Отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту
Нормативна база
- Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 року
- Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту"
- Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 2011 № 649 "Про затвердження Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту"
Хто має право на отримання статусу біженця або додаткового захисту в Україні
Відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон) Україна надає захист іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:
- визнання біженцем;
- визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнання особами, які потребують тимчасового захисту.
Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань
Особи, які потребують тимчасового захисту - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.
Куди звертатись
Особа, яка має намір звернутися за захистом в Україні (далі: заявник), повинна протягом п’яти робочих днів з дня легального перетину державного кордону звернутися до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається заявником або його законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника (стаття 7 Закону).
У випадку незаконного перетину кордону, така особа повинна без зволікань звернутися за захистом. До того ж, особа може звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до посадової особи Державної прикордонної служби України під час незаконного перетину державного кордону, проте така особа зобов'язана надати пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України. У такому випадку особа звільняється від відповідальності за незаконний перетин державного кордону та порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви (частина 2 статті 5 Закону).
Також особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, за яких така особа не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України (частина 5 статті 5 Закону).
Перелік необхідних документів
Заявник, якому виповнилося 18 років, подає наступні документи:
- заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження (відомості щодо заявників, яким не виповнилося 18 років, зазначається в заяві одного із її законних представників);
- документи, що посвідчують особу заявника (якщо такі документи відсутні або є фальшивими, заявник повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин);
- документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- 4 (чотири) фотокартки заявника та членів його сім'ї, які не досягли 18 років, відомості про яких внесено до заяви (стаття 7 Закону).
Важливо! У деяких областях України територіальні органи Державної міграційної служби України можуть попросити надати додаткові документи для підтвердження обставин справи.
У випадку, якщо заявнику ще не виповнилося 18 років, пакет документів для звернення за захистом готує та подає законний представник такого заявника (див. Особливості соціального захисту розлучених із сім’єю дітей, які не є громадянами України)
Порядок розгляду заяви
Прийняття заяви про звернення за захистом
В першу чергу, територіальний орган Державної міграційної служби України приймає рішення про прийняття до розгляду заяву заявника про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову у прийнятті такої заяви.
У випадку прийняття заяви про звернення за захистом, в той же день територіальний орган міграційної служби видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.
Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається в разі, якщо:
- заявник видає себе за іншу особу;
- якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов для такого визнання, якщо зазначені умови не змінилися.
Попередній розгляд заяви
Після прийняття заяви про звернення за захистом, орган міграційної служби продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні ч. 5 ст. 8 Закону)
Протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви орган міграційної служби:
- проводить співбесіду із заявником;
- розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи;
- вимагає додаткові відомості щодо заявників;
- приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Під час попереднього розгляду заяви, орган міграційної служби забезпечує заявника перекладачем з мови, якою заявник може спілкуватися. Також заявник має право залучити перекладача за свій рахунок і право користуватися послугами адвоката (стаття 8 Закону).
За результатами попереднього розгляду заяви на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, приймається рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби (стаття 8 Закону).
У разі прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що уповноважена посадова особа територіального органу ДМС заносить відповідні відомості до журналу реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні. Строк дії довідки продовжується на шість місяців (пункт 4.5 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).
Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту приймаються на підставі:
- заяви, яка є очевидно необґрунтованою, тобто якщо у заявника відсутні умови для визнання її біженцем або особою, що потребує додаткового захисту;
- заяви, що носить характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу;
- заяви, поданої особою, якій було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, якщо зазначені умови не змінилися (стаття 8 Закону).
Розгляд заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту
Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється територіальними органами Державної міграційної служби України протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців (стаття 9 Закону ).
Під час розгляду заяви працівником територіальними органами Державної міграційної служби України проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України приймає рішення:
- про визнання біженцем
- про визнання особою, яка потребує додаткового захисту
- про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке рішення приймається протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку від територіального органу Державної міграційної служби України. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником органу міграційної служби але не більш як до трьох місяців.
У разі якщо Державна міграційна служба України прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заявнику протягом 7 робочих днів з дня його отримання територіальним органом надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту строком на 5 років.
| Цікаво! Детально див. Представництво Агентства ООН у справах біженців в Україні |
Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
Протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту строком на 5 років.
Під час перереєстрації біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, строк дії посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, продовжується.
Особа, яку визнано біженцем, та особа, яка потребує додаткового захисту, які досягли шістнадцятирічного віку, мають право отримати проїзний документ для виїзду за кордон. Дитина, яка розлучена із сім'єю і яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, має право за клопотанням її законних представників на отримання проїзного документа для виїзду за кордон до досягнення шістнадцятирічного віку.
Порядок оскарження
Рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені Державної міграційної служби України, а також до суду у встановлені строки (стаття 12 Закону ).
| Вид відмови | Строки | Можливість оскарження до Державної міграційної служби України | Можливість оскарження в порядку адміністративного судочинства |
| Відмова в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.5 Закону) | протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову | + | + |
| Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно п.6 ст.8 Закону) | + | + | |
| Відмова у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (згідно ст.6 Закону) | - | + |
Правовий статус особи, яка звернулася за захистом в Україні
| Права особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту | Обов’язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту |
| 1. тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України;
2. проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців; 3. безоплатну правничу допомогу в установленому порядку; 4. конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН; 5. інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України. |
1. подати органу міграційної служби, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
2. відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення органу міграційної служби; 3. проходити медичне обстеження на вимогу органу міграційної служби; 4. з'являтися до органу міграційної служби у визначений ним строк; 5. повідомляти органу міграційної служби, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає (стаття 13 Закону). |
Особа, яка оскаржує в будь-якому порядку відмову органу міграційної служби, має права та обов’язки, передбачені статтею 13 Закону.
Також стаття 17 Закону встановлює право заявника, якому було відмовлено раніше, повторно звернутися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у разі виникнення нових обставин, через які заявник підпадає під визначення «біженець» або «особа, яка потребує додаткового захисту» згідно Закону. Цією ж статтею закріплений обов’язок заявника, який отримав повідомлення суду про підтвердження відмови органу міграційної служби, залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших встановлених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" законних підстав для перебування в Україні.
Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні
Відповідно до статті 14 Закону особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями, а особи, яким надано додатковий захист – такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
| Права біженців та осіб, які потребують додаткового захисту | Обов’язки біженців та осіб, які потребують додаткового захисту |
1. Мають рівні з громадянами України права на:
2. мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах 3. мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання (стаття 15 Закону). |
1. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі;
2. знятися з обліку і стати на облік територіального органу міграційної служби, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно-територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого територіального органу міграційної служби; 3. проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які потребують додаткового захисту, встановлюється Державною міграційною службою України (стаття 16 Закону). |
Див. також
| Підготовлено експертами ГО "ДЕСЯТЕ КВІТНЯ" за підтримки Агентства ООН у справах біженців в Україні |
