Розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту

Матеріал з WikiLegalAid
Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз'ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Нормативна база

Загальні положення

Зупинки – це одна із складових системи міського пасажирського транспорту, які є невід’ємним її атрибутом та в першу чергу впливають на пропускну здатність наземних ліній.
Порядок розміщення та обладнання зупинок на автобусних, трамвайних і тролейбусних маршрутах в містах і селищах міського типу України встановлюється Правилами розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту Затвердженими Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.95 р. N 21., які є обовязковими для виконання усіма організаціями, які займаються проектуванням, будівництвом та експлуатацією зупинок.
Вибір місця розташування зупинок покладається на підприємства міського електротранспорту і автомобільного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів в даному населеному пункті.

Питання суміщення автобусних і тролейбусних зупинок або розташування їх у безпосередній близькості одна від одної (в тому числі автобусних зупинок від трамвайних) вирішуються підприємствами міського електротранспорту спільно з підприємствами автомобільного транспорту за погодженням з відповідними місцевими органами Державтоінспекції.
Розміщення та обладнання зупинок здійснюється за проектом, узгодженим з Державтоінспекцією і затвердженим виконкомом місцевої Ради народних депутатів.

Класифікація і планувальні параметри зупинок

Зупинки міського транспорту класифікуються за ознаками:

  • виду маршрутного транспортного засобу, що користується зупинкою (автобусні, трамвайні, тролейбусні, суміщені);
  • типажу маршрутних транспортних засобів (для звичайних, зчленованих, здвоєних та трьохвагонних транспортних засобів);
  • кількості маршрутних транспортних засобів, що одночасно можуть здійснювати висадку і посадку пасажирів на зупинці (одиночні, подвійні);
  • характеру використання зупинки (постійні - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються протягом всього часу роботи на маршруті;
  • тимчасові - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки в заздалегідь обумовлені періоди часу;
  • "на вимогу" - на яких маршрутні транспортні засоби зупиняються тільки тоді, коли на зупинці є пасажири, а у разі їх відсутності - коли пасажири, що перебувають у маршрутному транспортному засобі, бажають вийти на цій зупинці, завчасно сповістивши водія відповідним сигналом);
  • розташування зупинки на маршруті (кінцеві, проміжні).

Одиночні    зупинки,   в    тому   числі  і   суміщені (автобусно-тролейбусні), улаштовують за   умови,   якщо  сумарна частота руху  маршрутних  транспортних засобів,  які користуються однією зупинкою, не перевищує 30 одиниць за годину.

Подвійні  зупинки улаштовують  тільки  тоді, коли вони обслуговують декілька маршрутів одного виду транспортних засобів з сумарною частотою руху більш як 30 одиниць за годину.

Зупинки з кількома маршрутами (в тому числі і суміщені), які для  одних маршрутів є постійними,  а для інших - тимчасовими, слід відносити до постійних.

Тимчасові  зупинки та зупинки "на вимогу" улаштовуються, як правило, одиночними.

Кінцеві  зупинки можуть улаштовуватись як окремо,  так і суміщено для висадки та посадки пасажирів. Перевагу слід віддавати нарізній висадці та посадці пасажирів на кінцевих зупинках.

Територіально зупинка міського транспорту включає посадочну площадку для пасажирів і місце для зупинки маршрутних транспортних засобів. Вона починається від місця установки відповідного дорожнього знака (5.41 «Місце зупинки автобуса», 5.42 «Місце зупинки трамвая», 5.43 «Місце зупинки тролейбуса») і розміщується від нього в напрямку, зворотному руху транспорту. Межі зупинки (у поздовжньому напрямку) визначаються довжиною посадочної площадки для пасажирів.
Під час розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі повинно забезпечуватись виконання таких основних умов:

  • якнайзручнішого і безпечного підходу до основних об'єктів масового відвідування;
  • якнайменшого зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
  • якнайменших взаємних перешкод між різними видами міського транспорту;
  • зручності пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший.

