Право власності на землю територіальних громад

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 11:03, 12 січня 2018, створена Koliadzhyn.mariia (обговорення | внесок) (Створена сторінка: == '''Нормативна база''' == * [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 Конституція України] * [http://zak...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Загальні відомості

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Суб’єкти права комунальної власності

Ст. 142 Конституції України, (а також ч. 2 ст. 327 ЦКУ) визначають суб'єктом права комунальної власності відповідні територіальні громади, що здійснюють право власності або безпосередньо (за допомогою місцевого референдуму, загальних зборів громадян - ст.ст. 7,8 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"), або через органи місцевого самоврядування. Цими органами, відповідно ст.ст. 8-12,80 та ін. ЗКУ, є відповідні місцеві ради: сільські, селищні, міські - щодо земель територіальних громад, районні, обласні та Верховна Рада АРК- щодо земель спільної власності територіальних громад. Питання регулювання земельних відносин вирішується радами виключно на пленарних засіданнях (п.34 ст. 26, п.21 ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"). Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; є) землі під об’єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.

Набуття земель у право комунальної власності

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюється відповідно до закону. Відповідно до статті 28 Закону України «Про поховання та похоронну справу» - землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду. На території місця поховання не можуть бути розташовані об'єкти іншої, крім комунальної форми власності, за винятком випадків, передбачених статтею 29 цього Закону.

Форми реалізації права власності на землю територіальними громадами.

Чинне земельне законодавство, на жаль, не визначає конкретних форм безпосередньої реалізації права власності на землю територіальними громадами. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 1), називаючи територіальну громаду самостійним і специфічним учасником суспільних відносин, визначає її як жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Особливості статусу цього суб’єкта обумовлюють і специфіку його участі у сфері земельних відносин, зокрема, у відносинах комунальної власності на землю. До безпосередніх форм реалізації права комунальної власності на землю можна віднести перш за все місцевий референдум. Це така форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, яка пов’язана з прямим голосуванням жителями села, селища чи міста. Близькою до цієї форми можна вважати і загальні збори всіх жителів, наприклад, села для вирішення питань місцевого значення. До таких питань відносяться і ті, які пов’язані з реалізацією права власності на земельні ділянки, що виступають об’єктом права комунальної власності. У цих випадках територіальні громади безпосередньо можуть виконувати розпорядницькі функції щодо земель, які перебувають у комунальній власності. Не виключається і безпосереднє використання територіальними громадами (а точніше жителями конкретних населених пунктів) земель комунальної власності, що знаходяться, зокрема в межах цих пунктів. Так, згідно із Законом України «Про благоустрій населених пунктів» (ст. 17) від 6 вересня 2005 р. громадянам надається право користуватись об’єктами благоустрою населених пунктів, до яких законом віднесені території загального користування, парки, майдани, площі, бульвари, проспекти, пляжі, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди та інші території загального користування. Членам територіальних громад земельне та екологічне законодавство гарантує здійснення ними права земельного використання земель в межах населених пунктів, які належать до комунальної власності і виступають об’єктами загального користування. Відомо, що будь-який власник землі, реалізуючи належне йому право власності на землю, здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. Не є виключенням і територіальні громади, які визнаються законом самостійними суб’єктами права комунальної власності на відповідні землі. Зокрема, ст. 12 ЗК України прямо передбачено, що до повноважень сільських, селищних та міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить розпорядження землями територіальних громад. Розпорядження землями, тобто визначення їхньої юридичної долі – одна з головних правомочностей власника земельної ділянки. Одним із способів реалізації правомочностей власника є об’єднання земельних ділянок, що є об’єктом права комунальної власності. У відповідності до ч. 5 ст. 83 ЗК України територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Необхідність об’єднання територіальними громадами земельних ділянок може виникати за різних підстав, наприклад, для будівництва спортивного комплексу, торговельного центру, промислового об’єкта тощо. У зв’язку з цим виникають практично значимі питання, які потребують свого аналізу та вирішення, зокрема: − що є правовою підставою для об’єднання суб’єктами права комунальної власності належних їм земельних ділянок? − які правові наслідки випливають із такого об’єднання земельних ділянок? Перш за все необхідно з’ясувати правову підставу для об’єднання земельних ділянок, належних територіальним громадам.