Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх має свої особливості, які обумовлені недостатністю інтелектуального розвитку, життєвого досвіду, соціально-психологічними особливостями особи.
1. Деякі особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України єдиною та достатньою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
У розділі ХV передбачено лише особливі, менш суворі, більш гуманні умови кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин порівняно з дорослими злочинцями, а саме:
1) за певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру;
2) скорочено види покарань та обмежено строки і розмір встановлених покарань порівняно зі строками і розмірами покарань до дорослих злочинців;
3) визначено умови, за яких можливим є звільнення неповнолітніх від відбування покарання із застосуванням до них примусових заходів виховного характеру;
4) передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання;
5) встановлено більш короткі строки (порівняно зі строками для повнолітніх злочинців) щодо давності притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності та виконання обвинувального вироку і щодо погашення і зняття судимості з неповнолітніх злочинців [1].
Чинним законодавством передбачено звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності та від кримінального покарання.
2. Неповнолітня особа як суб’єкт злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Однак, законодавством передбачене і зниження віку кримінальної відповідальності – від 14 до 16 років. Згідно ч. 2 ст. 22 особи, що вчинили злочини у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за: умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; диверсію; бандитизм; терористичний акт; захоплення заручників; зґвалтування; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; крадіжку; грабіж; розбій; вимагання; умисне знищення або пошкодження майна; пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів; угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна; незаконне заволодіння транспортним засобом; хуліганство; посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави.
3. Звільнення неповнолітньої особи від кримінальної відповідальності.
До неповнолітнього можуть бути застосовані загальні види звільнення від кримінальної відповідальності (передбачені ст. ст. 45-48 КК У та законами про амністію). Відповідно до ст. 49 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років, застосовується з урахуванням того, що для них ч. 2 ст. 106 КК України передбачає скорочені строки давності.
4. Кримінальне покарання неповнолітніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КК України, до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:
1. Штраф - застосовуються лише до неповнолітніх, що мають самостійний прибуток, власні кошти або майно, на яке може бути накладено стягнення.
2. Громадські роботи - призначаються неповнолітнім у віці від 16 до 18 років на строк від 30 до 120 годин і полягають у виконанні неповнолітніми робіт у вільний від навчання чи основної роботи час, але не більше 2 годин на день.
3. Виправні роботи - можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від 2 місяців до 1 року. Із заробітної плати неповнолітнього утримується від 5 до 10% на користь держави.
4. Арешт - полягає в утриманні неповнолітнього, який досяг шістнадцяти років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.
5. Позбавлення волі визначений термін - може бути призначено неповнолітнім на строк не більше 10 років, а за скоєння особливо тяжких злочинів не більше 15 років.
Покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітній відбуває у спеціальних виховних установах (виховні колонії).
До неповнолітнього, який скоїв злочин до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, судом застосовуються примусові заходи виховного характеру.
Крім цього, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання (ст. 105 КК України - звільнення від покарання з застосуванням примусових заходів виховного характеру).
У цьому випадку до неповнолітнього суд може застосувати такі заходи виховного характеру:
1. Застереження.
2. Обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього.
3. Передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміщають чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання.
4. Покладання на неповнолітнього, який досяг п’ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків.
5. Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років.
Суд також має право призначити неповнолітньому вихователя в порядку, передбаченому законом.
До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Ст. 103 КК України передбачає, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може перевищувати п'ятнадцяти років.
5. Звільнення неповнолітньої особи від відбування кримінального покарання.
Чинне законодавство передбачає звільнення неповнолітньої особи від кримінального покарання з особливостями передбаченими КК України.
Відповідно до ст. 104 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно до статей 75-78 КК України, при застосуванні до нього покарання у вигляді арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років.
Ст. 105 КК України передбачає, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
У цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи виховного характеру:
1) застереження;
2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
3) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;
4) покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.
Якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення, то до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 107 КК України).
Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами Кримінального процесуального кодексу з урахуванням особливостей, передбачених главою 38 цього Кодексу.
Джерела:
1. Особливості відповідальності неповнолітніх: кримінально-правовий аспект. Щегель Н.І., Павловська А.А. Вісник Кримінологічної асоціації України № 4, 2013 С. 95-102.
2. Кримінальний кодекс України.
