Трудові відносини під час повітряної тривоги

Нормативна база

• Конституція України
• Кодекс законів про працю України
• Кодекс цивільного захисту України
• Кодекс України про адміністративні правопорушення
• Кримінальний кодекс України
• Закон України «Про охорону праці»
• Постанова Кабінет Міністрів України від 27 вересня 2017 року № 733 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв’язку у сфері цивільного захисту»

Загальні положення

Кодекс цивільного захисту України, Закон України «Про охорону праці» та підзаконні нормативні акти в цій галузі покладають обов’язок дотримання вимог законодавства з цивільного захисту та охорони праці на всіх без винятку суб’єктів господарювання, в тому числі фізичних осіб-підприємців і стосується будь-яких виробничих об’єктів та приміщень (офіси, виробничі дільниці, склади, торговельні зали, сезонні майданчики, гаражне господарство тощо). Роботодавець має розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі повітряної тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації. За чинним законодавством роботодавець не зобов’язаний забезпечити працівників укриттям. Однак, відповідно до ст. 130 Кодексу цивільного захисту України, роботодавець зобов’язаний розробити та вживати заходи реагування на надзвичайні ситуації (зокрема, у разі повітряної тривоги), а також виконувати інші вимоги законодавства про цивільний захист та охорону праці для забезпечення безпеки персоналу та відвідувачів.

Виконання робочих обов’язків під час повітряної тривоги

Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища (стаття 153 КЗпП). Відповідно вимога продовжувати роботу без переміщення до безпечних умов (наприклад, укриття) є незаконною та працівник має право відмовитися її виконувати.

Чи може відсутність на роботі під час тривоги вважатися прогулом?

Прогул — відсутність працівника на роботі понад 3 годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин та без попередження роботодавця (ч. 4 п. 1 ст. 40 КЗпП). Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником. Невихід на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, в тому числі повітряної тривоги, не може бути підставою для звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за «прогул», тому що це обумовлено необхідністю збереження життя та здоров’я працівників та їх сімей і вважається як відсутність на роботі з поважних причин у такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце та посада. Відсутність працівника на роботі під час повітряної тривоги буде з поважних причин, якщо: · час відсутності працівника на роботі співпадає з повітряною тривогою + час для дорогу (робота-укриття-робота); · працівник повідомив причину відсутності керівника (за можливості); · на підприємстві відсутнє спеціальне укриття, де може працювати працівник.

Оплата праці під час повітряної тривоги

Якщо працівник знаходиться в укритті під час повітряної тривоги та не має можливості продовжувати там свою роботу, то, відповідно до ст. 113 КЗпП, для такого працівника має бути оформлений простій через виробничу ситуацію, небезпечну для життя чи здоров’я працівника не з його вини. У такому випадку за працівником зберігатиметься середній заробіток. Однак за трудовим договором, колективним договором чи внутрішніми правилами роботодавця про оплату праці можуть встановлюватись вищі розміри оплати простою – тоді слід дотримуватись саме встановлених у цих документах умов. Проте якщо під час перебування в укритті у працівника зберігається можливість виконувати його робочі завдання, то впроваджувати простій немає підстав чи потреби, а оплата праці відбуватиметься за загальними підставами.

Дії роботодавця у разі відмова працівника покинути приміщення під час повітряної тривоги Роботодавець зобов’язаний розробити план реагування/інструкцію щодо дій персоналу у разі повітряної тривоги та проінформувати персонал про найближче укриття та необхідність евакуації. З відповідними інструкціями потрібно ознайомити всіх працівників та регулярно проводити відповідні нагадування. Якщо працівник відмовляється ознайомлюватися із вказаними інструкціями/вимогами роботодавця чи відмовляється їх виконувати, то такого працівника можна не допускати до роботи у приміщеннях роботодавця задля забезпечення його безпеки та безпеки інших осіб.

Відповідальність роботодавця за роботу працівників під час повітряної тривоги Наразі немає чіткої норми, яка встановлювала б відповідальність роботодавця саме за факт продовження його працівниками роботи під час повітряної тривоги. Однак до посадових осіб роботодавця може бути застосовано адміністративну (за ст. 41 КУпАП – порушення законодавства про охорону праці) та навіть кримінальну відповідальність (за ст. 271 ККУ - порушення вимог законодавства про охорону праці), якщо роботодавець не вживав заходів щодо забезпечення безпеки працівників, зокрема заходів реагування у випадку повітряної тривоги, та це призвело до завдання шкоди життю та здоров’ю працівників чи інших осіб.