Кримінальна відповідальність за насильницьке донорство
Нормативна база
- Конституція України
- Кримінальний кодекс України
- Закон України "Основи законодавства про охорону здоров'я"
- Закон України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"
- Порядок медичного обстеження донорів крові та компонентів крові, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 серпня 2005 року № 385 "Про інфекційну безпеку донорської крові та її компонентів"
Загальні положення
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Донорство крові та компонентів крові - добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові").
Здавання крові для подальшого використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання в наукових дослідженнях здійснюється повнолітніми дієздатними фізичними особами добровільно. Забороняється насильницьке або шляхом обману вилучення крові у фізичної особи з метою використання її як донора. Донорство крові, її компонентів здійснюється відповідно до закону. Донорам надаються пільги, передбачені законодавством України. (стаття 46 Закону України "Основи законодавства про охорону здоров'я").
Донором крові може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка має посвідку на постійне проживання на території України, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (частина перша статті 14 Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові").
Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання.
Величина разової максимально допустимої дози крові та компонентів крові, збір якої може бути здійснено від одного донора, та регулярність донацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові, уповноважені приймати остаточне рішення про допуск до донації або про відсторонення донора від виконання ним донорської функції на підставі результатів обов’язкового медичного обстеження, проведеного в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Результати процедур медичного обстеження та тестування донорів щодо допуску до здійснення донації документально фіксуються, а будь-яка невідповідність критеріям допуску до донорства повідомляється донору з наданням повної інформації та обґрунтування з дотриманням вимог щодо конфіденційності.
Відповідно до ст. 16 закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові" з метою запобігання поширенню інфекційних захворювань внаслідок використання крові та компонентів крові в лікувальних цілях, виникненню пов’язаних із цим інших негативних наслідків для здоров’я реципієнтів суб’єкти системи крові, які здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, несуть відповідальність за якість та безпеку заготовленої крові і компонентів крові та зобов’язані забезпечувати відповідність усіх процесів вимогам щодо безпеки та якості крові та компонентів крові під час забору, тестування, переробки, зберігання, розподілу та транспортування донорської крові та компонентів крові, дотримуватися умов і порядку знищення крові та компонентів крові, забезпечувати дотримання вимог щодо простежуваності, гемонагляду, створювати та підтримувати систему якості в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
З метою створення системи якості, управління нею та підтримання такої системи в належному стані кожен суб’єкт системи крові повинен призначити відповідальну особу, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим цим Законом, має відповідний досвід та виконує обов’язки щодо належного забезпечення функціонування системи якості об’єктивно і неупереджено, незалежно від керівництва відповідного суб’єкта системи крові.
Відповідальна особа повинна відповідати таким мінімальним вимогам щодо кваліфікації:
1) наявність диплома, сертифіката або іншого документа, що засвідчує кваліфікаційну підготовку у сфері медицини, фармації або біологічних наук, виданого особі після завершення навчання у закладі вищої освіти або еквівалентного навчального курсу відповідно до закону;
2) щонайменше два роки досвіду роботи після завершення навчання у відповідній сфері в одному або декількох суб’єктах системи крові, які здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, транспортування, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові.
До функцій відповідальної особи належать:
1) забезпечення того, що заготівля та тестування кожної донації крові та/або компонентів крові незалежно від їх кінцевого призначення, а також переробка, зберігання, транспортування, розподіл та реалізація донорської крові та компонентів крові, призначених для трансфузії, здійснюються відповідно до вимог, встановлених законом;
2) подання до уповноваженого органу інформації, необхідної для цілей ліцензування суб’єкта системи крові відповідно до закону;
3) забезпечення виконання відповідним суб’єктом системи крові вимог до персоналу, системи контролю якості, документування діяльності, простежуваності та повідомлення про серйозні несприятливі випадки і серйозні несприятливі реакції.
Виконання цих функцій може бути делеговано іншій особі, яка має належну освіту, підготовку та досвід для їх виконання, в порядку, встановленому законом.