Розміщення зупинок на вулично-дорожній мережі

Зупинки, як правило, розміщують поблизу перехресть міських вулиць та доріг, а також посередині великих перегонів, якщо поряд знаходяться об'єкти массового відвідування.
Відповідно до вищезазначених Правил автобусні і тролейбусні зупинки слід розміщувати, як правило, за перехрестям, а трамвайні - до перехрестя міських вулиць та доріг. У разі розміщення автобусних и тролейбусних зупинок за перехрестям відстань від посадочної площадки до пішохідного переходу повинна бути не більше 5-10 м.
Оптимальна відстань між зупинками на маршрутах, транспортні засоби яких працюють у звичайному режимі, повинна становити 400-600 м, в експресному режимі і на маршрутах швидкісного трамвая - 800-1200 м.
На ділянках міських вулиць та доріг, де сумарна частота руху автобусів і тролейбусів перевищує 30 одиниць за годину, їхні зупинки слід зосереджувати. Спочатку за ходом руху розміщується тролейбусна, а потім автобусна зупинка. Відстань між тролейбусною і автобусною посадочними площадками повинна бути не менше 10 м.

Обладнання зупинок

Посадочні площадки повинні мати удосконалене покриття, яке легко піддається очищенню. Не допускається застій води на покритті після миття зупинки або дощу. Окрім того, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв та інших об'єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів, які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки). Винятком є посадочні площадки, де вже ростуть дерева.
На зупинках міського транспорту обов'язково повинна бути розміщена маршрутна інформація.
Зупинки міського транспорту також обов'язково повинні бути обладнані пішохідними огорожами та іншими відповідними технічними засобами для забезпечення безпеки дорожнього руху, а посадочні площадки, крім того повинні бути обладнані ще і транспортними огорожами.
Освітленість зупинок міського транспорту та підходів до них в темний час доби повинна бути не менше 15 лк.
На кожній зупинці повинні бути установлені урни для сміття, які розміщують на початку і в кінці посадочної площадки так, щоб вони не заважали пасажирам здійснювати посадку і висадку з транспортних засобів, а також біля лави з навісом (павільйону).
Кіоски для продажу проїзних квитків необхідно розміщувати на відстані не менше 1,5 м від проїзної частини або на початку посадочної площадки фасадом, орієнтованим у бік посадочної площадки або тротуару.
Лави з навісом (павільйони) на зупинках слід установлювати на відстані не менше 2 м від проїзної частини. Довжина лави ( з навісом або у павільйоні) визначається пасажирооборотом зупинки, частотою руху маршрутних транспортних засобів і повинна становити не менше 3 м.
Кіоски для продажу проїзних квитків, урни, лави з навісом і павільйони забороняється розміщувати на пішохідній частині тротуару, якщо її ширина становить менше 3 м або якщо між тротуаром і забудовою є розподілювальна смуга.

Утримання зупинок

Покриття і всі елементи обладнання зупинок повинні постійно перебувати у належному експлуатаційному стані і відповідати вимогам безпеки дорожнього руху.
Покриття зупинки слід регулярно прибирати від сміття, якнайшвидше очищувати від снігу та льоду. У разі ожеледиці покриття посадочної площадки слід посипати піском, а місце зупинки маршрутних транспортних засобів – піскосольовою сумішшю. Сніговий вал, що утворюється після очищення проїзної частини від снігу, необхідно негайно розчищати не тільки на всю довжину посадочної площадки, а й на 5-10 м у кожний бік від її межі.
Фарбування кіосків для продажу проїзних квитків, лав з навісом, павільйонів, урн, кронштейнів, стояків та інших елементів обладнання зупинок слід виконувати у міру необхідності, але не рідше ніж через 2 роки.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить:

  • розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;
  • визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;
  • влаштування місць для зупинок транспортних засобів, стоянок і відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони", власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об’єктів, зобов'язані своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об’єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану”, ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт”;