Адміністративний арешт майна платників податків: зміст, підстави виникнення, порядок застосування

Нормативна база

• Податковий кодекс України
• Кодекс адміністративного судочинства України
• Закон України "Про виконавче провадження"
• Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів від 14 липня 2017 року № 632

Зміст адміністративного арешту

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

• Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
• Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
  

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону (ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження"), та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для накладення адміністративного арешту

Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин:

1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки);
9. нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Порядок застосування арешту майна

Відповідно до Розділу 4 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів від 14 липня 2017 року № 632 (далі - Порядок), керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, що є підставою для накладення адміністративного арешту, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під підпис:

• платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;
• іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду. Для звільнення коштів з-під арешту контролюючий орган звертається до суду протягом двох робочих днів, що настають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав для припинення такого арешту.
Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України,
У разі прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Продовження та припинення арешту майна

Строк перевірки судом - 96 годин не може бути продовжений в адміністартивному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власник майна, на яке накладено арешт, не встановлений (не виявлений). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністартивного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі, якщо майно є таким,що швидко псується, - протягм граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Припинення арешту майна здійснюється у разі:

1. відсутності протягом строку, зазначеного у пункті 2 розділу ІV Порядку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим;
2. погашення податкового боргу платника податків;
3. усунення платником податків причин застосування арешту майна;
4. ліквідації платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
5. надання відповідному контролюючому органу третьою особою належних доказів належності арештованого майна до об'єктів права власності цієї третьої особи;
6. скасування судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна;
7. прийняття судом рішення про припинення арешту майна;
8. пред'явлення платником податків дозволів (ліцензій) на провадження діяльності, а також документа, що підтверджує реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, здійснену в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
9. фактичного проведення платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
10. взяття податковим органом на податковий облік нерезидента на підставі акта перевірки.