Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання
Нормативна база
- Кримінальний кодекс України
- Постанова Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи"
Загальна інформація
Вбивство умисного характеру, яке скоєно в стані сильного душевного хвилювання, відносять до категорії насильницьких злочинів проти життя людини. Поняття «умисне вбивство» визначено в ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України) як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивство – це передбачене кримінальним законом винне суспільно небезпечне діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть.
Ст. 116 КК України передбачає відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Склад злочину
Об'єкт злочину
Об'єкт злочину - життя людини.
Об'єктивна сторона злочину
♦ Діяння - посягання на життя іншої особи.
♦ Наслідки - у вигляді смерті людини.
♦ Причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідком, а також часом і певною обстановкою вчинення злочину.
Необхідною умовою кваліфікації дій винного за ст. 116 КК України є сильне душевне хвилювання, зумовлене жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Стан сильного душевного хвилювання визначається п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» як короткочасний інтенсивний емоційний стан винного (фізіологічний афект), який значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Від фізіологічного афекту варто відрізняти так званий патологічний афект, який є тимчасовим хворобливим розладом психіки. При ньому людина втрачає здатність усвідомлювати свої вчинки і керувати ними. Вона в таких випадках визнається неосудною, а отже, в силу ст. 19 КК України і не може нести кримінальну відповідальність.
Для вирішення питання про те, здійснено діяння в стані фізіологічного чи патологічного афекту, необхідно призначити комплексну психолого-психіатричну експертизу.
Необхідно мати на увазі, що будь-який афект припускає не взагалі стан хвилювання, який у багатьох випадках присутній під час убивства на ґрунті особистих неприязних стосунків, а стан сильного душевного хвилювання. Відсутність такого виключає стан фізіологічного афекту і тим самим можливість застосування ст. 116 КК України.
Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб жорстоке поводження, або таке, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, виходили саме від потерпілого, тобто від того, хто був убитий. Дії особи, яка вчинила умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, не можуть кваліфікуватися за ст. 116 КК України, якщо душевне хвилювання було викликано діями не потерпілого, а інших осіб.
Особливістю об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 116 КК України, є те, що він може бути вчинений виключно шляхом активної поведінки. Це означає, що здійснити вбивство у стані сильного душевного хвилювання, тобто перебуваючи у стані фізіологічного афекту, шляхом бездіяльності неможливо, оскільки психологічна природа афекту така, що йому в будь-якому випадку потрібна негайна «розрядка в діях».
Суб'єкт злочину
Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку й перебувала під час учинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Суб'єктивна сторона злочину
Суб’єктивна сторона складу злочину характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу. Це означає, що винний, учиняючи діяння, передбачене ст.116 КК України, у будь-якому випадку усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, завжди передбачає суспільно небезпечні наслідки та бажає або свідомо припускає їх настання.
Психічне ставлення особи в разі вчинення цього злочину характеризують дві особливості:
- умисел завжди є таким, що раптово виник, та афектованим, тобто, виникаючи раптово, він одразу й реалізується;
- емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що значною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Необхідною умовою застосування ст.116 КК України є раптовість як сильного душевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство.
Раптовість виникнення стану сильного душевного хвилювання полягає в тому, що цей стан виникає як негайна реакція на жорстоке поводження або таке, що принижує честь і гідність особи, за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Умисел вчинити вбивство в особи, що перебувала в стані фізіологічного афекту, також повинен виникнути раптово. Вбивство в такому стані не може бути заздалегідь обдуманим.
Отже, склад злочину, передбачений ст.116 КК України, наявний лише тоді, коли умисел на вбивство виник раптово у стані фізіологічного афекту й був виконаний, коли винний ще перебував у такому стані. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин. Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного варто кваліфікувати за ст.115 КК України. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом’якшує покарання.
Вбивство, хоча й вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке виявилося результатом перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст.116 КК України, а за ст.118 КК України. Це пояснюється тим, що законодавець вважає вбивство, передбачене ст.118 КК України, менш небезпечним.
Може виникнути ситуація, коли винний у стані сильного душевного хвилювання вчиняє умисне вбивство двох осіб - особи, яка здійснила стосовно винного протиправні дії, і людини, котра перебувала разом з нею і жодних дій щодо винного не вчиняла. Відповідальність у цьому разі настає за сукупністю злочинів - вбивство першої особи кваліфікується за ст.116 КК України, а другої - за частинами 1 або 2 ст.115 КК України.
Санкція (покарання)
Умисне вбивство, передбачене ст. 116, як і умисні вбивства, передбачені статтями 117 і 118, належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами: 1) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого; 2) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, яке значною мірою знижує його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
