Особливості виплати заробітної плати особі, яка знаходиться на самоізоляції

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Увага!!! Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651  на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Самоізоляція, як страховий випадок

Самоізоляція – перебування особи, стосовно якої є обґрунтовані підстави щодо ризику інфікування або поширення нею інфекційної хвороби, у визначеному нею місці (приміщенні) з метою дотримання протиепідемічних заходів на основі зобов’язання особи (абзац тринадцятий статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").

Самоізоляція передусім означає, що особа впродовж щонайменше 14 днів уникає будь-яких контактів з іншими людьми, щоб зменшити ризик зараження. Неприпустимі контакти віч-на-віч ближче ніж 1,5 метри та довше 15 хвилин. Єдиний виняток – звернення по медичну допомогу. При будь-яких симптомах хвороби людина має зателефонувати своєму сімейному лікареві і дотримувати подальших рекомендацій.

Cамоізоляції, зокрема  підлягають особи:

  • які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі − COVID-19), крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування; отримали повний курс вакцинації від COVID-19 (через 14 днів від дати введення останньої дози відповідно до протоколу вакцинації від COVID-19) за відсутності симптомів; перехворіли на COVID-19 (протягом 180 днів від дати забору матеріалів, що дали позитивний результат тестування на COVID-19) за відсутності симптомів;
  • з підозрою на інфікування або з підтвердженим діагнозом захворювання на COVID-19 у легкій формі за умови, що особа не потребує госпіталізації;
  • особи з підтвердженим діагнозом COVID-19, виписані із закладу охорони здоров’я, до моменту одужання відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;
  • іноземці та особи без громадянства, які перетинають державний кордон на в’їзд в Україну, крім окремих категорій осіб (наприклад, осіб, які не досягли 12 років або мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, чи міжнародний, внутрішній або іноземний сертифікат (крім сертифіката, що підтверджує негативний результат тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції) (пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2").

Самоізоляція особи у зв’язку з перетинанням державного кордону або контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території та виїзду з них припиняється в разі одержання негативного результату тестування на COVID-19 методом ПЛР.

Детальніше див. "Примусове стаціонарне лікування або самоізоляція під час карантину"

Оплата праці на самоізоляції.jpg

Лікарняний під час самоізоляції

Перелік страхових випадків, за якими передбачено надання матеріального забезпечення Фондом соціального страхування України, розширено на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення Covid-19 згідно із Законом України № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусной хвороби (Covid-19)", прийнятого 17 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі – Інструкція), на період перебування застрахованої особи в самоізоляції, у тому числі під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», крім хворих осіб, листок непрацездатності видається лікуючим лікарем на строк, визначений законодавством та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, накладеним органами санітарно-епідеміологічної служби, фінансова допомога за рахунок Фонду соціального страхування України надається з першого дня і за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Інструкцією також передбачено, що право на отримання та оплату листків з тимчасової непрацездатності мають особи, робота яких пов’язана з обслуговуванням населення, які були в контакті з інфекційними хворими або є бактеріоносіями, у разі неможливості здійснення тимчасового переведення за їх згодою на іншу роботу, не пов’язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.

Незалежно від впровадження карантину допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID-19, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до повного одужання (перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачуються за рахунок коштів роботодавця).

У разі захворювання дитини віком до 14 років листок непрацездатності отримує один із працюючих батьків. У такому разі Фонд соціального страхування України оплачує такий листок непрацездатності, починаючи з першого дня хвороби, але не більше 14 календарних днів. Утім, якщо дитина перебуває на стаціонарному лікуванні, часового обмеження немає (частина третя статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Працівникам на період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності (лікарняні) у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким допомога по тимчасовій непрацездатності у таких випадках виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу (частина друга статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

При зверненні працівника до роботодавця із заявою про самоізоляцію за підставами, визначеними у постанові Кабінету Міністрів України про встановлення карантину роботодавець повинен оформити його відсутність наказом (розпорядженням) про відсторонення такого працівника від роботи.

Відсторонення від роботи здійснює власник або уповноважений ним орган.

Один з таких випадків відсторонення передбачений статтею 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а саме у випадку коли осаба, які є бактеріоносієм.

На період відсторонення від роботи таким особам виплачується допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 квітня 1995 року № 66, відстороненню від роботи або іншої діяльності підлягають:

  • хворі на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби
  • особи, які є носіями збудників інфекційних захворювань;
  • особи, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби;
  • особи, які відмовляються або ухиляються від обов’язкового медичного огляду;
  • особи, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень.

Зверніть увагу, що особами, які були в контакті з хворими на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, визнаються ті, хто знаходилися у діючому епідемічному (епізоотичному) вогнищі та зараження яких припускається за висновком лікаря-епідеміолога.

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Особливості_виплати_заробітної_плати_особі,_яка_знаходиться_на_самоізоляції&oldid=50258