Притягнення перевізників до відповідальності

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Загальні положення про договір перевезення

Перевезення - один із видів підприємницької діяльності, яка не супроводжується створенням яких-небудь предметів матеріального світу. Основний економічний ефект, який сторони одержують у результаті транспортної діяльності, - це переміщення вантажів, пасажирів, багажу й пошти.

Види транспорту: транспорт загального користування (залізничний, морський, автомобільний, повітряний, річковий (внутрішній - водний), місцевий електротранспорт, у тому числі метрополітен; промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний та шляхи сполучення загального користування. Усі вони тісно взаємопов'язані і становлять єдину транспортну систему країни (стаття 21 Закону України "Про транспорт").

У главі 64 ЦК України міститься перелік низки договорів, що опосередковують відносини з перевезення вантажів, пасажирів, багажу й пошти. Серед них такі: перевезення вантажу (стаття 909 ЦК України); перевезення пасажирів і багажу (стаття 910 ЦК України); чартеру (фрахтування) - стаття 912 ЦК України тощо.

Важливим є те, що договір перевезення повинен укладатися у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України)[1]

Згідно з договором перевезення пасажирів автомобільним транспортом одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти іншу сторону (пасажира) до пункту призначення. Якщо пасажир здає багаж, то перевізник також зобов’язується доставити багаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання багажу. Пасажир зобов’язується внести встановлену плату за проїзд, а в разі здачі багажу – заплатити за його перевезення.(стаття 910 ЦКУ)[2]

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Сторонами договору є перевізник, вантажовідправник (замовник) та одержувач.

Перевізником може виступати юридична особа або підприємець, а відправником і одержувачем – юридичні особи, підприємці, громадяни.

Перевізником є суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послуги згідно з договором перевезення вантажу певним видом транспорту.

По суті, перевізник - компанія, яка все робить сама. Ця компанія здійснює навантаження товару в свій транспорт, використовує свої холодильники, контейнери, причепи та платформи. Перевізник сам вирішує всі питання, які можуть виникнути в процесі перевезення. Що стосується міжнародних перевезень, то тут, до всього іншого перевізник повинен мати допуск до міжнародних перевезень і відповідати безлічі вимог.

Якщо перевізнику необідно перевезти негабаритний вантаж або такий, що перевищує вагові норми, йому необхідно звернутися за оформленням спеціального дозволу. Їз оформляють в Центрах надання адміністративних послуг, або відділах безпеки дорожнього руху департаментів Патрульної поліції, представництвах Укравтодору.

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення

Якщо умови договору перевезення порушені, то для сторони-порушника настає цивільно-правова відповідальність.

Відповідальність за порушення зобов'язання за договорами перевезення регулюються такими нормативно-правовими актами :

Стаття 920 Цивільного кодексу України вказує на те, що в разі порушення зобов'язань, передбачених договором перевезення, сторони несуть відповідальність, яку визначено за їх домовленістю, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами або транспортними кодексами. Отже, сторонам надано можливість самостійно визначити в договорі відповідальність за невиконання зобов'язань, якщо це не суперечить законодавству.

Відповідальність за порушення умов договору перевезення може бути у вигляді штрафу або пені.

Варто зазначити, що в деяких договорах передбачається, що винна сторона за порушення зобов'язання має сплатити і штраф, і пеню, однак це суперечить статті 61 Конституції України, оскільки штраф і пеня є різновидами одного виду юридичної відповідальності, а згідно з вищевказаною статтею Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таку саму позицію висловлюють і суди, наприклад Верховний Суд України у своїй постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс: враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України [3] штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України [4] щодо заборони подвійної цивільноправової відповідальності за одне й те саме порушення.

Також відповідно до законодавства зі сторони, яка порушила зобов'язання, можуть бути стягнуті збитки, спричинені невиконанням або неналежним виконанням договору. Це може бути упущена вигода або ж відшкодування вартості товару, який зіпсувався або був пошкоджений внаслідок неналежних дій винної сторони.

Однак варто пам'ятати, що для стягнення збитків необхідно обґрунтувати їх розмір відповідними документами. Це можуть бути документи, якими підтверджується вартість пошкоджених або зіпсованих товарів, договори на їх перепродаж тощо.

Сторони мають право прописати в договорі відповідальність перевізника і замовника і за інші порушення. При цьому вони можуть зазначити конкретні види і розміри штрафних санкцій (штраф, пеня) і окремо – порядок відшкодування збитків.

