Порядок повернення коштів поміщених в період до 02.01.1992 в установи Ощадбанку СРСР

Нормативна база

• Закон України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"
• Роз'яснення Верховного Суду України від 15 березня 1999 року № 1-5/117 "Про деякі питання застосування Закону України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України"
• Рішення Європейського суду з прав людини від 02 липня 2002 року у справі "Гайдук та інші проти України".

Загальна інформація

Внаслідок інфляційних процесів, які відбувалися в Україні, грошові заощадження громадян України були знецінені.

Згідно з діючим на той час Законом України "Про банки і банківську діяльність" Україна гарантувала збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу (частина друга статті 57 цього Закону).

Прийнятим в 1996 році Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, були встановлені зобов’язання держави щодо забезпечення збереження та відновлення реальної вартості цих заощаджень і гарантування їх компенсації у встановленому порядку.

Хто може отримати компенсацію заощаджень:

1) Громадяни, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені в період до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, придбані в установах Ощадбанку (в тому числі облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадбанку). 

2) Іноземні громадяни та особи без громадянства, які станом на 2 січня 1992 року мали заощадження в установах Ощадбанку та державного страхування СРСР, що діяли на території України.

3) У разі смерті вкладника спадкоємці або інші особи, представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або громадських організацій, які взяли на себе організацію похорону, можуть за умови пред’явлення ощадної книжки або страхового свідоцтва вкладника та свідоцтва про його смерть одержати в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху за місцезнаходженням вкладу або страхового внеску частину проіндексованого вкладу чи страхового внеску для організації похорону та проведення необхідних відповідно до національних традицій поминально-ритуальних заходів, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Фінансування проведення компенсацій

Слід мати на увазі, що виплата громадянам України грошових заощаджень в обмежуваному розмірі та поетапно є правом держави, що не суперечить статтям 13, 14, 64 Конституції України (Рішення Конституційного суду України від 10 жовтня 2001 року № 13рп/2001 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»).

Кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею.

Порядок проведення компенсації, у тому числі перерахування коштів, передбачених у Державному бюджеті України, установам Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху, визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів може залучати для проведення компенсаційних виплат позабюджетні кошти, в тому числі кошти, залучені до держбюджету через спеціальні податки, встановлені законами України, а також від здійснення операцій з державними цінними паперами.

Погашення відновлених заощаджень громадян, поміщених у цінні папери, здійснюється на загальних підставах відповідно до сум, визначених у Державному бюджеті.

Заощадження повертаються поетапно, залежно суми вкладу у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік.

Перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також в разі смерті вкладника - обсяг виплат частини проіндексованого вкладу спадкоємцям або іншим особам, які взяла на себе організацію похорону, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Важливо! Починаючи з 2013 року та по теперішній час (станом на Травень 2024 року) жодної постанови про виплату таких заощаджень Кабінетом Міністрів України не приймалось, а відповідні кошти в Державному бюджеті України не передбачались, що виключає можливість проведення компенсаційних виплат.

Порядок повернення компенсації заощаджень:

Компенсація   втрат  від   знецінення  грошових заощаджень, поміщених  до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР, що діяли  на території  України,  а також  у державні цінні папери, придбані  в таких установах, проводиться їх власникам у готівковій чи безготівковій формі через установи Ощадного банку України після внесення  в інформаційно-аналітичну систему  "Реєстр  вкладників заощаджень   громадян"   відомостей  про   них,   необхідних для ідентифікації  вкладника під час відкриття рахунку.

Обслуговування громадян, пов'язане із внесенням зазначених відомостей, здійснюється безоплатно.

Щодо судового порядку вирішення спорів про повернення вкладів, відповідно до Роз'яснення Верховного суду України, вирішуючи ці спори, суди мають виходити з того, що мова йде не про відповідальність за невиконання чи неналежне виконання укладеного між вкладником та ощадним банком договору, а про повернення відновлених в установленому порядку заощаджень.

Те, що грошові кошти, які підлягають виплаті згідно з Законом України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" визнаються боргом та повертаються поетапно у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік, які надаються особам Державою через органи державного казначейства на певних умовах та в певних розмірах, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 02 липня 2002 року у справі "Гайдук та інші проти України".

Однак, у вказаній справі, Європейський суд зауважив, що позови, ініційовані заявниками на національному рівні щодо виплати цих сум, не стосуються “реального майна”, яке належить заявникам у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв’язку з цим Суд нагадав, що право на індексацію заощаджень як таке не гарантується ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Відтак, відповідна стаття не підлягає застосуванню у цій справі.