Особливості прийняття спадщини дитиною

Нормативна база

• Конституція України
• Конвенція про права дитини
• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України "Про охорону дитинства"
• Закон України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини"
• Указ Президента України від 18 січня 1996 року № 63 "Про Національну програму "Діти України"
• Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України"

Увага!!! З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану! Оскільки на даний час державні реєстри, у тому числі Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Державний земельний кадастр України, не працюють, можуть виникнути проблеми з прийняттям та оформленням права на спадщину. Варіанти вирішення: у випадку, якщо строк на прийняття спадщини пропущений у зв'язку з воєнними діями на території України, то він може вважатися пропущеним з поважних причин; написати заяву в простій письмовій формі і відправити нотаріусу поштою з описом (справа буде заведена як тільки запрацюють реєстри).

Правовий статус дитини

Згідно зі статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).

Статтею 6 Сімейного кодексу України, встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років (стаття 31 Цивільного Кодексу України), неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 32 Цивільного Кодексу України).

Захист прав і законних інтересів дитини відповідно до норм Сімейного кодексу України покладається, в першу чергу, на сім'ю, органи опіки та піклування, прокуратуру, суд.

Прийняття спадщини

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦКУ).
Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника (ч.3-4 ст. 1269 ЦКУ).

Так, рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2010 року у справі № 2-376/10 задоволено позов М. та визначено додатковий строк два місяці для прийняття спадщини.

При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що неповнолітня М., яка є спадкоємицею за заповітом, прийняла спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК, а тому підстав для задоволення позову немає.

Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва виконавцю заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та піклування.

Право малолітніх дітей на обов'язкову частку в спадщині

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку (половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, тобто діти.

Перелік документів, які необхідно мати при собі для отримання свідоцтва про право на спадщину

Звертаючись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно підготувати наступний перелік документів:

• свідоцтво про смерть спадкодавця;
• документи, подані на підтвердження факту місця відкриття спадщини (довідка житлово-експлуатаційної організації, довідка правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; запис у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою);
• свідоцтво про народження дитини та її паспорт (за наявності), довідка про присвоєння індивідуального номеру платника податків дитини;
• документи, за якими встановлюється черга спадкування дитини за законом із (свідоцтва, рішення суду, тощо), або заповіт на ім’я дитини;
• правовстановлюючі документи на спадкове майно;
• звіт (акт) про оцінку майна, здійснену уповноваженим суб’єктом оцінювання крім спадкоємців першої та другої черги спадкування;
• заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана батьками (батьком, матір’ю, якщо помер інший з батьків), що діють від імені та в інтересах малолітньої дитини, або заява про видачу свідоцтва про право на спадщину, подана та підписана неповнолітньою дитиною яка досягла 14 років.

У разі, якщо дитина є спадкоємцем після померлих батька та матері, дитина може отримати свідоцтво про право на спадщину у наступних випадках:

1. після набуття повного обсягу цивільної дієздатності (18 років – повнолітня особа та у випадках, передбачених законом)
2. після призначення опікуна (піклувальника) відповідно опікуном (дитиною за згодою піклувальника).

Див. додатково

• Див. додатково Прийняття спадщини. Визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
• Див. додатково Відмова від прийняття спадщини