Відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 Кримінального кодексу України

Нормативна база

• Кримінальний кодекс України (КК України)
• Закон України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори"
• Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними"
• Постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів"
• Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"

Загальні положення

Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту -

караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах, -

караються штрафом від двох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

4. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 КК України

Предмет кримінального правопорушення

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Поняття та ознаки названих предметів наводяться в Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори». При цьому всі ці предмети (крім аналогів) передбачені Переліком нарко­тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 (далі - Перелік).

Перелік складається з чотирьох таблиць (Таблиці І, II, ІІІ і IV), кожна з яких включає Список № 1 і Список № 2, а Таблиця І - ще й Список № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, Списки № 1 і 2 Таблиці І), або обмежений, але щодо якого встановлюються заходи контролю різного ступеня суворості.

Наркотичні засоби - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини. Наркотичні засоби рос­линного походження - похідні різних сортів конопель (анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн; синтетичні наркотики - це нарко­тики, синтезовані в хімічних лабораторіях (часто кустарних) з різних хімічних речовин (наприклад, перветин, метадон, фентаніл, фенамін, мело-квалон тощо).

Психотропні речовини - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, природні матеріали. До психотропних речовин відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазепам, феназепам, ЛСД тощо.

Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин (далі - пре­курсори) - це речовини та їх солі, що використовуються при виробництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку. До прекурсорів відносять ацетон, етиловий ефір, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол тощо.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - це заборонені для обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не вклю­чені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні хімічній структурі та властивостям наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. Зазвичай виготовлення наркотиків-аналогів має місце при створенні нового фармацевтичного пре­парату, в ході якого визначається і вивчається низка речовин, які мають порівняні властивості, але дещо відрізняються своєю молекулярною структурою.

Назви (міжнародні незареєстровані і хімічні) особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин подані відповідно в списках № 1 і 2 Таблиці І Переліку. Так, до особливо небезпечних нарко­тичних засобів віднесені, наприклад, героїн, кокаїновий кущ, кока лист, ма­кова соломка (концентрат з макової соломки), ефедрин, опій. У свою чергу, особливо небезпечними психотропними речовинами визнані, наприклад, катинон, ЛСД, ЛСД-25, парагексил, МДМА тощо.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення

Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого статтею 309 КК України виявляється в таких альтернативних діях, а саме незаконних:

1. виробництві;
2. виготовленні;
3. придбанні;
4. зберіганні;
5. перевезенні;
6. пересиланні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів.

Незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин - усі дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин з хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують, здійснені всупереч установленому законом порядку.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин - це всі дії, включаючи рафінування, підвищення в препараті концентрації наркотичних засобів, психотропних речовин, чи їх переробку, здійсненні всупереч встановленого законом порядку, у результаті яких на основі наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, або лікарські засоби, що їх містять, чи інші наркотичні засоби, психотропні речовини. Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад кримінального правопорушення з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації.

Незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, пода­рунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків нарковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецеп­том лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до статті 5 Зако­ну України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними». У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу кримінального правопорушення немає (пункт З постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4 "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів " (далі - постанова Пленуму). Незаконне придбання слід відрізняти від викрадення (шляхом крадіжки чи грабежу), привласнення та інших дій, за які відповідальність настає згідно зі статтею 308 КК України. Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння ними особою.

Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, пси­хотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці). Відпові­дальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речо­вин, їх аналогів настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотич­них засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного.

Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин. Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих за­собів чи речовин (пункт З постанови Пленуму). Судова практика також виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особистого використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення наркотичних засобів. Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту початку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

Незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або в інший спосіб з одного місця в інше в межах території України. При цьому кримінальне правопорушення вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні.

Для констатації об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення достатньо вчинити хоча б одну із зазначених дій.

Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом та обов'язково відсутністю мети збуту наркотичних засобів чи речовин. Іншими словами, мета зазначених вище дій може бути будь-якою, за виключенням збуту (наприклад, особисте споживання наркотичних засобів чи речовин). Саме відсутність мети збуту є обставинною, за якою розмежовуються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 307 та 309 КК України. При цьому в кожному випадку слід уважно досліджувати обставини справи, які стосуються характеристики мотивів, намірів особи при здійсненні нею виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів чи психотропних речовин або їх аналогів, щоб не допускати помилок при кваліфікації.

Суб’єкт кримінального правопорушення

Суб'єкт - загальний; особа, що досягла 16-річного віку, а за частиною третьою, до вчинення незаконних дій має бути залучено неповнолітню особу (особу, яка не досягла 18 років).

Якщо зазначені діяння вчиняє службова особа з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбаче­них статтями 307 та 364 КК України.

Кваліфікуючі ознаки

Кваліфікуючими ознаками даного кримінального правопорушення за частиною другою статті 309 КК України є вчинення зазначених вище дій:

• за попередньою змовою групою осіб;
• протягом року після засудження за цією статтею;
• предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.

Особливо кваліфікуючими ознаками даного кримінального правопорушення за частиною третьою статті 309 КК України є вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті:

• із залученням неповнолітнього;
• якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах.

У випадках, коли наркотичний засіб або психотропну речовину було одночасно виготовлено і для власного вживання, і для збуту, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених статтями 307 і 309 КК України.

Звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 309 КК України

Частина четверта статті 307 КК України передбачає спеціальний вид обов'язкового і безу­мовного звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України. Так, особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (частина перша цієї статті, частина перша статті 309 цього Кодексу). Передумовою такого звільнення є вчинення даною особою однієї чи кількох дій, передбачених частиною першою статті 309 КК України, незалежно від того, закінченими чи незакінченими вони були, проте перелік дій є вичерпним. У випадку, якщо особа вчинила згадані вище дії за наявності кваліфікуючих обставин, передбачених частинами другою або третьою статті 309 КК України, передумова такого звільнення відсутня.

Поряд з цим, частиною четвертою статті 309 Кримінального кодексу України передбачено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто, підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 309 КК України, складається з двох елементів, а саме: добро­вільного звернення цієї особи до лікувального закладу і початку її лікування від наркоманії.

Згадана вище норма права заохочує особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 309 КК України і захворіла на наркоманію, добровільно пройти лікування від наркотичної залежності.

Особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій у встановле­ному порядку медичним закладом встановлено діагноз «наркоманія» - хворобли­вий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зло­вживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров'я України і який харак­теризується психічною або фізичною залежністю від них (стаття 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»).

Особа за власним вибором має право на звернення до лікувального закладу, зареєстрованого у встановленому законом порядку, яким може бути як державна лікарня, диспансер, поліклініка, так і установи недержавної форми власності, зареєстровані у встановленому законом порядку (наприклад, клініки, медичні центри, кабінети тощо). Звернення і початок лікування повинні мати місце після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, але до закінчення три­річного строку давності.

Звернення визнається добровільним, якщо особа за своєю волею (не­обов'язково за своєю ініціативою) звертається до лікувального закладу, усвідомлюючи, що має можливість безперешкодно вчиняти кримінальне правопорушення, передба­чене частиною першою статті 309 КК України. Якщо особа звертається до лікувального закладу у зв'язку із викриттям її участі у цьому кримінальному правопорушенні, таке звернення вважається не добровільним, а вимушеним.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідаль­ності на цій підставі, слід з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до ліку­вального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (пункт 23 поста­нови Пленуму).

Особа визнається такою, що розпочала лікування від наркоманії, якщо вона почала виконувати призначення лікаря. Про це може свідчити початок амбула­торного лікування, поміщення до стаціонару тощо. Якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу з проханням про лікування від наркоманії, але з будь-яких причин (наприклад через відсутність вільних ліжко-місць у лікарні, ліків чи належних спеціалістів тощо) все ж таки не розпочала таке ліку­вання, то підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності, передба­ченої частиною першою статті 309 КК України, відсутня.

Корисні посилання

• Кримінальний кодекс України. Особлива частина. Науково - практичний коментар: у 2 т. /за заг.ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид.,допов. – Х.: Право, 2013.