Підстави притягнення перевізника до відповідальності:

  • ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу. Перевізник зобов'язаний надати транспортний засіб для виконання своїх зобов'язань (частина перша статті 921 ЦК України). Якщо ж транспортний засіб надано не було, то перевізник притягатиметься до відповідальності, яку зазначено в договорі. Найчастіше в таких випадках передбачається сплата штрафу і відшкодування збитків за упущену вигоду, та в разі якщо мали перевозитись товари, які швидко псуються, – відшкодовується вартість таких товарів;
  • порушення строку перевезення. У такому випадку так само прописується штраф (неустойка) та відшкодування всіх завданих збитків (стаття 923 Цивільного кодексу України, стаття 313 Господарського кодексу України);
  • перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (стаття 924 Цивільного кодексу України, стаття 314 Господарського кодексу України). Варто зазначити, що перевізник звільняється від відповідальності в тому випадку, якщо доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися не з його вини. Пошкодженням вантажу не з вини перевізника вважаються випадки, коли перевізнику попередньо не повідомили про особливості перевезення певного виду вантажу (крихкий вантаж, вантаж, який має перевозитися в закритих контейнерах тощо). Також перевізник звільняється від відповідальності, якщо товар неправильно запакував замовник чи вантажовідправник.

Цивільно-правова відповідальність перевізника настає не лише за договором перевезення вантажу, а й за договором перевезення пасажирів.

Перевізник має сплатити штраф пасажирові за затримку або запізнення транспортного засобу, якщо не доведе, що ці події сталися з непереборної сили або інших обставин, не залежних від нього. У разі відмови пасажира від подорожі через затримку, перевізник повинен повернути провізну плату. Якщо пасажир не може продовжити подорож через запізнення транспортного засобу з пункту пересадки, перевізник зобов'язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки (стаття 922 ЦКУ) [5]

Однак варто пам'ятати, що в усіх випадках перевізник також не притягатиметься до відповідальності, якщо буде доведено, що невиконання ним своїх зобов'язань зумовлено обставинами непереборної сили (форс-мажор), які не залежали від волі перевізника.

Порядок притягнення перевізника до відповідальності

Для того щоб стягнути заборгованість з перевізника, спочатку необхідно надіслати йому претензію про відшкодування завданих збитків, сплату неустойки. У разі відмови перевізника в задоволенні претензії або ж взагалі її ігнорування замовник може звертатись до суду, обґрунтувавши свою позицію відповідними документами: договором перевезення, документами, що підтверджують вартість вантажу, збитки від порушення договору перевізником тощо.

Після набрання рішенням законної сили позивачу видається виконавчий лист, який пред'являється до відповідної державної виконавчої служби або ж до приватного виконавця. Часто буває, що виконавці не можуть нічого вдіяти, оскільки на рахунках фірми перевізника відсутні кошти. Аби запобігти таким ситуаціям, необхідно ретельно перевіряти перевізників перед укладенням договору: переглянути державні реєстри щодо наявності судових справ, діючих виконавчих проваджень, перевірити інформацію щодо розміру статутного фонду, дізнатись інформацію про засновників.

Штрафні санкції при перевантаженні вантажного автомобіля

Ст. 60 «ЗУ про автомобільний транспорт» [6] передбачена сума штрафу, яка  залежить від того, наскільки вага вища за норму:

  • від 5 до 10% - штраф у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян , що становить 8500 гривень;
  • від 10 до 20% - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  що становить 17000 гривень;
  • від 20 до 30% - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  що становить 34000 гривень;
  • понад 30% - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень.

Зміни законодавства торкнулися і можливих відмов на вимогу пройти габаритно-ваговий контроль. . Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, відповідно до статті 1321 КУпАП [7] , тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 000 гривень. Також у разі відмови співробітники Укртрансбезпеки наділені повноваженнями супроводити вантажний автомобіль до найближчого пункту вагового контролю. Після прибуття на якому транспорту буде заборонено подальший рух.

Неплатнику штрафів може бути заборонено в'їзд та виїзд із країни.

Особи, які несуть відповідальність за порушення правил перевезення

В абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.

(!!!) Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення допустимої ширини транспортного засобу при перевезенні вантажу із значним перевищенням, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Тому відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несе саме перевізник, а не власник транспортних засобів у випадку, коли власник не використовує транспортний засіб, а лише володіє майновими правами на транспортний засіб.

Отже, автомобільний перевізник притягується до адміністративно-господарської відповідальності у разі допущення порушень визначених діючим законодавством, але з першу Укртрансбезпека повинна встановити належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт та визначити вид порушення з посиланням на конкретні приписи та норми, а у разі незгоди перевізник може оскаржити постанову Укртрансбезпеки в судовому порядку.

Порядок стягнення штрафу

Виявлений та зафіксований уповноваженими співробітниками факт перевантаження автомобіля є підставою для складання відповідного протоколу. Протокол та інші матеріали адміністративної справи надсилаються до судових органів для остаточного рішення.

Важливим моментом є те, що подібна категорія порушень може виявлятися та фіксуватися в автоматичному режимі за допомогою спеціальних технічних засобів. Таким чином, фіксація на фото та відео зйомці також дозволить притягти порушника до відповідальності. При цьому штраф у такому разі прийде до законного власника автомобіля.

Хто здійснює притягнення до відповідальності      

Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований автомобільним перевізником на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється територіальний орган Укртрансбезпеки, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі автомобільного перевізника під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Див. також

Отримано з https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php?title=Притягнення_перевізників_до_відповідальності&oldid=48475