Фінансовий лізинг автотранспорту. Визнання договору фінансового лізингу автотранспорту недійсним

Нормативна база

• Цивільний кодекс України
• Господарський кодекс України
• Закон України «Про фінансовий лізинг»
• Закон України «Про транспорт»

Загальна інформація

Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов’язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, та які передбачають наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг».

Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу, та набула в установленому законом порядку статусу особи, що має право надавати послуги фінансового лізингу; лізингоодержувач - фізична

Строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.

Зверніть увагу! 13 червня 2021 року набрав чинності Закон України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 № 1201-IX. Розділом ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визначено, що він застосовується до відносин, які виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Автотранспорт як об'єкт фінансового лізингу

Одним із найпоширеніших предметів лізингових послуг є лізинг автотранспортних засобів.
Транспортні засоби, як предмети договору лізингу, що передаються лізингоодержувачу, повинні, перш за все, відповідати вимогам, установленим ст. 10 Закону України «Про транспорт», а саме: вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат.

Транспортні засоби які виступають об’єктом фінансового лізингу мають бути визначені індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.

Об’єкт фінансового лізингу підлягає реєстрації у випадках та порядку, передбачених законодавством. Обтяження рухомого майна лізингом реєструється в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у випадках та порядку, встановлених законодавством.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 7 вересня 1998 року N 1388 передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Транспортні засоби підлягають державній реєстрації згідно чинного законодавства. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски

Договір фінансового лізингу є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, його складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Транспортні засоби, що придбаваються юридичною особою - лізингодавцем з метою подальшої передачі їх лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, реєструються за лізингодавцем. Після виконання договору фінансового лізингу транспортні засоби перереєстровуються за лізингоодержувачем на підставі зазначеного договору та акта приймання-передачі транспортних засобів за затвердженою формою.

Форма договору фінансового лізингу транспортного засобу

Договір фінансового лізингу має бути укладений в письмовій формі та не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору.

Проте, пунктом 2 ст. 799 ЦК України передбачено, що договір найму (оренди) транспортного засобу при участі у ньому як суб’єкта договору фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Договір фінансового лізингу повинен містити:

• найменування та опис об’єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об’єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об’єкта;
• строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об’єктом фінансового лізингу;
• строк передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу;
• порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу;
• розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов’язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об’єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів;
• положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об’єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов’язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов’язаної здійснити страхування.

Підстави визнання договору лізингу автотранспорту недійсним

Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам , статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України «Про фінансовий лізинг».

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених чинним законодавством. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом ч. 2 ст. 806 ЦК України .

У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов’язків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

Умови договору фінансового лізингу, що суперечать положенням цього Закону або обмежують права лізингоодержувача порівняно з правами, встановленими законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними ч. 10 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Чинним законодавством визначено, що існують самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір (ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому ч. 6 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів").

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" Верховний суд України дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак:

• умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України);

• умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору  про:

• виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи  умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

• встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

• надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Отже, підсумовуючи слід зазначити, що договір фінансового лізингу транспортного засобу є нікчемним або може бути визнаний судом недійсним у разі недотримання умов щодо:'

• укладення договору у письмовій формі;

• нотаріального посвідчення договору, укладеного за участю фізичної; 

• включення до договору несправедливих умов і допущення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу; 

Наслідки визнання договору лізингу недійсним

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України, що підлягає застосуванню також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За загальним правилом, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог чинного законодавства.

У разі визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного лізингоодержувач зобов’язаний негайно повернути лізингодавцю предмет договору лізингу у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому лізингові платежі, сплачені на момент визнання договору лізингу недійсним або віднесення до нікчемного, поверненню не підлягають.

Суд, визнаючи договір лізингу недійсним або встановлюючи його нікчемність, за заявою лізингодавця накладає арешт на предмет такого договору.

Якщо лізингоодержувач користувався або продовжує користуватися предметом договору лізингу до та/або після дати визнання договору лізингу недійсним, лізингоодержувач зобов’язаний відшкодувати лізингодавцю суми лізингових платежів за весь відповідний період користування.