Індексація грошових доходів населення та відповідальність за її невиплату
Нормативна база
- Кодекс законів про працю України
- Кримінальний кодекс України
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Закон України «Про індексацію грошових доходів населення»
- Закон України «Про оплату праці»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення»
Що таке індексація?
Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексація є державною соціальною гарантією, яка встановлюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні й організаційні основи підтримання купівельної спроможності громадян при зростанні цін визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», норми якої поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності та господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Хто проводить індексацію?
Індексацію грошових доходів громадян зобов’язані проводити всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичні особи - підприємці, які використовують працю найманих працівників.
Коли необхідно проводити індексацію?
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.
У 2024 році згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», роботодавці знову зобов'язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції.
Підвищення грошових доходів населення у зв’язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбувається таке підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації.
У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1, або 100%. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами у базовому місяці, тобто у місяці підвищення грошового доходу, не проводиться.
Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зазначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Якщо грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Початок врахування індексів інфляції з січня 2024 року означає, що грудень 2023 року стає тим, що ми називаємо «базовим» місяцем для розрахунку індексації.
Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв’язку з розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу)).
Правила проведення індексації
Незважаючи на воєнний стан, обов’язок індексувати зарплату працівників залишається. Тому тим працівникам, які отримають зарплату (навіть в умовах часткової зайнятості), треба нарахувати індексацію.
Правила обчислення ІСЦ для проведення індексації та нарахування сум індексації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Індексувати зарплату слід, коли розрахований ІСЦ перевищить поріг індексації (наразі 103%). ІСЦ має обчислюватися наростаючим підсумком.
Якщо сума підвищення заробітної плати менша ніж сума індексації, яка складається на момент підвищення, то сума індексації у базовому місяці зменшується на суму підвищення зарплати. Різниця (теж неофіційно, за старими правилами) отримує назву фіксованої індексації, і нараховуватиметься до тих пір, доки оклад не зросте на суму, яка дорівнюватиме або перевищуватиме суму індексації (нової та фіксованої разом) в місяці підвищення.
Для підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, слід пам’ятати про таке. Підвищення заробітної плати у зв’язку зі зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах.
Сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Нарахування індексації при відпрацюванні частини місяця
З метою нарахування індексації слід пам’ятати про прості правила:
- Усі виплати, пораховані, виходячи зі середньої зарплати, не індексуються. Це стосується насамперед відпускних і лікарняних. Але і середнього заробітку мобілізованих та тих, хто знаходиться в ТРО, також.
Якщо особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно до відпрацьованого часу.
При цьому під неповним робочим часом у цьому випадку розуміється будь-який випадок, коли працівник з будь-яких причин не виконав встановлену норму робочого часу.
Класичний випадок – це коли працівника за наказом перевели на неповний робочий час. Але ця норма також стосується працівників, які перебували у відпустці, на лікарняному, яким оформлено прогул тощо. Тобто, коли працівник фактично відпрацював тільки частину місяця. Для всіх зазначених випадків індексації підлягає лише та частина зарплати, яка нарахована за фактично відпрацьований час. Але при цьому має застосовуватись специфічна процедура визначення суми такої індексації!
З метою визначення суми індексації в цьому випадку розрахунок проводиться в два етапи. Спочатку рахується загальна сума індексації (виходячи зі суми зарплати, нарахованої за відпрацьований час). А потім визначається фактична сума індексації (пропорційно співвідношенню фактично відпрацьованого часу до норми робочого часу у відповідному місяці).
Якщо працівник перебував у відпустці цілий місяць або хворів весь місяць, то індексація не нараховується. Оскільки немає зарплати, на яку можна було б нарахувати індексацію (а виплати, розраховані із середньої зарплати, не індексуються). Це стосується і випадка мобілізації працівника або його участі в територіальній обороні – середній заробіток таких працівників не індексується! Оплата, яка виплачується працівникам за час простою, не підлягає індексації.
Статтею 2 Закону «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Таким чином, оскільки оплата у разі вимушеного простою не є постійною виплатою, вона не підлягає індексації.
Підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації повинні враховувати всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Тобто в загальний розмір зарплати до та після підвищення включають не тільки оклад, а й постійні доплати, надбавки, премії. Сума індексації в місяці підвищення тарифних ставок/окладів не нараховуються, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що виникла в місяці підвищення доходу. Тож індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення доходу не перевищує суму індексації, що склалася в місяці підвищення, то сума індексації в такому місяці визначається як різниця між сумою індексації цього місяця та розміром підвищення доходу.
Які доходи підлягають індексації?
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.
Оплата праці у грошовому виразі, яка включає:
- оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками,
- доплати,
- надбавки,
- премії,
- гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством,
- інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Пенсії з урахуванням:
- надбавок,
- доплат,
- підвищень до пенсії,
- додаткової пенсії,
- цільової грошової допомоги на прожиття,
- пенсії за особливі заслуги перед Україною;
- щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії
Стипендії
Соціальні виплати:
- допомога по безробіттю,
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного,
- щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим),
- щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,
- страхова виплата дитині, яка народилась особою з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності.
