Особливості об'єднання декількох нотаріальних проваджень у єдиний процес або їх роз'єднання
Нормативна база
- Закон України «Про нотаріат»
- Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5
Загальна характеристика умов об'єднання нотаріальних проваджень
З точки зору складових нотаріального процесу нотаріальне провадження - це сукупність окремих процесуальних дій, які вчинюються нотаріусом або іншою уповноваженою на вчинення нотаріальних дій особою у визначеній законом послідовності на кожній стадії (етапі) нотаріального процесу.
Нотаріальний процес є більш демократичним і нотаріальна процедура за ступенем чіткості не може йти в порівняння з цивільною процедурою, то загальною умовою для об'єднання окремих проваджень у єдиний процес має бути можливість вчинення кожного з них щодо прав тих осіб, які звернулися до нотаріуса. Якщо умови вчинення нотаріального провадження будуть дотримані, то формально нотаріус не вправі відмовляти в об'єднанні декількох проваджень у єдиний процес і навпаки. Якщо одне з проваджень не може бути вчинене, то має вчинятись лише те, щодо якого немає ускладнень і яке може бути вчиненим.
Але об'єднання проваджень в один нотаріальний процес за аналогією із цивільним процесом «сприяє економії процесуальних засобів». Цим досягається швидкість у провадженні справи і зменшуються судові витрати. Для осіб, які неодноразово зверталися до нотаріусів, а також, для інших заінтересованих осіб - це насамперед досить значне збереження часу, відсутність зайвого клопоту, сприяння у здійсненні юридичні вагомих прав найбезпечнішим способом .
Зосереджуємо увагу , що доцільно об'єднувати в один нотаріальний процес провадження щодо посвідчення договорів міни про об'єкти нерухомості з провадженням щодо накладення заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину та вжиття заходів щодо охорони спадкового майно та ін. Отже, умовами об'єднання нотаріальних проваджень в один процес можуть бути: якщо вони випливають з одних правовідносин;
- стосуються однієї групи осіб;
- пов'язані за змістом;
- їх сумісне вчинення є доцільним та зумовлене економією процесуальних засобів.
При цьому перша умова має бути розширеною, оскільки в нотаріальному процесі не тільки характер правовідносин відіграє важливу роль, а й у деяких випадках об'єкт нотаріального провадження впливає на необхідність об'єднання нотаріальних проваджень. Наприклад, коли спадщина є об'єктом інтересу як спадкоємців, так і кредиторів, то можливість укладення між ними договору про погашення заборгованості за рахунок спадкового майна може відбуватись у нотаріальному порядку.
Для об'єднання проваджень слід виділяти багатоетапні та одноетапні провадження і визначати можливість їх об'єднання. Однак для одноетапних проваджень, наприклад, в разі потреби у особи посвідчити час пред'явлення документа та одночасно засвідчити справжність підпису на документі, труднощі в об'єднанні важко встановити. Аналогічно й для інших одноетапних проваджень, тому умови об'єднання мають свідчити також про особливу увагу до об'єднанні проваджень.
Підставами для роз'єднання проваджень слід вважати умови, які утруднюють або затримують вчинення нотаріального процесу, але при цьому треба враховувати процесуальні аспекти можливості такого роз'єднання.
Процедура об'єднання та роз'єднання нотаріальних проваджень має і суттєвий вплив на визначення вартості нотаріального процесу. Оскільки кожне самостійне нотаріальне провадження має оплачуватись окремо, то лише їх сукупна ціна має встановлюватись нотаріусом при визначенні вартості вчинення нотаріального процесу.
Характеристика процедури об'єднання нотаріальних проваджень, які стосуються спадкових правовідносин
Якщо розглянути можливість існування заповіту на користь особи, яка про це не знає, то без відповідної регламентації процесу повідомлення її про наявність заповіту вона не зможе реалізувати надане їй спадкодавцем право. Тому складовою частиною спадкового процесу має стати цілий комплекс нотаріальних проваджень, які взаємопов'язані за змістом та мають сприяти охороні інтересів спадкодавця і прав спадкоємців.
На кількість нотаріальних проваджень не обмежується, кожне може мати свої етапи, які складаються із стадій, а ті в свою чергу із певної кількості процесуальних дій нотаріуса та осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріальної дії, що й зумовлює складність нотаріального провадження.
