Геноцид: поняття та характеристика

Нормативна база

• Конституція України
• Кримінальний кодекс України
• Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948 р. Ратифікована УРСР 22 липня 1954 р.
• Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством, від 21 березня 1949 р. Ратифікована УРСР 31 жовтня 1958 p.
• Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. Підписана УPCP 29 серпня 1956 р.
• Міжнародна конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 p. Ратифікована УРСР21 січня 1969 р.
• Європейська конвенція про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 25 січня 1974 р.
• Конвенція про запобігання злочину апартеїд і покарання за нього від 30 листопада 1973 р. Ратифікована УРСР 15 жовтня 1975 р.
• Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р.
• Віденська декларація Ради Європи від 9 жовтня 1993 р.
• Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 18 квітня 1995 р.

Загальна інформація

Відповідно до стаття 442 Кримінального кодексу України (далі - КК України) злочином визнається геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу,

Національна група (нація) - це така, що історично склалася стійка спільнота людей, для якої характерні спільна територія, економічні зв’язки, своя мова, відмітні особливості побуту, культури І духовності.

Етнічна група (етнос) - така, що історична склалася стійка соціальна група людей, для якої характерні єдність культури і духовності, особливості побуту, звичаїв (плем’я, народність, народ). Для неї можуть не бути характерними ознаки, що є визначальними для національної групи (наприклад, євреї тривалий час не мали спільної території, не були пов’язані між собою економічно, багато із них не володіли своєю мовою).

Расова група (раса) - така, що історично склалася група людства, об’єднана спільністю фізичних ознак, що наслідуються (колір шкіри, волосся та очей, форма черепа, зріст тощо), обумовлених спільністю походження і початкового розселення.

Релігійна (конфесійна) група - група людей, для якої спільною є сукупність духовних уявлень про надприродні сили та істоти, яким ця група поклоняється.

Відповідно до Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. У документі від 1948 року геноцид визначено як «дії з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу».

Стаття II Конвенції визначає п’ять дій, які відповідають визначенню «геноцид».

• вбивство членів групи (національної, етнічної, расової чи релігійної – ред.);
• заподіяння тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам групи;
• навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення повністю або частково;
• вжиття заходів, спрямованих на запобігання народженню всередині групи;
• примусове переведення дітей з групи в іншу групу. Також визначення злочину геноциду міститься в статті VI Римського статуту Міжнародного кримінального суду. За вчинення воєнних злочинів, геноциду не має строку давності притягнення до відповідальності. Особливістю цих злочинів є те, що відповідальність за їх вчинення несуть конкретні особи, які віддають накази вчинити такі злочинні дії.

Склад злочину

Об'єкт злочину

Об'єктом геноциду є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп

Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи, на знищення якої спрямоване діяння винних осіб - як громадяни України, так і іноземні громадяни чи особи без громадянства. До найбільш небезпечних сучасних форм дискримінації належать расизм, антисемітизм, нетерпимість стосовно арабів і мусульман, негрофобія, ксенофобія (ворожість до будь-яких іноземців). Видом геноциду є апартеїд - обмеження прав громадян за расовою ознакою.

Об'єктивна сторона злочину

3 об'єктивної сторони злочин проявляється в суспільне небезпечних діях або бездіяльності, формами якого є:

1. позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи;
2. заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
3. створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; передбачає економічну блокаду групи та позбавлення її реальної можливості забезпечувати для себе достатнє харчування і медичне забезпечення, заборону існування групи за межами невеликої території резервації чи гетто, експропріація землі, що належить групі або її членам, примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання, насильницьке переселення (депортацію) в місцевість, несприятливу для проживання людей, поширення епідемій тощо. Найбільш яскравими проявами геноциду у цій формі в історії України були масова депортація населення у віддалені регіони СРСР у 1929-1931 pp. і голодомор 1932-1933 pp.;
4. скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі. Може відбуватися шляхом застосування методів генної інженерії, примусової кастрації і стерилізації, насильницької контрацепції, примушування жінок до вчинення аборту, незаконного позбавлення волі чоловіків групи або створення умов для окремого проживання чоловіків та жінок, заборони шлюбів між членами однієї расової, етнічної чи національної групи тощо. Способом запобігання дітонародженню є і кастрація, яка водночас розглядається як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень;
5. насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу. Метою цієї передачі звичайно є стирання із пам'яті дитини інформації, що ідентифікує її у власному уявленні як члена певної групи з наступним біологічним розчиненням її нащадків серед представників іншої групи;
6. публічні заклики, виготовлення та розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій; публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам в їх присутнос­ті або із застосуванням технічних засобів масового інформування (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню). Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інфор­мації: друковану і рукописну продукцію, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски тощо. Поняттям «виготовлення» охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження. Розповсюдження матеріалів - будь- яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклеювання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).

Цей злочин вважається закінченим: у перших двох формах — з моменту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах — коли вчинено зазначені діяння.

Суб'єктивна сторона злочину

З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу.

Спеціальною ознакою геноциду у перших його п'яти формах є мета - повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи. Тому дискримінаційні дії, що позбавляють громадян певної групи можливості повністю використовувати свої права і свободи - право на свободу пересування, на підприємницьку діяльність, на судовий захист, на охорону здоров'я, на освіту, на користування і навчання рідною мовою, на розвиток національних культурних традицій, на створення культурних і навчальних закладів національних меншин, на участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо, - але не спрямовані на знищення цієї групи, кваліфікуються за статтею 161 КК України.

Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження. Для таких форм злочину, як публічні заклики до геноциду і розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду, мета не є обов'язковою ознакою складу.

Ніякі строки давності не застосовуються до геноциду в частині застосування частини першої статті 442 КК України, незалежно від часу його вчинення.

Суб'єкт злочину

Суб'єкт злочину загальний. Для складу злочину не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом. Так само не має значення, чи належать суб'єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії.

Санкція (покарання)

• Геноцид (частина перша статті 442 КК України) карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
• Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів (частина друга статті 442 КК України) - караються пробаційним наглядом на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.