Договір факторингу

Матеріал з WikiLegalAid

Нормативна база

Основіні поняття

Факторинг – це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредиторові.
Договір факторингу є одним із цивільно-правових договорів, за яким можуть передаватися права вимоги кредитора (здійснюватися заміна кредитора у зобов’язанні).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грощової вимоги до третьої особи (боржника).

Основні елементи договору факторингу

  • предмет договору;
  • суб’єкти договору;
  • зміст договору;
  • основні права та обов’язки сторін;
  • відповідальність за порушення договору.

Предмет договору факторингу (ст. 1078 ЦК України)

Матеріальний предмет – грошові вимоги клієнта до третьої особи, що випливають із надання товарів, виконання ним робіт чи надання послуг третій особі. При цьому, грошові вимоги можуть бути як такими, за якими вже настав термін платежу (наявна вимога), так і майбутніми, термін платежу за якими настане пізніше (майбутня вимога).

Юридичний предмет – дії сторін – надання фінансування під відступлення грошової вимоги.

Суб’єкти договору (ст. 1079 ЦК України)

Сторони у договорі факторингу:

  • фактор – банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;
  • клієнт – фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності (фізичні особи найчастіше передають свої вимоги в межах договору купівлі-продажу прав вимоги, тобто загального відступлення вимог).

Зміст договору (ст.ст. 1080, 1083 ЦК України)

Клієнта наділено правом відступити вимогу й у тих випадках, коли це заборонено чи обмежено умовами договору між клієнтом і третіми особами (ст. 1080 ЦК України). Однак, з метою захисту інтересів третіх осіб, що порушуються таким відступленням, клієнт несе відповідальність перед боржником за порушення договірної умови та має відшкодувати пов’язані з цим збитки.

Законодавством встановлено неприпустимість подальшого відступлення фактором права грошової вимоги третій особі. Однак, вказане правило носить диспозитивний характер, оскільки сторони можуть передбачити можливість відступлення такої вимоги в договорі факторингу (ст. 1083 ЦК України).

Основні права та обов’язки сторін (ст. 1084 ЦК України)

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги. Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Фактор зобов’язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу, у випадку, коли відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором.

Клієнт зобов’язаний сплатити факторові залишок боргу, якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором.

Відповідальність за порушення договору (ст. 1081 ЦК України)

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Щодо захисту прав боржника (ст.ст. 1082, 1085, 1086 ЦК України)

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до ст. 1082 ЦК України, звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред'явити факторові вимоги до клієнта у зв'язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

У разі порушення клієнтом своїх обов'язків за договором, укладеним з боржником, боржник не має права вимагати від фактора повернення сум, уже сплачених йому за відступленою грошовою вимогою, якщо боржник має право одержати ці суми безпосередньо від клієнта.

Боржник, який має право одержати безпосередньо від клієнта суми, сплачені факторові за відступленою грошовою вимогою, має право вимагати повернення цих сум фактором, якщо фактор не виконав свого зобов'язання передати клієнтові грошові кошти, пов'язані з відступленням права грошової вимоги, або передав клієнтові грошові кошти, знаючи про порушення клієнтом зобов'язання перед боржником, пов'язаного з відступленням права грошової вимоги.

Важливо

За своєю природою договір факторингу є своєрідним поєднанням кредитного договору (надання фінансування) і договору про надання послуг.

До договору факторингу можуть субсидіарно застосовуватися норми ЦК України про відступлення вимоги, якщо в цьому виникає потреба (прогалини в регулюванні факторингових відносин) і якщо норми про відступлення не суперечать суті правовідносин, що склалися між сторонами в рамках договору факторингу. Таким чином, факторинг є найзручнішим способом усунення дефіциту оборотних коштів для учасників підприємницького обороту. Крім того, є універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів, оскільки, за договором факторингу фактор не тільки надає фінансування, але й пов’язані з цим фінансові послуги, наприклад, із ведення бухгалтерського обліку і пред’явленя до оплати рахунків за грошовими вимогами, що надходять. Найчастіше договір факторингу є договором, що триває, факторинговим обслуговуванням. На формування інституту факторингу в національній правовій системі значно вплинула сучасна міжнародна практика і, як результат її узагальнення, Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг 1988 р.

Проте, необхідно зазначити, що сучасне регулювання факторингових відносин не дає змоги провести чіткого розмежування цесії та відступлення вимог у межах факторингових відносин, оскільки фактично положення ЦК України про факторинг не закріплюють будь-яких специфічних ознак такого договору.

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Договір_факторингу&oldid=8603