Отже, можливість об'єднання різних нотаріальних проваджень. Зокрема, доцільно об'єднувати в один нотаріальний процес щодо спадкування майна:
- провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину;
- провадження із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;
- провадження з оголошення секретного заповіту;
- передача заяв про відкриття спадщини .
Але під час вчинення такого нотаріального провадження, як видача свідоцтва про право на спадщину, може виникнути питання про зміну розміру часток у спадщині, яка має оформлятися договором спадкоємців та підлягає нотаріальному посвідченню. Разом з видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя (п. 4 ст. 34 Закону України "Про нотаріат").
Отже, у нотаріальному процесі щодо спадкування майна об'єднано декілька самостійних нотаріальних проваджень, які мають вчинятися паралельно, тобто повинні враховуватися інтереси усіх спадкоємців, заінтересованих осіб, а також вчинятися інші процесуальні дії, які мають істотне значення для забезпечення видачі свідоцтва про право на спадщину у майбутньому.
Характеристика процедури об'єднання і роз'єднання нотаріальних проваджень, які стосуються різних правовідносин.
Так, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (розділ 2 глави 11) затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 передбачається, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.
Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством. На примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.
При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.
При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них нотаріус, крім документів, визначених у цьому пункті, вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя.
За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається у разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).
Якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.
Розглянемо правову природу видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям за заповітом. Спадкодавець на випадок своєї смерті залишає заповіт, який при певних умовах є можливість вважати договором дарування. Якщо такий договір здійснюється при житті обох співвласників, то потребується згода другого з подружжя, але це не визначає якісь переваги одного з подружжя щодо майна. Такий порядок передбачає визначення повноважень на відчуження спільного майна, коли у кожного співвласника є лише половина необхідних для цього повноважень.
Складність цієї правової ситуації і прийняте рішення про певні переваги того із подружжя, хто пережив спадкодавця, зумовлюються строком у 6 місяців, протягом якого вирішується питання про кількісний склад та конкретизацію суб'єктів спадкових правовідносин. Ці питання викликають необхідність у деяких випадках вирішувати правові ситуації, коли треба визначати конкретні частки спадщини, врегульовувати спірні питання щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, обтяженого боргом, тощо.
Отже, змушувати чекати протягом шести місяців для отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя того з подружжя, хто пережив іншого, недоцільно.
Можливий випадок, коли другий із подружжя, що залишився живим претендує на частину майна, яке може бути зазначене в заповіті. Отже, коли існує заповіт, то в цьому випадку визначена воля спадкодавця і видавати свідоцтво на частку у спільному майні подружжя на майно, зазначене у заповіті, неправомірно, оскільки спірні правовідносини вже в наявності-правонаступника спадкодавця визначено.
Також в разі відкриття спадщини і вжиття заходів до охорони спадкового майна, тобто коли той із подружжя, хто залишився живим, звернувсь після відкриття спадщини, правомірність виділення частки в спільному майні подружжя без згоди на це спадкоємців викликає серйозні правові заперечення.
Як бачимо, можливість об'єднання окремих проваджень в один нотаріальний процес потребує значного теоретичного аналізу, обґрунтування та уточнення послідовності і строків вчинення нотаріальних проваджень, оскільки ці питання на сьогодні фактично залишаються недослідженими.
Якщо розглянути можливість існування заповіту на користь особи, яка про це не знає, то без відповідної регламентації процесу повідомлення її про наявність заповіту вона не зможе реалізувати надане їй спадкодавцем право. Тому складовою частиною спадкового процесу має стати цілий комплекс нотаріальних проваджень, які взаємопов'язані за змістом та мають сприяти охороні інтересів спадкодавця і прав
Так, без спадкоємців нотаріус може вживати заходів до охорони спадкового майна, але за їх присутності ця процедура буде спрощена, не буде потреби описувати і зберігати те майно, яке не є цінним, можна взагалі віднайти все належне спадкодавцю майно або місце його знаходження тощо.
Так, у нотаріуса є право витребовувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій (ст. 4 Закону України "Пре нотаріат"), а це положення можна використати для розшуку спадкового майна або прав. Наприклад, у нотаріуса є можливість знайти вклади спадкодавця в банках, його іменні акції або права як засновника чи учасника підприємницької діяльності тощо.
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат».
* Використано інформацію з науково-практичного посібника "Теорія нотаріального процесу" 2012 рік (Фурса С.Я., Фурса Є.І., Бондарєва М.В., Кармаза О.О., Мельник І.С.)
