Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Амністія

Загальні положення

Амністія (грец. αμνηστια — прощення) — повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та Закону України "Про застосування амністії в Україні" (далі - Закон).

Верховна Рада України вправі прийняти закон про амністію як щодо певної категорії осіб, так і щодо конкретно визначеної особи (індивідуальна амністія) (частина четверта статті 1 Закону).

Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року, крім випадків індивідуальної амністії (стаття 7 Закону).

Дія закону про амністію поширюється на кримінальні правопорушення, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на триваючі або продовжувані кримінальні правопорушення, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності.

У виняткових випадках з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених законом про амністію (умовна амністія) (стаття 5 Закону).

Куди звернутися

Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Застосування цього Закону здійснюється щодо:

  • осіб, звільнених від відбування покарань з випробувань, та осіб, яких засуджено до покарань, що не пов’язаних з позбавленням волі, крім покарань у виді штрафу, — за поданням органу виконання покарань, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
  • осіб, яких засуджено до покарань у виді штрафу, якщо на день набрання чинності цим Законом це покарань не виконано, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника;
  • засуджених, які перебувають в установах виконання покарань, — за поданням начальника встанови, погодження відповідною спостережною комісією або службою у справах для дітей, або за клопотанням самого засудженого, його захисника чи законного представника;
  • осіб, щодо яких судом ухвалено вирок, який не набрав законної сили, — за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Рішення про застосування або незастосування амністії приймається судом до кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання, яка особа викликається в судове засідання і може давати пояснення.

Неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи. У разі відсутності необхідних відомостей про особу, до якої застосовується амністія, розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання.

Судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов'язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.

Особи, засуджені за вчинення кримінального правопорушення, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніше ніж протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію. Але це не значить, що амністія можлива лише протягом 3 місяців. Цей термін встановлено для посадових осіб пенетенціарних установ, прокуратури та суду, щоб вони не зволікали із застосуванням Закону про амністію.

Перелік документів

Клопотання про застосування амністії може подати установа виконання покарань, також засуджена особа. Якщо подає засуджена особа, то усі необхідні документи вилучаються із кримінальної справи такої особи. Також якщо засуджена особа має неповнолітню дитину, тоді до клопотання додається свідоцтво про народження. Якщо засуджений є особою з інвалідністю - до клопотання додається довідка про інвалідність, якщо батьки похилого віку - пенсійне посвідчення тощо.

Підстави для відмови

Законом визначено коло осіб, щодо яких не допускається застосування амністії:

  • осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі, і до осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі;
  • осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії;
  • осіб, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки України, терористичний акт, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
  • осіб, яких засуджено за злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб;
  • осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію або помилування незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисне кримінальне правопорушення.

Амністія також не застосовується до осіб, засуджених за умисне вбивство; катування; насильницьке донорство; незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється (стаття 4 Закону).

Особи, визнані винними у вчиненні державної зради, диверсії, корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вироки стосовно яких не набрали законної сили, не можуть бути звільнені від відбування покарання, а особи, вироки стосовно яких набрали законної сили, - не можуть бути повністю звільнені законом про амністію від відбування покарання. Зазначені особи можуть бути звільнені від відбування покарання після фактичного відбуття ними строків, встановлених частиною третьою статті 81 Кримінального кодексу України.

Дія законів про амністію не поширюється на осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності. Застосування амністії передбачає звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, а неосудні до таких осіб не належать. Водночас обмежено осудна особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності чи від покарання або від його подальшого відбування у випадках, передбачених законом, у тому числі на підставі акта амністії.

Порядок та строки оскарження

Вказуються в рішенні суду та оскаржуються в апеляційному суді.

Помилування

Помилування — звільнення від відбування кримінального покарання індивідуальним рішенням, як правило, глави держави.

В Україні помилування здійснюється лише щодо засуджених осіб. Питання помилування регламентовано Указом Президента України від 21 квітня 2015 року № 223 «Про порядок здійснення помилування», яким затверджено Положення про порядок здійснення помилування (надалі - Положення).

Помилування засуджених здійснюється у виді:

  • заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років;
  • повного або часткового звільнення від основного і додаткового покарань.

Право клопотати про помилування має особа:

  • засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
  • засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
  • засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;
  • є захисником, одним із батьків, дружиною (чоловіком), дитиною, іншим членом сім'ї, законним представником засудженої особи;
  • у виняткових випадках за наявності надзвичайних обставин клопотання про помилування також може бути подано головою або іншим членом Комісії при Президентові України у питаннях помилування, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Уповноваженим Президента України з прав дитини, Радником - уповноваженим Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації, Радником - уповноваженим Президента України з питань безбар'єрності (пункт 3 Положення).

