Економічна концентрація суб'єктів господарювання та контроль за її здійсненням

Нормативна база

• Господарський кодекс України
• Закон України "Про захист від економічної конкуренції"
• Розпорядження Антимонопольного комітету України від 19 лютого 2002 року № 33-р "Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання"

Поняття економічної концентрації

Концентрація — це процес злиття підприємств, компаній та інших ринкових активів, внаслідок якого зростає економічна влада учасників ринку. В українському конкурентному законодавстві концентрацією визнається:

1. злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;
2. набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи їх частинами, зокрема, шляхом: - безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, фінансовий лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується; - призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, при якій більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи,
3. створення двома і більше суб’єктами господарювання суб’єкта господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом;
4. безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25% або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Опосередковане (через інших осіб) придбання, набуття в інший спосіб у власність, одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді єдиного майнового комплексу суб’єкта господарювання чи його структурного підрозділу, це отримання однією юридичною чи фізичною особою можливості впливати на реалізацію прав, що випливають з володіння чи управління (користування) частками (акціями, паями), активами (майном) іншої юридичної особи, завдяки: 1) наявності контролю над особами, які набувають у власність чи одержують в управління (користування) зазначені частки (акції, паї), активи (майно); 2) наявності або появі контролю над тими юридичними особами, які володіють чи управляють (користуються) зазначеними частками (акціями, паями), активами (майном); 3) поєднанню наведених умов.

Набуття у власність банком активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, або в результаті набуття у власність банком предмета застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження в інший спосіб, у тому числі в межах процедур банкрутства або виконавчого провадження за умови, що банк та пов’язані з ним відносинами контролю суб’єкти господарювання не братимуть участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання, частки (акції, паї) якого є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, та не використовуватимуть активи у вигляді єдиного майнового комплексу, який є предметом застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, для здійснення господарської діяльності протягом усього періоду володіння предметом застави (іпотеки) чи іншим забезпечувальним обтяженням»

Випадки, коли необхідно отримувати дозвіл на концентрацію

Дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію суб’єктів господарювання необхідно отримувати не у будь-якому випадку. Отримання попереднього дозволу АМКУ потребують концентрації, якщо:

• сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 30 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні не менш як у двох учасників концентрації з урахуванням відносин контролю перевищує суму, еквівалентну 4 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, у кожного;
• або сукупна вартість активів, або сукупний обсяг реалізації товарів в Україні суб’єкта господарювання, щодо якого набувається контроль, або суб’єкта, активи, частки (акції, паї) якого набуваються у власність чи одержуються в управління і користування, або хоча б одного із засновників створюваного суб’єкта господарювання з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік перевищує суму, еквівалентну 8 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, у т.ч. за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 млн євро, визначену за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року.

Концентрація, яка потребує дозволу, забороняється до надання дозволу на її здійснення. Дозвіл на концентрацію може бути наданий лише у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

Процедура отримання дозволу на концентрацію

Процедура розгляду заяв про надання дозволу на концентрацію в Україні складається з таких етапів:

1. попередній розгляд заяви для визначення, чи концентрація між суб’єктами господарювання може спричинити негативні наслідки для конкуренції на задіяному ринку;
2. винесення відповідного рішення та за необхідності порушення справи про концентрацію;
3. збір та детальний аналіз інформації, необхідної для прийняття рішення про надання дозволу чи заборону концентрації;
4. прийняття відповідного рішення з чітким поясненням причин та за необхідності покладенням зобов’язань на учасників концентрації.

Розглядаючи матеріали, які надані для отримання дозволу на концентрацію, фахівці Антимонопольного комітету України здійснюють: поглиблений аналіз заявленої концентрації; розгляд можливих об’єктивних економічних наслідків такої концентрації як для ринку, на якому функціонують суб’єкти господарювання, так і для самих учасників концентрації. Якщо органами АМКУ надано дозвіл на концентрацію, необхідно пам’ятати, що концентрація має бути здійснена протягом року з дня прийняття рішення про надання дозволу на неї, якщо більший строк не визначено у рішенні. Якщо концентрація у цей строк не здійснена, учасники мають подати нову заяву про отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України на концентрацію.

У разі відмови Антимонопольного комітету України в наданні дозволу учасники концентрації все одно можуть його отримати, але їм потрібно буде довести, що позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. У цьому випадку учасники можуть звернутися до Кабінету міністрів України з заявою про надання дозволу на концентрацію. Кабінет міністрів може дозволити концентрацію, на здійснення якої Комітет не надав дозволу, якщо позитивний ефект зазначеної концентрації для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції. При цьому КМУ теж керується відповідними принципами, згідно з якими дозвіл не може бути наданий, якщо обмеження конкуренції, зумовлені концентрацією, не є необхідними для досягнення мети концентрації чи становлять загрозу системі ринкової економіки.

Органи Антимонопольного комітету України  забороняють концентрацію в разі, якщо за результатами розгляду справи про концентрацію було підтверджено наявність підстав для заборони концентрації, а запропоновані учасниками концентрації зобов’язання не усувають негативних наслідків для конкуренції після їх впровадження. У такому випадку в рішенні органу Комітету зазначається обґрунтування недостатності запропонованих учасниками концентрації зобов’язань (пункт 13 підпункту 3 розділу XI Порядок розгляду заяви про надання дозволу на концентрацію)

Що не вважається концентрацією

Не вважаються концентрацією:

1. створення суб’єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили зазначений суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання. Такі дії розглядаються як узгоджені дії.
2. придбання часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій чи операцій з цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх наступного перепродажу за умови, що зазначена особа не бере участі в голосуванні у вищому органі чи інших органах управління суб’єкта господарювання. У такому випадку наступний перепродаж має бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток (акцій, паїв). На клопотання зазначених осіб із обґрунтуванням про неможливість здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку;
3. дії, які здійснюються між суб’єктами господарювання, пов’язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, крім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом;
4. набуття контролю над суб’єктом господарювання або його частиною, в тому числі завдяки праву управління та розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою чи посадовою особою органу державної влади;
5. набуття у власність банком чи іншою фінансовою установою активів у вигляді єдиного майнового комплексу, часток (акцій, паїв) суб’єкта господарювання у разі, якщо таке набуття у власність передбачено планом реструктуризації, шляхом звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) чи іншого забезпечувального обтяження, за умови їх наступного відчуження суб’єктам господарювання, не пов’язаним відносинами контролю з цим банком чи з цією фінансовою установою, протягом двох років з дня такого набуття у власність.