Відповідальність пластичних хірургів

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Кримінальний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”
• Закон України «Про захист правспоживачів»
• Номенклатура лікарських спеціальностей затверджена Міністерства охорони здоров’я України 22 лютого 2019 року № 446
• Національний класифікатор професій ДК 003:2010, наказ Держспоживстандарту України 28.07.2010 № 327

Загальні положення

В Номенклатурі лікарських спеціальностей та Класифікаторі професій ДК 003:2010 не передбачено лікаря - пластичного хірурга, а спеціального Закону про пластичну хірургію в Україні не має. Виходячи з цього, пластичні хірурги працюють на засадах звичайного лікаря-хірурга, і несуть таку ж відповідальність як і при будь-якій іншій хірургічній діяльності.

Зверніть увагу! Пластичним хірургам не потрібен спеціальний дозвіл на проведення пластичних операцій, достатньо ж наявності загальної хірургічної спеціальності і відповідної класифікації.

Законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” (Далі – Закон) та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я. Цей Закон визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи охорони здоров'я в Україні.

Відповідно до статті 80 Закону особи, винні в порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Цивільно-правова відповідальність пластичного хірурга

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Особливості, які притаманні відшкодуванню шкоди здоров’ю, заподіяної при невдалому медичному втручанні:

По-перше, стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування юридичною особою (у тому числі медичним закладом, його медичним персоналом) або фізичною особою (медичним працівником — підприємцем) шкоди, заподіяної при виконанні ними своїх трудових (професійних, службових) обов’язків. До речі, при заподіянні каліцтва або іншого ушкодження здоров’я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати:

а) потерпілому заробіток (доходи від трудової діяльності), втрачений ним унаслідок викликаної цим втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати викликані ушкодженням здоров’я додаткові витрати на лікування, придбання ліків, протезування, постійний догляд, посилене харчування, санаторно-курортне лікування тощо (ст. 1995–1999 ЦК);

б) у разі смерті потерпілого — непрацездатним особам, які перебували на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання (у тому числі дитина, народжена після смерті) — частку середньомісячного заробітку потерпілого, що припадала на цих осіб або на яку вони мали право відповідно до чинного законодавства (ст. 1200 ЦК);

в) у разі ушкодження здоров’я неповнолітнього, який не досяг 14 років (учні — 18 років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, — пов’язані з ушкодженням здоров’я необхідні витрати на лікування, протезування, постійний догляд тощо. Після досягнення потерпілим 14 років (учнями — 18 років) — шкоду, пов’язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, а після початку трудової діяльності потерпілого відшкодування може бути збільшено (на його вимогу), виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації. Якщо такий неповнолітній на момент ушкодження здоров’я мав заробіток — виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) (ст. 1999 ЦК).

По-друге, кожен потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг (ст. 16, 17 Закону України «Про захист прав споживачів»). До того ж, відповідно до чинного цивільного законодавства України шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем (ст. 1210 ЦК).

По-третє, при ушкодженні здоров’я відшкодовується не тільки матеріальна шкода або збитки, а й моральна (немайнова) шкода, порядок відшкодування якої дещо відрізняється від порядку відшкодування матеріальної (ст. 1168 ЦК).

За цивільним законодавством України, зокрема відповідно до статті 1195 ЦК, майнова шкода полягає у реальних матеріальних витратах, передусім у витратах на відновлення здоров’я та працездатності. Так, до реальних матеріальних збитків при заподіянні шкоди здоров’ю належать втрачений заробіток і додаткові витрати потерпілого (постраждала особа змушена робити додаткові витрати на купівлю ліків, протезування, плату за догляд, необхідність додаткового посиленого харчування, придбання спеціальних транспортних засобів, проходження курсу реабілітації, які також потребують справедливої компенсації).

Зверніть увагу! При спричиненні смерті пацієнта майнова шкода може полягати ще й у втраті утримання, як правило, непрацездатних осіб, що були на утриманні померлого або які мали право на його утримання до дня смерті, а також у витратах на лікування, яке передувало смерті, та на поховання.

Адміністративна відповідальність пластичного хірурга

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає за правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать:

• порушення санітарних норм (ст. 42 КпАП) - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від шести до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП) - тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Кримінальна відповідальність пластичного хірурга

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом.

Злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку із здійсненням ними професійної діяльності, можна розділити на:

• злочини проти життя і здоров'я людини (пацієнта);
• злочини проти прав людини (пацієнта);
• злочини в сфері господарської діяльності з медичної практики;
• злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
• інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з їх професійною діяльністю.

Стаття, яка передбачає кримінальну відповідальність та використовується щодо пластичного хірурга, - це стаття 140 Кримінального кодексу України, невиконання або неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Відповідно до якої, особа винна у злочині карається:

• позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років;
• виправними роботами на строк до двох років;
• обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

Важливо! Згідно з частиною третьою статті 34 Закону лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Судова практика:

Ленінський райсуд міста Запоріжжя виніс вирок у справі, хірурга що здійснював пластичну операцію, і притягнув до відповідальності за ст. 140 Кримінального кодексу України (Справа № 334/3532/13-к від 10.10.2014 року)