Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя

Нормативна база

• Сімейний кодекс України
• Цивільний кодекс України
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Закону України "Про виконавче провадження"
• Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна"
• Порядк вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Виникнення спільних боргових зобов'язань подружжя

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.(ст. 60 Сімейного Кодексу України)

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі, коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними (рішення Касаційного цивільного суду Верховного суду по справі №343/1294/18).

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (стаття 65 Сімейного Кодексу України).

Таким чином, спільною заборгованістю подружжя може вважатися заборгованість, що виникла внаслідок спільних дій подружжя або одного з них (у тому числі без згоди іншого з подружжя) в інтересах обох членів подружжя або всієї сім'ї в цілому.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Виникнення відповідальності боржника щодо боргів

Питання про відповідальність щодо боргів виникає як при поділі спільного сумісного майна подружжя, так і незалежно від цього. Як правило, підставами для її виникнення слугує звернення кредитором вимоги до подружжя в зв'язку з неповерненням своєчасно боргів, зроблених одним із них; у зв'язку із заподіянням шкоди іншим особам; у зв'язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної злочином; у зв'язку з відшкодуванням шкоди подружжям, заподіяної неповнолітніми дітьми, або недієздатними повнолітніми дітьми тощо.

Порядок накладання стягнення на майно боржника

Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби (ч.2 ст. 73 Сімейного Кодексу України).

Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку (стаття 366 Цивільного кодексу України ).

Накладання стягнення на майно боржника проходить декілька етапів:

І етап

Судовий розгляд справи про стягнення заборгованості: на даному етапі кредитор має прово звернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості, а також подати клопотання про опис майна боржника та накладення арешту на належне йому майно. Опис майна та його арешт здійснюється державним (приватним виконавцем) (стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження").

ІІ етап

♦ Добровільне виконання боржником рішення суду.

♦ Виконання рішення суду державним (приватним) виконавцем, у тому числі шляхом звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами ( ч.6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", стаття 443 Цивільного процесуального кодексу України.

Умови:

• частка може бути виділена із спільного майна в натурі (підтверджується висновком експерта);
• частка може бути виділена без втрати та зміни її цільового призначення;
• відсутність заперечення інших співвласників.

У випадку, якщо позов про виділення частки в натурі неможливо пред'явити, кредитор має право вимоги щодо продажу частки у спільній сумісній власності з наступним задоволенням вимог за рахунок одержавних після продажу грошових сум.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі (ст. 362 Цивільного Кодексу України).

Якщо особи, які мають переважне право на викуп частки, відмовилися від купівлі, або боржник відмовився від добровільного продажу за суд може прийняти рішення про:

→ звернення стягнення в примусовому порядку шляхом продажу частки з публічних торгів;

Реалізація частки у праві спільної часткової власності з прилюдних торгів проводиться відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, та інших законодавчих актів.

→ примусове переведення прав і обов'язків боржника на кредитора з компенсацією (якщо така має місце);

Право власності боржника на спільне майно припиняється. Кредитор стає новим учасником права спільної часткової власності та повинен зареєструвати своє право власності відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя

Накладання стягнення на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, можливо, якщо буде встановлено, що це майно було набуте за кошти, які набуті злочинним шляхом, про що повинно бути зазначено у вироку суду у кримінальній справі. Звернення судових рішень до виконання проводиться за правилами ст. 431 Цивільного процесуального кодексу України, установленими для накладання стягнення на майно боржника.