Фінансування виконавчого провадження

Нормативна база

1. Закон України «Про виконавче провадження»
2. Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»
3. Порядок використання коштів виконавчого провадження, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 554.
4. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5.
5. Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»
6. Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»

Опис суттєвих аспектів фінансування виконавчого провадження

Кошти виконавчого провадження складаються з:

1. виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27  Закону України «Про виконавче провадження», або основної винагороди приватного виконавця;
2. авансового внеску стягувача;
3. стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Виконавчий збір

Поняття виконавчого збору, порядок стягнення та випадки не стягнення виконавчого збору визначені статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Поняття виконавчого збору

Виконавчий збір — це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Розмір виконавчого збору

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сума виконавчого збору зазначається в розмірі 10 % з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі: - двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи (що станом на 01.01.2018 становить 7446 грн. яку затвердила ВРУ Законом про Державний бюджет України на 2018 рік) - чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (що станом на 01.01.2018 становить 14 892 грн. яку затвердила ВРУ Законом про Державний бюджет України на 2018 рік).

Порядок стягнення виконавчого збору

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27  Закону України "Про виконавче провадження". Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об’єднаним у зведене. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. Про розмір стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Випадки, коли виконавчий збір не стягується

Виконавчий збір не стягується

1. за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2. у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3. якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4. за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5. у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6. за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Авансовий внесок

Розмір авансового внеску

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру – у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Пільги по сплаті авансового внеску

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

1. стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
2. обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
3. відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
4. стягнення аліментів;
5. відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби. У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Повернення авансового внеску

Згідно ч. 3 статті 43 Закону після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом. Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу (у тому числі без прийняття до виконання) невикористаний авансовий внесок повертається стягувачу впродовж 3 робочих днів з дня винесення відповідної постанови (повідомлення). Якщо стягнуті з боржника витрати виконавчого провадження були здійснені за рахунок авансового внеску стягувача, ці кошти перераховуються стягувачу як повернення авансового внеску. Про використання авансового внеску виконавець готує звіт, в якому наводить перелік витрат виконавчого провадження, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. Звіт про використання авансового внеску підписується виконавцем та залишається в матеріалах виконавчого провадження. При поверненні виконавчого документа з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 Закону, звіт про використання авансового внеску надається стягувачу на його письмову вимогу. Статтею 45 Закону передбачено, що при розподілі стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій.

Витрати виконавчого провадження

Крім авансового внеску стягувача, джерелом витрат виконавчого провадження є кошти, стягнуті з боржника на витрати виконавчого провадження.

Поняття витрат виконавчого провадження

 Витрати виконавчого провадження - витрати органів державної виконавчої служби, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень. До витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1. перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2. послуг експертів, суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання та – інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3. поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4. проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5. розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6. виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7. інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Порядок стягнення витрат виконавчого провадження

Відповідно до змісту положень частини четвертої статті 42 та статті 45 Закону України «Про виконавче провадження»(далі Закон), кошти на витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, про що виконавцем виноситься постанова про стягнення витрат виконавчого провадження. Також згідно з частиною четвертою статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення витрат виноситься у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Випадки необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження визначені пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень. Так, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі якщо:

1. стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2. у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3. стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4. стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5. у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
6. боржник — фізична особа чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
7. законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Також постанова про стягнення витрат виноситься у разі закінчення виконавчого провадження у разі:

1. визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2. затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3. прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
4. письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
5. закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
6. фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
7. надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
8. якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
9. якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача — заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

У разі якщо витрати не стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження підлягає виконанню в порядку встановленому Законом. З огляду на те, що відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець не може виконувати рішення за яким він є стягувачем, приватний виконавець не може відкрити виконавче провадження за цією постановою. Така постанова підлягає виконанню іншим приватним виконавцем або органом державної виконавчої служби.