Правовий висновок адвоката
Нормативна база
- Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
- Конституція України
- Цивільний процесуальний кодекс України
- Кодекс адміністративного судочинства України
- Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"
- Закон України "Про безоплатну правничу допомогу"
- Наказ Міністерства юстиції України від 21.12.2017 № 4125/5 "Про затвердження Стандартів якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі"
- Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 09.06.2017, зі змінами затвердженими З’їздом адвокатів України 15.02.2019 (далі - Правила)
Загальна інформація
На виконання пункту 10 частини першої статті 28 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" Міністерством юстиції України 21 грудня 2017 року наказом 4125/5 затверджено Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у цивільному, адміністративному процесах та представництва у кримінальному процесі (далі - Стандарти якості, Стандарти).
Стандарти є комплексом основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції із суб’єктом права на безоплатну вторинну правничу допомогу (далі - клієнт) адвокат є незалежним в обранні правової позиції для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів всіма не забороненими законом способами.
Дотримання Стандартів є обов'язковим для адвокатів при наданні ними безоплатної вторинної правової допомоги і за їх порушення адвокати відповідають в обсязі, встановленому законодавством та умовами контракту (договору) з центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центр) (пункт 3 Стандартів).
| Реєстр адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу |
|---|
Правовий висновок адвоката
♦ У разі якщо адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він невідкладно та з урахуванням процесуальних строків складає письмовий правовий висновок у трьох примірниках, перший з яких залишається у адвоката, другий надається (надсилається, передається) клієнту, третій - центру. Адвокат ознайомлює клієнта з правовим висновком, роз’яснює його суть та правові наслідки. У разі неможливості або відмови клієнта від ознайомлення з правовим висновком адвокат зазначає про це у правовому висновку (позиція 5 розділу 1 «Загальні стандарти надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі» таблиці Стандартів).
Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов’язаний повідомити про це клієнта. У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов’язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення. Адвокат повинен неупереджено й об’єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт (частини третя-п'ята статті 18 Правил).
Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними, або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов’язків адвоката. У випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз’яснення клієнту. Якщо за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов’язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або Правилам (стаття 19 Правил).
♦ У разі якщо адвокат установив, що законний представник діє всупереч інтересам недієздатного, обмежено дієздатного, малолітнього, неповнолітнього, якого він представляє, адвокат: вживає всіх доступних йому заходів для захисту законних прав та інтересів клієнта, зокрема повідомляє органи опіки та піклування, правоохоронні органи тощо; складає та надсилає до центру відповідний правовий висновок щодо неможливості здійснення представництва у зазначеній справі (позиція 7 розділу 1 «Загальні стандарти надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі» таблиці Стандартів).
Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта, або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність, сама по собі не може бути підставою, що виправдовує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов’язків стосовно такого клієнта. Якщо через вік, психічне захворювання, інші об’єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов’язані зі змістом доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відповідають вимогам Правил (стаття 37 Правил).
♦ У разі незгоди клієнта з будь-якими рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об’єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та їх посадових осіб адвокат за наявності законних підстав складає відповідну скаргу та роз’яснює клієнтові порядок і наслідки її подання. У разі якщо адвокат вважає за необхідне оскаржити рішення, дії чи бездіяльність зазначених суб’єктів, а клієнт заперечує проти подання скарг, адвокат оформлює письмову відмову клієнта від пропонованого оскарження (позиція 8 розділу 1 «Загальні стандарти надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі» таблиці Стандартів). Основним джерелом інформації для перевірки дотримання вказаного Стандарту є: скарги, письмова відмова клієнта від оскарження; правовий висновок з обґрунтуванням підстав, що унеможливлюють оскарження; протокол узгодження правових питань.
♦ У разі настання обставин, що передбачають припинення або унеможливлюють надання безоплатної вторинної правової допомоги, адвокат негайно письмово інформує центр та клієнта (позиція 9 розділу 1 «Загальні стандарти надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі» таблиці Стандартів).
Однією з підстав припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема є використання особою всіх національних засобів правового захисту у справі (стаття 23 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"). У такому випадку центр видає наказ на підставі правового висновку, складеного адвокатом чи працівником такого центру.
♦ У разі якщо клієнт безпідставно, на думку адвоката, наполягає на оскарженні/перегляді судового рішення, адвокат пропонує клієнту узгодити правову позицію, складає письмовий правовий висновок (позиція 15 розділу 1 «Окремі стандарти надання безоплатної вторинної правової допомоги під час судового розгляду цивільних та адміністративних справ» таблиці Стандартів).
Адвокату забороняється, зокрема займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта (пункт 3 частини другої статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