Інформація про призначення відповідальної особи та про делегування функцій відповідальної особи іншій особі повідомляється уповноваженому органу. У разі постійної або тимчасової заміни відповідальної особи або особи, якій делеговано функції відповідальної особи, уповноважений орган негайно повідомляється про таку заміну та дату початку виконання відповідних функцій особою, призначеною на заміну.
Усі працівники суб’єктів системи крові повинні мати належну кваліфікацію та підготовку, а також проходити початкове та подальше навчання відповідно до виконуваних функцій. Документи щодо навчання працівника суб’єкта системи крові повинні зберігатися таким суб’єктом системи крові протягом усього строку працевлаштування такого працівника. Навчальні програми, що включають належну практику, розробляються Національним трансфузіологічним центром та переглядаються не менше одного разу на п’ять років. Кожен суб’єкт системи крові повинен мати організаційну схему (органіграму), а всі працівники такого суб’єкта системи крові повинні мати актуальні посадові інструкції, що чітко визначають їхні завдання та обов’язки.
Усі процедури, приміщення та обладнання, що безпосередньо чи опосередковано впливають на безпеку та якість крові та компонентів крові, а також на безпеку донорів та реципієнтів, підлягають валідації перед введенням в експлуатацію, а також регулярній повторній валідації. Стерильні системи з контейнерами для крові, що використовуються для заготівлі крові та компонентів крові і їх переробки, повинні мати маркування знаком СЕ або відповідати еквівалентним стандартам, визначеним законодавством.
Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, зобов’язані тестувати кожну донацію крові та/або компонентів крові, без винятків, відповідно до правил, що гарантують вжиття всіх необхідних заходів для захисту здоров’я реципієнтів. Тестування має проводитися відповідно до найновіших науково-технічних процедур, що відображають кращу сучасну практику, які визначаються, регулярно переглядаються та оновлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у процесі консультацій фахівців.
Суб’єкти системи крові, що здійснюють заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові, зобов’язані пройти перевірку відповідності умов їхньої діяльності вимогам належної виробничої практики, що проводиться уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Показники безпеки та якості донорської крові та компонентів крові, а також порядок їх дотримання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Відповідно до статті 144 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора.
Склад кримінального правопорушення
Об’єкт кримінального правопорушення
Об'єктом кримінального правопорушення є життя і здоров'я особи та законний порядок донорства крові. Його предметом є тільки кров живої людини і не є ним, зокрема, плазма чи інші компоненти крові, штучно виготовлені замінники крові людини, кров щойно померлої людини тощо.
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення
Об’єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється в насильницькому або шляхом обману вилученні крові у людини з метою використання її як донора. Насильство може бути фізичним або психічним.
При застосуванні фізичного насильства можливе нанесення ударів, побоїв, викручування рук, зв’язування тощо. Психічне насилля проявляється через погрозу застосувати фізичне насилля.
При вчиненні цього кримінального правопорушення насильство виступає як засіб примусити людину до здачі крові та її компонентів.
Кримінальне правопорушення може бути вчинено також шляхом обману. Обманом, в даному випадку, вважається повідомлення неправдивих відомостей донору або замовчування таких відомостей, які вона зобов’язана повідомити. Обман може стосуватися кількості крові, мети її вилучення або реципієнта, якому ця кров буде введена. Будучи обманутим, донор добровільно дає кров або її компоненти.
Злочин є закінченим з моменту вилучення крові, поєднаного з насильством або обманом донора.
Суб’єкт кримінального правопорушення
Суб'єктом кримінального правопорушення може бути як медичний працівник, так і інша особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона кримінального правопорушення
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення проявляється у прямому умислі. Обов’язковою ознакою суб'єктивної сторони є мета - вилучення крові для використання її як донора, а також в окремих випадках – вилучення крові для продажу (обов’язковий корисливий мотив).
Кваліфікуючі ознаки
Кваліфікуючими ознаками кримінального правопорушення є:
- вчинення його щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного (частина друга статті 144 КК України);
- вчинення його за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу (частина третя статті 144 КК України).
Санкція (покарання)
1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою використання її як донора -
карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи без такого.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, -
караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, -
караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
