Скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон

Матеріал з WikiLegalAid
Версія від 13:45, 17 жовтня 2024, створена Maksym.halushko (обговорення | внесок) (Внесенні зміни та доповнення відповідно до чинного законодавства)

Нормативна база

Загальна інформація

Стаття 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, – до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Див. додатково Підстави для обмеження права громадян на виїзд за кордон

Чинне законодавство передбачає альтернативні акти, на підставі яких може бути скасовано тимчасове обмеження особи на виїзд за межі України: відповідне судове рішення або постанова виконавця.

Подальша дія заборони громадянину у праві виїзду за межі України порушує гарантовані права вільно залишати територію держави.

Зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в межах виконавчого провадження

Стаття 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачає, що разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про:

  1. закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;
  2. скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України на підставі пунктів 19, 20 розділу III, пункту 16 розділу VIII, пункту 6 розділу XVI цієї Інструкції:
  • встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів (п. 19 Розділу III Інструкції);
  • повернення виконавчого документа стягувачу (п.20 Розділу III Інструкції);
  • скасування судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням;
  • арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням (п.16 Розділу VIII Інструкції);
  • у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження (п.6 Розділу XVI Інструкції).

У такому випадку після винесення постанови про закриття виконавчого провадження виконавець надсилає електронну копію документа до Адміністрації прикордонної служби України, де знімається заборона.

Як в цивільному, так і в господарському процесах виконавець, який вніс подання, сторони виконавчого провадження та інші зацікавлені особи мають право оскаржити ухвалу суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В той же час, оскарження судових рішень щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в касаційному порядку положеннями законом не передбачено.

Скасування тимчасового обмеження за рішенням суду

Сьогодні в практиці почастішали випадки, коли виконавче провадження, в якому було встановлено тимчасову заборону на виїзд за кордон вже закрито, а матеріали його знищені. Згідно із Законом заборона повинна була бути знята одночасно з закриттям виконавчого провадження. Подальше існування заборони говорить про бездіяльність виконавця.

До суду в такому випадку, з оскарженням бездіяльності виконавця, потрібно буде звертатися в порядку адміністративного судочинства, з позовом про зобов'язання виконавця вчинити певні дії. У тексті заяви слід приділити увагу обґрунтуванню того, чому суду слід скасувати раніше застосовану заборону, посилаючись на фактичні, життєві обставини і підкріплюючи таку необхідність нормами права.

Положеннями ЦПК України окрім іншого передбачено право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.

Статтею 16 ЦК України передбачене право кожної особи звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однім із способів захисту в відновленні становища, які існувало до порушення.

З набранням чинності 28.08.2018 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» статтю 441 ЦК України доповнено частинами 5-8, які передбачають право боржника звернутися до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження.

ЦПК України передбачає те, що така заява розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі ухвали суду про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає (знімає з контролю) бази даних інформацію про встановлення тимчасового обмеження та про особу, щодо якої діяло тимчасове обмеження.

Верховний суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, "тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Зокрема , у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином:

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).

Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)...».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин."'

Вилучення інформації про встановлення тимчасового обмеження з бази даних Державної прикордонної служби України

У Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженому наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України 30.01.2018 № 256/5/65, щодо вирішення цього питання містяться положення про те, що інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.

Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили у разі її надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після надходження сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи.

Виконавець формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням електронного цифрового підпису, до якого додається сканована копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, та передає за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.

Також інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних в разі винесення постанови про:

  • винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14,15 частини першої статті 39 Закону;
  • винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
  • скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.

У разі якщо судовим рішенням особу тимчасово обмежено у праві виїзду з України до виконання зобов’язань за зведеним виконавчим провадженням, інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі постанов державного або приватного виконавця, зазначених у цьому пункті, за кожним виконавчим провадженням (виконавчим документом), що входить до складу зведеного виконавчого провадження та зазначено у судовому рішенні про тимчасове обмеження особи у праві виїзду з України.

Після реєстрації в Системі документа, на підставі якого здійснюється вилучення інформації з бази даних, та супровідного листа на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням кваліфікованого електронного підпису зазначена інформація передається виконавцем за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.

Уповноважений орган Держприкордонслужби після розгляду документів, зазначених у пунктах 4, 5 цього розділу, приймає їх до виконання та вилучає інформацію про особу з бази даних або обґрунтовано відмовляє у прийнятті до виконання не пізніше трьох робочих днів.

У разі вилучення інформації про особу з бази даних на підставі надісланої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби протягом трьох робочих днів листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу.

У разі відмови у прийнятті до виконання судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України (через неналежне оформлення копії цього рішення, надісланої судом) уповноважений орган Держприкордонслужби протягом трьох робочих днів листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу із зазначенням причин відмови.

Про вилучення інформації щодо особи з бази даних уповноважений орган Держприкордонслужби надсилає повідомлення органу державної виконавчої служби, державний виконавець якого виніс відповідну постанову, приватному виконавцю через Систему протягом трьох робочих днів.

Як завчасно дізнатися про існування тимчасової заборони

Подекуди трапляються випадки, коли боржник з різних причин може не знати про свій борг, а дізнається вже у пункті пропуску через державний кордон України. Тому, щоб уберегти себе від неприємних сюрпризів, рекомендуємо перевірити себе у Єдиному реєстрі боржників: www.erb.minjust.gov.ua .

Або ж звернутися до Державної прикордонної служби України з заявою про надання інформації про можливе існування відносно Вас тимчасового обмеження на право виїзду за межі України.

Файл:Заява про можливе існування тимчасового обмеження.doc

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Скасування_тимчасового_обмеження_фізичної_особи_у_праві_виїзду_за_кордон&oldid=50925