Надання компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій зареєстрованих безробітних

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 12:07, 14 жовтня 2024, створена Piiuk.Hanna (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Нормативна база

Загальні положення

Для стимулювання працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню  роботодавцю, який працевлаштовує визначених громадян, та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного, за направленням територіальних органів зайнятості населення, здійснюється компенсація за відповідну особу.

Умови, механізм виплати міжрегіональними, регіональними центрами зайнятості та їх філіями та обласними, Київським міським, міськими, районними та міськрайонними центрами зайнятості (до завершення їх реорганізації) (далі - центри зайнятості) роботодавцю компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних, визначених статтями 26, 26-1 та частиною четвертою статті 29 Закону України “Про зайнятість населення” визначаються Порядком надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 лютого 2023 року № 124 (надалі – Порядок).

Звертаємо увагу!!! Дія Порядку не поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які є бюджетними установами або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Компенсації, передбачені Порядком, виплачуються за рахунок та в межах коштів, передбачених на ці цілі в бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (у разі працевлаштування особи з інвалідністю з числа зареєстрованих безробітних).

Категорії зареєстрованих безробітних  на яких поширюється дія Порядку та види компенсації

Категорія зареєстрованих безробітних Вид компенсації
1.
  • один з батьків або особа, яка їх замінює і:

- має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

- виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

- утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

  • діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
  • особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
  • особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” залишилося 10 і менше років;
  • особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
  • особи, стосовно яких згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;
  • зареєстровані безробітні, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад шість місяців.

Визначені особи можуть один раз на п’ять років скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці за умови, що такі зареєстровані безробітні у відповідному п’ятирічному періоді не були працевлаштовані будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом України “Про зайнятість населення” (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітної особи).

Роботодавцю, який працевлаштовує визначених осіб та  які перебувати у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, але не більше подвійного розміру мінімального страхового внеску (п. 4 Порядку).
2
  • особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”;
  • учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
  • особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше п’яти років.

Визначені особи можуть один раз на п’ять років скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці за умови, що такі зареєстровані безробітні у відповідному п’ятирічному періоді не були працевлаштовані будь-яким роботодавцем з наданням йому компенсацій, передбачених Законом України “Про зайнятість населення” (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітної особи).

Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує строком не менше ніж на один рік визначених осіб та які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць, компенсується 50 відсотків фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати (п. 5 Порядку).
4 зареєстровані безробітні з числа осіб:
  •       віком до 25 років, які сумарно мають страховий стаж не більше 12 місяців;
  •       віком до 35 років - на перше робоче місце;
  •       звільнених із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби - на перше робоче місце після такого звільнення.

Визначені особи можуть одноразово скористатися правом на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за них частини витрат на оплату праці.

Роботодавцю, який за направленням центру зайнятості працевлаштовує зареєстрованого безробітного з числа вказаних  осіб, компенсується 50 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виплати, за відповідну особу за місяць (п. 6 Порядку).

Порядок отримання роботодавцями компенсацій

Для отримання компенсації, передбаченої відповідно до  Порядку, роботодавець подає до центру зайнятості заяву за відповідною формою визначеною Порядком (додатки 1-3).

У заяві  зазначаються:

  • основний вид економічної діяльності, сукупний розмір незначної державної допомоги, отриманої роботодавцем протягом останніх трьох років, її форма та мета;
  • інформація про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати;
  • інформація про працевлаштування особи на умовах, передбачених цим Порядком;
  • прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) працевлаштованої особи (п. 19 Порядку).

Заяви подаються роботодавцем протягом двох місяців з дня працевлаштування особи до центру зайнятості, розташованого за місцем провадження діяльності роботодавця (п. 19 Порядку).

Такі заяви можуть бути подані особисто роботодавцем до центру зайнятості або через електронний кабінет роботодавця Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (п. 16 Порядку).

Рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості та оформлюється відповідним наказом протягом п’яти календарних днів після отримання відповідної інформації з Пенсійного фонду України, ДПС та з урахуванням персональних даних про особу, якими володіє центр зайнятості (п. 19 Порядку).

Рішення щодо відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості у разі:

  1. невідповідності роботодавця умовам надання компенсації, зазначеним цим Порядком;
  2. перевищення отриманої суми незначної державної допомоги, визначеної Законом України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”.

Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації, відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом трьох календарних днів у спосіб, обраний роботодавцем для подання заяви (п. 19 Порядку).

Випадки коли компенсація не надається

Компенсації, передбачені Порядком, не надаються суб’єкту господарювання у разі наявності одного з таких випадків:

1) суб’єкт господарювання має заборгованість:

  • із сплати єдиного внеску;
  • із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
  • з виплати заробітної плати;
  • перед державним (місцевим) бюджетом понад шість місяців;

2) до суб’єкта господарювання застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації (п. 11 Порядку).

Заяви, форми типових документів

1. Заява про надання компенсації фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/104/f523543n129.docx

2. Заява про надання компенсації у розмірі 50 відсотків фактичних витрат на оплату праці (але не більше розміру мінімальної заробітної плати) за працевлаштування за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/104/f523543n130.docx

3. Заява про надання компенсації у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати за працевлаштування за направленням центру зайнятості зареєстрованих безробітних: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/104/f523543n131.docx

4. Відомість про виплату роботодавцям компенсації відповідно до Порядку надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних за рахунок коштів бюджету Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю: https://zakon.rada.gov.ua/laws/file/text/104/f523543n132.docx

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Надання_компенсацій_роботодавцям_за_працевлаштування_окремих_категорій_зареєстрованих_безробітних&oldid=50783