Вселення в житлове приміщення

Нормативна база

• Житловий кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Сімейний кодекс України
• Закон України "Про виконавче провадження"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"

Вселення в неприватизовану квартиру

Відповідно до частини 1 статті 64 Житлового кодексу України члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Стаття 65 Житлового кодексу України передбачає, що наймач може за письмовою згодою всіх членів родини, які з ним проживають, всилити в займане ним приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей вищевказаної згоди не потрібно (частина 2 статті 156 Житлового кодексу України).

Особи, яких вселили в житлове приміщення як членів сім’ї наймача, набувають таких же прав на користування житловим приміщенням, як і інші члени сім’ї, якщо не було письмової домовленості про інше.

Відповідно до статті 92 Житлового кодексу України договором піднайму може бути передбачено, що разом з піднаймачем у надаване йому жиле приміщення вселяються і члени його сім'ї. Подальше вселення піднаймачем членів сім'ї допускається лише за згодою наймодавця, наймача та інших осіб, зазначених у частинах 1 і 3 статті 91 Житлового кодексу України.

Вселення у квартиру, яка належить співмешканцям на праві власності

Відповідно до частини 1 статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

частиною 1 статті 405 Цивільного кодексу України передбачено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначає, що до складу сім’ї входять особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

За змістом статті 156 Житлового кодексу України члени сім’ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним у приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Таким чином, якщо частина квартири (будинку) належить співмешканцю на праві власності він може без згоди інших співмешканців вселити до даної квартири (будинку) батьків, своїх дітей та дружину.

Згідно зі статтею 161 Житлового кодексу України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Файл:26.11.2018 Усунення перешкод у користуванні власністю, вселення та виселення наймачів.docx

Виконання рішення про вселення стягувача

Відповідно до статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.

Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.

Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Зразок позовної заяви про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення:

До Чугуївського міського суду Харківської області

пл. Соборна, 2, м. Чугуїв, 63503

Позивач: Н.,

Зареєстрований:…

Фактично мешкає:…

(Паспорт №…, ІПП…), тел.:…

Відповідач: К.,

Зареєстрована та фактично мешкає:

тел.:

позов немайнового характеру

судовий збір – 840,80 грн.

Позовна заява

про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням

та вселення до житлового приміщення

У період з 01.08.2000 року по 02.08.2016 рік я, Н. (далі – «позивач») та К. перебували у шлюбі.

Ще до сумісного проживання та мого одруження з К. мною було придбане нерухоме майно, а саме ½ частина житлового будинку за адресою:…

Право власності на ½ частину вищевказаного будинку підтверджується договором купівлі-продажу від 30.03.2000 року.

Після розлучення в вищезазначеному будинку продовжує проживати колишня дружина К. Крім цього, вона змінила замки в будинок, господарські споруди (гараж, сарай, погріб, літня кухня) та не пускає мене до даного будинку та його господарських споруд.

Я неодноразово звертався до колишньої дружини з пропозицією щодо спільного користування зазначеним майном, але вона відмовляється і взагалі ігнорує всі мої пропозиції та вимоги.

Колишня дружина К. не визнає мого права на даний будинок та вважає, що він належить лише їй. Разом з відповідачкою проживає невідома мені особа, яка також заважає мені користуватися вищезазначеним нерухомим майном.

Таким чином, К. не тільки категорично відмовляється встановити порядок користування зазначеним майном мирним шляхом, але й не надає мені право повноцінно користуватись моїм же майном.

В порядку досудового врегулювання спору я звертався до органів Національної поліції України. Так, 22.01.2020 року я звернувся до Чугуївського відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області з заявою щодо усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.

Факт мого звернення до поліції підтверджується відповіддю Чугуївського відділу поліції від 11.02.2020 року вих. №…

Обґрунтування позову

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України визначено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до Постанови №5 07.02.2014 р. Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ – власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, зокрема, бути припиненням дії, що порушує право власності.

Отже, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, яка закріплює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, я, Н., маю право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні належним мені нерухомим майном з боку відповідача – К.

Сума судових витрат, які я поніс у зв’язку із розглядом справи, складається лише з судового збору – 840,80 грн.

Підтверджую, що мною не подано іншого позову до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 319, 321, 358, 363, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 43, 46 ЦПК України, -

ПРОШУ:

1. Зобов’язати відповідача К. не чинити позивачу – Н. перешкод у користуванні власністю, а саме ½ частиною житлового будинку з господарськими спорудами за адресою:…

2. Вселити мене, Н. в ½ частину житлового будинку за адресою…

Додатки на ___ аркушах.

«__»__________2020 року                                      ____________підпис