Порядок усиновлення повнолітньої особи

Нормативна база

• Сімейний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
  
• Постанова Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30.03.2007 №3
  
• Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI

Поняття усиновлення повнолітнього.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Тобто така особа може бути усиновлена лише якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Обставини, які беруться до уваги у справах про усиновлення повнолітньої особи.

За загальним правилом, суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, (ст. 224 Сімейного кодексу України) зокрема:

1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;

2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;

4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;

5) особу дитини та стан її здоров'я;

6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Постановляючи рішення про усиновлення повнолітньої особи - суд враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення. Також, законодавством передбачено, що у разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років (абз.4 ч.2 ст.211 Сімейного кодексу України).

Окрім загальним вимог постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3 роз'яснено додаткові обставини, які з'ясовує суд при вирішенні справи про усиновлення повнолітньої особи:

- необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складення заповіту тощо). Тобто необхідно довести суду необхідність проведення усиновлення. При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, вже наявного фактично);

- наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборони на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідно зважати виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями;

- невичерпність обставин, які можуть враховуватися судом. Тобто врахування (розширення) обставин, які повинні враховуватися судом при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи, визначається у кожному конкретному випадку.

Заява про усиновлення повнолітньої особи.

Заява про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання. Заява про усиновлення повинна містити: найменування суду, до якого подається заява, ім’я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім’я, по батькові, вік повнолітньої особи, її місце проживання, відомості про стан здоров’я особи, яку усиновлюють, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. Заява про усиновлення може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження особи, про запис заявника матір’ю або батьком.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя, а також згода особи на усиновлення. (ст. 311 Цивільного процесуального кодексу України)

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників). Розмір судових витрат, оскільки справи про усиновлення розглядаються в порядку окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (пп. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Розгляд справи про усиновлення повнолітньої особи.

Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов’язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. (ст.313 Цивільного процесуального кодексу України)

Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.

У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення повнолітньої особи заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення. (ст.314 Цивільного процесуального кодексу України)