Згідно з нормами Положення клопотання подається лише після набрання вироком законної сили, а у разі оскарження вироку в касаційному порядку - після прийняття рішення відповідним судом.

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про її помилування може бути подано після відбуття нею не менше 15 років призначеного покарання.

Куди звернутися

Клопотання про помилування особою, засудженою судом України, яка відбуває покарання в Україні, або засудженою судом іноземної держави і переданою для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, подається через адміністрацію установи виконання покарань або іншого органу, що здійснює виконання кримінальних покарань (абзац перший пункту 6 Положення).

Зразки необхідних документів та строки розгляду питання

Перш за все, клопотання про помилування оформляється власноруч в довільній формі, яке адміністрацією установи невідкладно реєструються в журналі обліку клопотань про помилування засуджених.

Адміністрація установи протягом 15 днів з дня подання клопотання забезпечує підготовку характеристики на засудженого і відомостей про заохочення та стягнення за весь період тримання цієї особи в установі та направляє клопотання про помилування засудженого(ї) та підготовлені до нього документи до Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України (далі - Департамент).

У характеристиці, яка долучається до клопотання про помилування повинно відображатися поведінка за весь період відбування покарання (ставлення до праці та навчання, участь у виховних заходах і реалізації програм диференційного виховного впливу, соціально-корисна активність, ставлення до вчиненого кримінального правопорушення та відшкодування завданого збитку, соціальні зв’язки, ступінь виправлення) із викладеною думкою адміністрації і, як правило, спостережної комісії або служби у справах дітей про доцільність помилування, а також інші відомості і дані, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування.

Крім цього, до клопотання про помилування особи, засудженої до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі додаються:

  1. анкета засудженого(ї) до клопотання про помилування за формою, визначеною у додатку 4 до Порядку;
  2. копії вироків, ухвал і постанов суду, які є підставою для відбування покарання засудженим;
  3. копія повідомлення про набрання вироком, ухвалою або постановою законної сили;
  4. характеристика на засудженого (у) (додаток 2 Порядку);
  5. відомості про заохочення та стягнення;
  6. виписка з медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о) та виписка з карти хворого, який вибув із стаціонару (форма № 066/о);
  7. відомості про наявність майнового позову, який підлягає стягненню, та стан відшкодування заподіяних кримінальним правопорушенням збитків;
  8. психологічна характеристика на засудженого (у) (щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі).

Вказаний Порядок надає право засудженому до клопотання про помилування долучити інші документи, які, на його погляд, мають значення для застосування помилування.

Після погодження характеристики заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи та затвердження її начальником установи клопотання засудженого про помилування, характеристика на засудженого і відомості про заохочення та стягнення за весь період тримання цієї особи в установі протягом 3-х робочих днів з дня реєстрації клопотання про помилування передаються до підрозділу контролю за виконанням судових рішень установи для подальшого оформлення документів.

Адміністрація установи зобов'язана під особистий підпис ознайомити засудженого із копіями документів, які додаються до клопотання про помилування, що проставляється на копії супровідного листа до Департаменту, після чого вони долучаються до особової справи засудженого.

Після спливу 5 денного строку Адміністрація установи передає клопотання разом з характеристикою на засудженого до Офісу Президента України.

Клопотання про помилування і підготовлені Департаментом матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України у питаннях помилування (далі - Комісія) (пункт 8 Положення).

Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

  • ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудженого, його поведінка, щире каяття, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди, сімейні та інші обставини;
  • думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських об'єднань та інших суб’єктів про доцільність помилування.

За результатами попереднього розгляду клопотань про помилування і матеріалів, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування.

Про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Комісія доповідає Президентові України (пункт 12 Положення).

Про помилування засудженого Президент України видає указ.

Після цього, з метою виконання такого указу, він надсилається:

  • щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, а також щодо осіб (громадян іноземної держави), засуджених судами України до позбавлення волі, які передані для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, - Міністерству юстиції України;
  • щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;
  • щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань, - Міністерству оборони України;
  • щодо інших осіб - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам, органам місцевого самоврядування для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

Порядок оскарження

У разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії не раніш як через п'ять років, а щодо інших засуджених - не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

Зразки клопотань

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Звільнення_від_покарання_на_підставі_закону_України_про_амністію_або_акта_про_помилування&oldid=51133