Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, комерційну таємницю та торгівельну марку
Нормативна база
- Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 pоку
- Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року
- Цивільний кодекс України
- Господарський кодекс України
- Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"
- Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
- Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"
- Постанова Кабінету Міністрів України від 09 серпня 1993 року № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці"
- Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716
- Лист Державної служби інтелектуальної власності України від 16 листопада 2012 року № 2-15/9324 "Про відповіді на інформаційні запити"
Комерційне найменування
Комерційне найменування - засіб, який поряд із найменуванням дозволяє вирізняти одну особу з-поміж інших та ідентифікувати суб’єкта господарської діяльності як учасника правовідносин. Поряд з цим комерційне найменування дозволяє асоцювати певні товари, роботи та послуги з виробником, який є власником певного комерційного найменуванням.
Обсяг прав
Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування. Громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я (частина перша статті 159 Господарського кодексу України).
У разі якщо комерційне найменування суб'єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки (частина четверта статті 159 Господарського кодексу України). Також, особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються (частина четверта статті 489 Цивільного кодексу України). Водночас відповідно до статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" неправомірним є використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання
Відмінність комерційного найменування від найменування юридичної особи
Юридична особа зобов'язана мати найменування юридичної особи і може (має право) додатково мати комерційне найменування.
До структури найменування юридичної особи, на відміну від комерційного найменування, статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлюються певні вимоги.
Відомості про найменування юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Найменування юридичної особи та її комерційного найменування виконує свою функцію: найменування юридичної особи використовується для ідентифікації особи в органах державної влади, реєстраційних та фіскальних органах, а комерційне найменування для вирізнення особи на ринку.
Майнові права інтелектуальної власності
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне найменування є:
- право на використання комерційного найменування;
- право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, в тому числі забороняти таке використання. Так, особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов'язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки (стаття 159 Господарського кодексу України);
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (статті 424 Цивільного кодексу України).
Майнові права інтелектуальної власності на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування припиняється у разі ліквідації юридичної особи та з інших підстав, встановлених законом (стаття 491 Цивільного кодексу України).
Комерційна таємниця
Комерційна таємниця є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (стаття 505 Цивільного кодексу України).
Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Перелік відомостей, які не становлять комерційну таємницю
Обмеження щодо застосування режиму комерційної таємниці встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 року № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці".
Комерційну таємницю не становлять:
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
- відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.
Майнові права інтелектуальної власності
Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:
- право на використання комерційної таємниці;
- виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;
- виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 506 Цивільного кодексу України).
Торговельна марка
Торговельна марка - бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (стаття 492 Цивільного кодексу України).
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (стаття 493 Цивільного кодексу України).
Набуття права власності на товарну марку (знак)
Відповідно до статті 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом – Державним підприємством ''Український інститут інтелектуальної власності"
За подання заявки для отримання свідоцтва на товарну марку (знак) справляється збір у розмірі, встановленому Порядком сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1716.
Майнові права інтелектуальної власності
Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:
- право на використання торговельної марки;
- виключне право дозволяти використання торговельної марки;
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (стаття 495 Цивільного кодексу України).
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Строк чинності права інтелектуальної власності
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.
Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку:
1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку припиняється в установленому законом порядку достроково у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.перетворення торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
2. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.ініціатива особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом;
3. Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом. (стаття 497 Цивільного кодексу України).
| Важливо! Реєстрація торговельної марки підлягає анулюванню, якщо протягом безперервного п’ятирічного періоду вона не була введена у використання на відповідній території для товарів або послуг, стосовно яких вона зареєстрована, і відсутні належні причини для невикористання ( частини перша ст. 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року). |
Судова практика
| Правова позиція суду | Рішення суду |
|---|---|
| Застосування штрафу Антимонопольним комітетом за порушення комерційної таємниці є правомірним, оскільки було доведено, що відомості, які були використані підприємством для господарської діяльності є комерційною таємницею іншого підприємства, яке самостійно визначає склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту з дотриманням чинного законодавства | Постанова Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 910/1759/19 |
| Обов’язок збереження та доведення вини працівника за розголошення комерційної таємниці покладається на роботодавця | Постанова Верховного Суду від 18.09.2019 р. по справі № 359/10185/16-ц |
| Роботодавець не надав жодного належного та допустимого доказу про неправомірне використання працівником у власних цілях комерційної таємниці належної йому як роботодавцю. Сам по собі факт входження працівником під час перебування у відпустці у корпоративну систему позивача не є доказом того, що вона здійснила розголошення комерційної таємниці позивача. | Постанова Верховного Суду від 28.02.2019 р. по справі № 752/5775/16-ц |
| Щодо припинення використання комерційного (фірмового) найменування) | Постанова Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 904/2826/18 |
| Щодо дострокового припинення дії свідоцтва України на знак для товарів і послуг | Постанова Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 910/4947/18 |
Див. також
- Право інтелектуальної власності
- Захист прав інтелектуальної власності
- Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
- Право інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель та промисловий зразок
- Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- Право інтелектуальної власності роботодавця на об'єкти інтелектуальної власності, створені працівниками
- Право інтелектуальної власності на торговельні марки