Грошове забезпечення військово-службовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Які доходи не підлягають індексації?
Виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати:
- оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;
- допомога по тимчасовій непрацездатності;
- виплати, що зберігаються за працівником за час службового відрядження;
- виплати, що зберігаються за працівником за час щорічної та додаткової відпустки та ін.
Доходи громадян:
- від здачі в оренду майна,
- від акцій та інших цінних паперів,
- ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства,
- підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності.
Державна соціальна допомога:
- малозабезпеченим сім’ям,
- на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням,
- на дітей одиноким матерям,
- по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Разові виплати:
- цільова разова матеріальна допомога,
- одноразова допомога при виході на пенсію,
- суми соціальних пільг,
- компенсації крім виплат, визначених п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення,
- винагорода за підсумками роботи за рік тощо.
Виплат відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування:
- допомога у зв’язку з вагітністю та пологами,
- допомога при народженні дитини,
- допомога на поховання,
- одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності,
- одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідальність за ненарахування та невиплату індексації
Норми та гарантії в оплаті праці, встановлені у КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про оплату праці», є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці. Індексація зарплати належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці. Невиконання роботодавцем обов’язку щодо індексації зарплати є недотриманням мінімальних гарантій в оплаті праці.
Фінансові санкції до роботодавця за непроведення індексації застосовують органи Держпраці. Якщо роботодавець не нараховує індексацію зарплати, його можуть притягти до відповідальності. За непроведення індексації зарплати працівників передбачена фінансова, адміністративна і кримінальна відповідальність.
Фінансові санкції за таке порушення застосовуються згідно з абзацом четвертим ч. 2 ст. 265 КЗпП України (недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці). Штраф за таке порушення значний – 10 МЗП (37 230 грн.) за кожного працівника, чия зарплата не проіндексована.
Адміністративна відповідальність установлена ст. 41 КУпАП. Органи Держпраці не накладають штрафи за цією статтею, але у них є право складати протоколи про таке правопорушення. А розглядає такі справи виключно суд.
Кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 175 КК України за безпідставну невиплату зарплати (у т. ч. й індексації) більше ніж за один місяць, але тільки за наявності наміру в роботодавця.
| Види відповідальності | Підстави притягнення до відповідальності |
|---|---|
| Фінансова відповідальність | Якщо роботодавець не індексує зарплату своїх співробітників, йому загрожує штраф за недотримання мінімальних гарантій в оплаті праці, передбачений ст. 265 КЗпП України – 10 мінімальних зарплат (МЗП) за кожного працівника, стосовно якого допущено порушення. Факт порушення може бути встановлений під час інспекційного відвідування суб’єкта господарювання. У такому разі складається акт про виявлення у СГ ознак порушення законодавства про працю. Протягом 10 днів із дати складення акта орган Держпраці повинен прийняти рішення про розгляд справи про накладення штрафу (п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення). Суб’єкт господарювання, стосовно якого розглядатиметься справа, повинен бути повідомлений за 5 днів до дати розгляду. Розглядати справу без участі СГ не можна, якщо він не був проінформований належним чином і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду. |
| Адміністративна відповідальність | За ненарахування індексації зарплати передбачена адміністративна відповідальність за ст.41 КУпАП. Проте органи Держпраці не накладають штрафи за цією статтею, а тільки складають протоколи про таке правопорушення (ст. 255 КУпАП). А розглядає такі справи виключно суд (ст. 221 КУпАП).
Підставою для притягнення до відповідальності за ст.41 КУпАП може бути як непроведення індексації зовсім, так і її несвоєчасне проведення; проведення з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення тощо. Адже всі ці порушення підпадають під поняття «Інші порушення вимог законодавства про працю». Штраф за такі порушення становить:
Для застосування адміністративних штрафів установлено строк давності (ст.38 КУпАП):
|
| Кримінальна відповідальність | Частиною 1 ст.175 КК України передбачена відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати (а отже, й індексації) більше ніж за один місяць, якщо таке порушення скоєне умисно керівником юрособи або роботодавцем-підприємцем.
Санкції за цей злочин можуть бути такими:
Роботодавець звільняється від відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності він погасив заборгованість з виплати зарплати (у т. ч. індексації) (ч. 3 ст. 175 ККУ). |
Увага! Колишній працівник може стягнути через суд суму індексації зарплати, якщо з ним із запізненням розрахувалися при звільненні. Згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком. А несвоєчасний розрахунок із працівником при звільненні вважається порушенням законодавства про оплату праці. Ця норма поширюється і на випадки стягнення індексації зарплати, яка є складовою зарплати.
Строки звернення до суду
Строки звернення до суду для вирішення трудових спорів визначаються у ст. 233 КЗпП України. Працівник може безпосередньо звернутися з відповідною заявою до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а стосовно справ про звільнення – у місячний термін із дня отримання копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці, людина має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати без обмеження будь-яким терміном.
