Робочий час працівників. Надурочні роботи

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база:

  1. Конвенція Міжнародної організації праці «Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень» від 22.06.1935 р. № 47 ;
  2. Кодекс законів про працю України № 322-VIII від 10.12.71;
  3. Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07.06.2010 р. № 340;
  4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21.02.2001 р. № 163;
  5. Наказ Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая та тролейбуса» від 15.09.2014 р. № 444;
  6. Наказ Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Положення про робочий час та час відпочинку плаваючого складу морського і річкового транспорту України» від 29.02.2012 р. № 135.

Загальні положення про робочий час

Робочий час - це час, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функцію відповідно до трудового договору і законодавства про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України) та ст. 1 Конвенція МОП про скорочення тривалості робочого часу до сорока годин на тиждень від 22.06.1935 № 47 нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Проте трапляються випадки, коли роботодавці залучають працівників до роботи понад встановлену законодавством нормальну тривалість робочого часу, яка визначається для кожного працівника індивідуально, з урахуванням положень ст. ст. 52, 53, 61 КЗпП України.
У таких випадках вважається, що працівник залучається до надурочних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 62 КЗпП України, надурочні роботи, як правило, не допускаються. Проте, у виняткових випадках, власник або уповноважений ним орган може залучати працівника до надурочних робіт. Зокрема, до таких випадків належать:

1) проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв’язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) необхідність виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез’явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов’язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником. Крім того, ст. 64 КЗпП України передбачає, що залучення працівників до надурочних робіт може здійснюватися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) відповідного підприємства, установи чи організації.

У ст. 65 КЗпП України встановлено законодавче обмеження щодо граничних норм застосування надурочних робіт.
Так, надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і сумарно 120 годин на рік. При цьому на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Проте, варто зазначити, що існують такі категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт у будь-якому випадку, навіть коли існує згода первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Згідно ч.1 ст. 63 КЗпП України до таких категорій працівників належать:

1) вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;

2) особи, молодші вісімнадцяти років;

3) працівники, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою. Інваліди також можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Стосовно заробітної плати за надурочні роботи, то за погодинною системою робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, за відрядною системою- виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою,- за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються, як надурочні, всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді (ст. 106 КЗпП України).

У випадку незаконного залучення до надурочних робіт (наприклад залучення особи, що належать до тієї категорії працівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, відсутня згода первинної профспілкової організації чи профспілкового представника на залучення до надурочних робіт тощо), можливі два шляхи вирішення проблеми: позасудовий і судовий.

Способи захисту порушених прав працівників


Позасудовий порядок

У випадку, якщо на підприємстві, в установі, організації обрано комісію по трудових спорах (далі- Комісія), то необхідно протягом трьох місяців з дня, коли особа дізналися або повинна була дізнатися про порушення свого права, звернутися із заявою (додаток 1) до Комісії. Заява подається безоплатно. Комісія зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Такий спір повинен розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою (ст.ст. 225, 226 КЗпП України).

Також ще одним варіантом позасудового врегулювання спору може бути звернення зі скаргою до Державної служби України з питань праці на дії роботодавця, оскільки відповідно до п.п. 6 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань праці» від 11.02.2015 р. № 96, вказана служба, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Посилання на сайт Державної служби України з питань праці - http://dsp.gov.ua/.

Судовий порядок

У випадку, якщо особа не згодна із рішенням Комісії, можна оскаржити його до районного, районного у місті чи міськрайонного суду за місцезнаходженням відповідача або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування особи, у десятиденний строк з дня, коли особі було вручено виписку з протоколу засідання Комісії чи копію цього протоколу. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. Також можна звернутися і безпосередньо до суду із позовною заявою про скасування наказу про залучення до надурочних робіт (Додаток 2). У випадку звернення до суду, розмір судового збору для фізичних осіб, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.