Втручання в діяльність захисника чи представника особи
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Кримінальний процесуальний кодекс України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Господарський процесуальний кодекс України
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Кодекс адміністративного судочинства України
- Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
- Постанова Пленуму верховного Суду України №8 від 24.10.2003 року "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві"
Поняття втручання в діяльність захисника чи представника особи
Втручання в діяльність захисника чи представника особи – вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.Втручання в діяльність захисника чи представника особи – вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Безпосередній об'єкт злочину
Об'єктом злочину є встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на й захист чи представлення й інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи.
Потерпілий від злочину
Потерпілим від злочину є:
- захисник у кримінальному чи адміністративному провадженні (ст. 45 КПК України, ст. 271 КУпАП, п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- представник (законний представник) підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та відповідача, а також юридичної особи у цивільному, господарському, кримінальному чи адміністративному провадженнях (ст.ст. 58 - 60 ЦПК України, ст.ст. 58, 59, 63, 64, 64-1 КПК України, ст. 270 КУпАП, ст. 56, 57 КАС України, ст.ст. 56 - 58 ГПК України, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Об'єктивна сторона злочину
Об'єктивна сторона злочину характеризується діянням, яке може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності. У назві ст. 397 КК України передбачене нею діяння позначається як втручання в діяльність захисника чи представника особи, а в диспозиції цієї статті зазначається, що таке втручання може бути здійснене шляхом: а) вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або б) порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.
Таким чином, за ст. 397 КК України встановлено відповідальність за злочин із формальним складом, який визнається закінченим із моменту вчинення хоча б одного із зазначених діянь, незалежно від їх наслідків.
Втручання є впливом на свідомість та волю захисника (представника особи), для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної.
Вчинення в будь-якій формі перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника (представника особи) передбачає створення таких умов, які перешкоджають останнім надавати ефективну правову допомогу і реалізовувати надані ним законом права (ст.ст. 46, 58, 63 КПК України, ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Ці перешкоди можуть створюватися шляхом застосування психічного або фізичного впливу щодо потерпілого (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права здійснювати захист чи представляти інтереси клієнта у відповідному провадженні тощо).
На кваліфікацію злочину не впливає, на якій стадії провадження створюються перешкоди для законної діяльності потерпілого і при розгляді якої категорії справ здійснюється таке втручання. Форми (усна, письмова) та способи такого втручання можуть бути різними (прохання, умовляння, рекомендації, вказівки, вимоги, розпорядження, залякування, обіцянки різних вигід тощо).
Якщо способом втручання в діяльність потерпілого є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність настає за спеціальною нормою КК України. Зокрема, якщо фізичне насильство чи погроза його застосуванням (ст. 398 КК України), знищення чи пошкодженням майна (ст. 399 КК України) або посягання на життя захисника чи представника (ст. 400 КК України) використовувалися як спосіб створення перешкод в їх діяльності щодо надання правової допомоги, тобто були формою втручання у здійснення такої діяльності, вчинене слід кваліфікувати лише за статтями 398-400 КК України. Кваліфікація таких діянь ще й за ст. 397 КК України можлива лише за наявності реальної сукупності цих злочинів.
Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є вчинення будь-яких протиправних діянь, таких як прохання, вимога чи примушування надати відомості, що становлять адвокатську таємницю; незаконне прослуховування телефонних розмов; порушення порядку призначення захисника або допуску представника до участі за справою; необґрунтована заборона використання науково-технічних засобів під час участі у провадженні; відмова в наданні доказів тощо.
Відповідальність за ст. 397 КК України можлива лише за умови, якщо втручання було незаконним, а діяльність захисника (представника), у яку втручаються, навпаки, була законною (правомірною). Якщо втручання в діяльність захисника (представника) містить ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, до знищення чи підроблення документів), вчинене утворює сукупність злочинів.
Діяльність захисника чи представника, у здійснення якої винний незаконно втручається, має бути пов’язана з наданням особі саме правової допомоги, бо перешкоджання іншій діяльності (наприклад, науковій, публіцистичній, педагогічній тощо) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 397 КК України. Не може розглядатися як втручання в діяльність захисника (представника) і звичайне прохання, не пов’язане з впливом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму. Не підлягають кваліфікації за ст. 397 КК України і такі дії, які вчиняються із мотивів помсти вже після виконання захисником (представником) своїх обов’язків щодо надання правової допомоги. За інших необхідних умов такі дії можуть кваліфікуватися за статтями 398-400 КК України.
За частиною 2 ст. 397 КК України караються ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, тобто встановлена відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (ст. 364 КК України). Такі дії охоплюються ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 364 КК України не потребують. Проте, якщо зазначені дії: а) спричинили тяжкі наслідки або б) вчинені працівником правоохоронного органу, то вони утворюють сукупність злочинів і у першому випадку кваліфікуються за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 397 КК України, а у другому - за ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 397 КК України. Якщо такою службовою особою є особа, що провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, а втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати ще й за ст. 374 КК України.
В своїй постанові Пленум Верховного Суду України вказав, що суди повинні гостро реагувати на факти безпідставного усунення захисника від участі у справі. Встановивши факти втручання будь-якої особи в діяльність захисника, суд зобов'язаний повідомити про це постановою чи ухвалою прокурора для вирішення питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 397 КК.
Суб'єктивна сторона злочину
Суб’єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом. Мотиви можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.
Суб'єкт злочину
Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 397 КК України - загальний, тобто особа, що досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 397 КК Украни — спеціальний - лише службова особа.
