Малозначність діяння
Нормативна база
- Кодекс України про адміністративні правопорушення
- Постанова Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 266/3228/16-а
- Лист Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11
- Лист Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 33814/7/99-99-17-03-01-17
Загальна інформація
Стаття 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених низкою статтей Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
- частиною четвертою статті 121 (Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами);
- частиною п’ятою статті 122 (Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху);
- статтею 1222 (Невиконання водіями вимог про зупинку);
- статтею 1224 (Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди);
- частиною третьою статті 123 (Порушення правил руху через залізничні переїзди);
- частинами другою - п'ятою статті 126 (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами);
- статтею 130 (Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) ,
- статтею 1611 (Порушення порядку торгівлі пальним).
Яке адміністративне правопорушення вважається малозначним
Термін «малозначність правопорушення» міститься у нормах КУпАП та використовується під час звільнення порушника від адміністративної відповідальності.
Однак чинними нормами КУпАП не визначається поняття малозначності вчиненного правопорушення та виключного переліку діянь, які можуть вважатися малозначними. Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративніправопорушення, звільняє правопорушника від адміністративної відповідальності в кожному випадку окремо, зважаючи на характер вчинюваного діяння та обставини справи - про це йдеться у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11.
Державна фіскальна служба України у своєму Листі від 11.09.2015 № 33814/7/99-99-17-03-01-17 рекомендує кваліфікувати правопорушення як малозначне, якщо сума боргу (недоїмки) з ЄСВ, яка є предметом об'єкта складу правопорушення, не перевищує 10 гривень.
Звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення
Частиною першою статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить повного їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Однак можна зробити висновок, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи безпосередньо громадянам.
Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження означає невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.
Розмежування усного зауваження та попередження
Кодекс України про адміністративні правопорушення чітко розмежовує усне зауваження й попередження.
Усне зауваження не міститься у переліку видів адміністративних стягнень, які визначені статтею 24 КУпАПу, втой час як попередження наявне серед видів стягнення (п. 1 ч. 1 ст. 24, ст. 26 і в санкціях статей Особливої частини КУпАП).
Попередження, будучи мірою стягнення, виноситься в письмовій формі або фіксується іншим установленим способом.
Для застосування усного зауваження та звільнення від відповідальності не потрібно спеціального зазначення про таку можливість в акті про відповідальність за конкретний вчинок.
Призначення усного зауваження здійснюється на розсуд посадової особи, що вирішує справу відповідно до оцінки нею всіх обставин провини й особистості порушника.
Не передбачено обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а лише право прийняти таке рішення.
У зв’язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Судова практика
Вирішення питання про застосування положень статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України та узагальнення судової практики Верховного Суду України щодо розгляду судами справ про адміністративні правопорушення де зазначено, що визначення малозначного правопорушення законодавчо не закріплено.
Проте, у кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної шкідливості, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Суд зазначив, що "сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку Управління патрульної поліції)".
Тому ВС дійшов висновку, що, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суди попередніх інстанцій вийшли за межі своєї компетенції, тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
