i зa пoтрeби мoжуть бyти прoдoвжeнi нa визнaчeний сyдoм стрoк, aлe нe бiльшe як нa 12 мiсяцiв.Кoнтрoль зa пoвeдiнкoю зaсyджeних, дo яких зaстoсoвaнo oбмeжувaльнi зaхoди, здiйснює oргaн прoбaцiї зa мiсцeм прoживaння зaсуджeнoгo, a в рaзi вчинeння злoчинy вiйськoвoслужбoвцeм - кoмaндир вiйськoвoї чaстини.

Також згідно статті 390-1 КК України передбачена відповідальність за умиснe нeвикoнaння oбмeжувaльних зaхoдiв, пeрeдбaчeних  статтею 91-1 КК України, aбо умиснe нeвикoнaння oбмeжувaльних приписiв, aбо умиснe ухилeння вiд прoходження прoгрaми для кривдникiв oсoбoю, щoдo якoї тaкі зaхoди зaстoсoвaні судoм, відповідно за це передбачено покарання у вигляді- aрeшту нa стрoк дo шeсти мiсяцiв aбo oбмeжeнням вoлi нa стрoк дo двoх рoків.

Відповідно до частини першої статті 382 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, що карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Особливості кваліфікації злочину

Дії кримінального характеру, пов’язані з домашнім насильством, можуть бути кваліфіковані за однією із статей Кримінального кодексу України. Це може бути, зокрема, нанесення тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості (статті 121, 122, 123, 125), погроза вбивством (стаття 129), зґвалтування (стаття 152) тощо.

Для прикладу розглянемо деякі з них:

1. якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке співпадає з ознаками іншого злочину, але потерпілий - спеціальний, насильство носить систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижче чи рівний санкції, передбаченій статтею 126¹ КК України - кваліфікація відбувається за зазначеною статтею (наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, - вчинене потребує кваліфікації за статтею 126¹ КК України);
2. якщо потерпілий спеціальний, але немає систематичності - кваліфікація за відповідною статтею КК України та пункту 6-1 частини першої статті 67 КК України (наприклад, частина перша статті 125, пункт 6-1 частини першої статті 67 КК України). Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого у присутності дитини - враховується і пункт 6 частини першої статті 67 КК України;
3. якщо санкцією статті 126¹ КК України (за наявності ознак діяння, передбаченого у цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, - вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю статті 126¹ КК України та інших статей КК України, що передбачають ці злочини (наприклад, статті 126¹ та частина перша статті 122 КК України);
4. якщо спеціальний потерпілий передбачений як кваліфікуюча ознака певного складу злочину - кваліфікація відбувається за тією частиною статті, де передбачена ця ознака (наприклад, частина друга статті 152 КК України "Згвалтування" в оновленій редакції передбачає зґвалтування, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах).

Поряд з притягненням до адміністративної чи кримінальної відповідальності до особи, яка вчинила домашнє насильство, можливе застосування також заходів цивільно-правової відповідальності, які полягають в необхідності відшкодування потерпілому завданої моральної та матеріальної шкоди.

Правова допомога постраждалим від домашнього насильства

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (стаття 59 Конституції України).

Сторони забезпечують право на правову допомогу та безоплатну правову допомогу жертвам відповідно до умов, передбачених їхнім національним законодавством (стаття 57 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами).

Безоплатна правнича допомога - правнича допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел (стаття 1 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу").

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, а саме на послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних із захистом їхніх прав, визначених законами України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" і "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", що включає в себе:

• здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Судова практика

• Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 (Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази).
• Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 453/225/19 Злочином, пов’язаним із домашнім насильством, слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину. Встановлена в п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили злочин, пов’язаний із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред’явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.
• Рішення Європейського суду з прав людини у справі Opuz v. Turkey (Application № 33401/02 від 9 червня 2009 року)
• Постанова Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 236/2450/20 Обов’язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, є систематичність вчинення насильства, тобто повторюваність його епізодів протягом певного часу, з огляду на що будь-які попередні епізоди домашнього насильства входять до предмета доказування обвинувачення за ст. 126-1 КК. Якщо діяння є тотожними та були об’єднані єдиним умислом, не становлять двох окремих складів злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, а є епізодами одного триваючого кримінального правопорушення, нові епізоди такого насильства під час розслідування цього злочину не обов’язково вимагають внесення нового запису до ЄРДР.
• Постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20 КПК не передбачає необхідності доведення факту домашнього насильства певним видом доказів. Діяння і наслідки, зазначені в ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню та оцінюванню з огляду на положення статей 84, 92, 94 КПК. Систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.
• Рішення ЄСПЛ у справі «Валюлієне проти Литви» (Valiulienė v. Lithuania application no. – 33234/07) від 26 березня 2016року Суд акцентує, що жорстоке поводження має досягти мінімального рівня тяжкості, якщо воно підпадає під дію статті. Оцінка цього мінімуму є відносною: вона залежить від усіх обставин справи. Крім того, потрібно не забувати психологічний аспект насильства, яке пережила заявниця. На користь цього вона надала необхідні докази того, що вона зазнавала загроз для її фізичної недоторканності і фактично зазнавала переслідувань та нападів. Суд визнає, що психологічний вплив та наслідки є важливим аспектом домашнього насильства. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жорстоке поводження із заявницею, яке мало наслідком спричинення їй тілесних ушкоджень п’ять разів, у поєднанні з її почуттям страху та безпорадності, було достатньо серйозним, щоб досягти рівня суворості згідно зі статтею 3 Конвенції. У зв’язку з цим Суд зазначає, що зобов’язання держави притягувати до відповідальності тих, хто вчинив дії, що суперечать статті 3 Конвенції, служить насамперед для того, щоб акти жорстокого поводження не залишалися ігнорованими відповідними органами влади та для забезпечення ефективного захисту проти актів жорстокого поводження, які, зокрема, можуть проявлятися у вигляді вчинення домашнього насильства.

Див. також

• Вчинення насильства в сім'ї
• Кримінальна відповідальність за порушення обмежувальних заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство